Здатні дезорієнтувати ППО? Що таке метеозонди, чи можуть вони вести розвідку і що відомо про їхнє застосування

Російський диктатор Володимир Путін звільнив очільника корпорації "Роскосмос" Юрія Борисова. Однією з причин цього в РФ вважають, що корпорація під керівництвом останнього не задовольнила потреб військових під час війни в Україні, зокрема не забезпечила супутникову розвідку, через що окупанти почали використовувати метеозонди. Та чи здатні такі зонди вести військову розвідку?

Відео дня

Як зазначають українські захисники, метеозонди максимум можуть "дезорієнтувати сили ППО". Теоретично вони можуть вести розвідку або навіть нести вибухівку. Але поки що такі випадки не фіксувались.

Такий зонд – це звичайна повітряна куля, яка несе гондолу з "корисним навантаженням", тобто неважкими приладами. Така куля здатна піднятися у повітрі на висоту від п’яти до 15-20 кілометрів. Для дослідження атмосферних явищ цього достатньо, а от для війни це забагато. Проте куля не дрон, аби вільно маневрувати у повітрі, до того ж через її розміри на невеликій висоті вона з розвідника перетворюється на мішень.

Шпигунські можливості

Про те, що окупанти почали використовувати метеорологічні аеростати для отримання інформації щодо позицій української ППО, стало відомо ще влітку 2023 року. Українські військові зазвичай збивають такі зонди без якихось проблем, але зневажливого ставлення у ЗСУ до такої тактики загарбників немає.

Росія запускає у бік України повітряні кулі з так званими "кутовими відбивачами". Це металеві конструкції у формі октаедрів, які призначені для відбивання радіолокаційного сигналу. Такі відбивачі створюють перешкоди для роботи ППО, оскільки на екранах радарів виглядають як літальні апарати.

Інакше кажучи, вводять в оману операторів ППО.

Використання у війнах

Кулі як повітряних шпигунів використовували з моменту їхнього створення. І вважається, що найбільш активно військові їх застосовували у Першу світову війну. А у середині минулого сторіччя США навіть створили особливий відділ повітряної розвідки, в якому використовували висотні метеорологічні зонди.

Такі метеозонди здатні підійматися на висоту до 30 км. Цього було достатньо, щоб радянські винищувачі та зенітні ракети не могли їх перехопити. Кулі стартували із Західної Німеччини, Шотландії і Туреччини, перетинали територію СРСР та завершували свій політ над Японським морем, де капсулу з фотокамерою перехоплював спеціальний літак, оснащений гаком.

Але відділ було закрито, а програму шпигунських стратостатів згорнуто. Така розвідка не виявилась ефективною чи дешевшою. Навпаки. Розповідають, що в збитих у СРСР американських зондах найшли достатньо "секретної" апаратури – наприклад, фотоплівку, що стійка до радіації.

В СРСР також створили багато аеростатів розвідувального призначення, у 70-х навіть були сформовані повітроплавні частини у чотирьох військових округах. Вони існують і зараз, але достеменно відомо, що у війні в Україні їх не залучали.

З іншого боку, росіяни застосовували аеростати, поки були у Сирії. Там вони вели спостереження за повстанцями.

Переваги та недоліки

На відміну від аеростата чи просто повітряної кулі, космічний супутник значно дорожчий. Але й він дає більш вагому, тобто дорожчу інформацію. Також супутник практично неможливо збити засобами ППО (вважається, що це можуть робити лише США, Китай та Індія).

Безпілотник можна збити. Але дрони важкого класу можуть "бачити" досить далеко, не наражаючи себе на небезпеку польотами в зоні дії ППО. А легкі безпілотники, які літають над лінією фронту, вже стали витратним матеріалом війни. Їхня ціна вже нижча від ціни звичайного метеозонда.

Космічний апарат летить за певною траєкторією, причому настільки високо, що може вивчати поверхню на дуже великій площині, а повітряна куля рухається нижче й за волею вітру.

Проте повітряні кулі мають і свої переваги. Наприклад, на радарі така куля, зроблена з пластику, буде майже непомітною. Потужні наземні радари її помітять, але не одразу. Тому аеростат набагато живучіший, ніж здається на перший погляд.

Цією властивістю аеростат відрізняється від безпілотного літака-розвідника, який, по-перше, добре помітний на екрані радара, а по-друге, летить на меншій висоті.

Інша неочевидна перевага – відсутність пального, яке кулі не потрібне, щоб продовжувати політ. Такі кулі здатні літати кілька днів, не опускаючись.

І суто економічна перевага – навіть дорогий аеростат коштує дешевше за ту ракету, якою його можна збити. І це означає, що будувати повітряні кулі економічно ефективніше, ніж їх збивати.

Як повідомляв OBOZ.UA, війна Росії проти України вже показала ефективність дешевих та нестандартних рішень. Україна вже атакує РФ повітряними кулями, що скидають мінометні бомби з великої висоти. Вони можуть долати не менше ніж сотню кілометрів, а для їхнього знищення ворог змушений витрачати дорогі ракети. Такі пристрої можуть стати геніальною зброєю, що дозволяє підвищити стратегічний ударний потенціал України.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!