Якими мають бути ідеальні шкільні стільці: в українській компанії-постачальниці деталей назвали критерії

Наші діти значну частину свого життя проводять у школі. Так було до карантину. Так неодмінно буде і після того, як людство приборкає коронавірус. Тому вкрай важливо, аби ті 5, а подекуди – 6 годин, впродовж яких школяр сидить за шкільною партою, він почувався комфортно. І з вантажем нових знань не виніс зі школи проблеми з хребтом, сколіоз чи біль у ногах. А для цього достатньо просто дотримуватися нескладних рекомендацій щодо вибору стільця, на якому сидітиме учень.

Відео дня

Яким має бути правильний шкільний стілець, аби він не спровокував у дитини проблем зі здоров’ям, ми розпитали у представниці вітчизняної компанії "Буковинська ламель". Ця українська компанія, поміж іншого, виготовляє високоякісні ергономічні сидіння та спинки для шкільних стільців з фанери бука. І експортує їх у країни ЄС.

Який він – ідеальний шкільний стілець?

Найголовніша вимога, яка існує до шкільного стільця – він має забезпечувати правильне положення хребта під час сидіння. Коли дитина сидить правильно – кут між стегном і гомілкою має формувати прямий кут. Стопа також має стояти на підлозі під кутом 90%. І саме для того, аби забезпечити дотримання цих важливих для уникнення проблем з хребтом умов, Україна за прикладом Європи почала розділяти шкільні меблі на 7 "зростових" груп. Тобто в ідеалі, меблі мають "рости" разом з дітьми, аби школярам не доводилося згинатися, намагаючись вміститися за вже малою для них партою на незручному занизькому стільці.

Чималу роль грає також форма сидіння та спинки стільця. У європейських школах використовуються виключно стільці, що мають вигнуті спинки та сидіння з невеликими заглибленнями. На таких стільцях зручно опиратися на спинку, а сидіння з заглибленнями дозволяють дитині тримати правильну осанку. До речі, край сидіння має бути заокруглено-вигнутий (так званий “козирок”), адже прямий край стільця може тиснути дитині під колінами – і провокувати проблеми з ногами.

До того ж, на шкільному стільці не має бути підлокітників. Попри поширене переконання, цей елемент зручності дитині не додасть. А от нашкодити може: оскільки підлокотники не регулюються, дитина, спираючись на них (частіше за все – нерівномірно), напружуватиме шийний відділ хребта. І, як наслідок, може потерпати від болю. З часом розвинеться викривлення хребта.

Велику увагу за кордоном приділяють також матеріалу, з якого виготовлені шкільні меблі. Європейські держави піклуються про здоров’я своїх громадян, і особливо – найменших. Тому обирають для них найкраще. Найчастіше при виборі шкільних меблів у більшості країн ЄС віддають перевагу гнутоклеєним заготовкам спинок та сидінь для стільців з бука. Європейці обирають саме цю породу дерева через її міцність та стійкість до подряпин і ушкоджень: у поєднанні з правильно підібраним лаком такі деталі дадуть фору будь-якій іншій породі дерева. І хоча коштують гнутоклеєні деталі буку дещо дорожче від фанери берези чи вільхи, приміром, які широко використовуються в Україні при виробництві шкільних меблів – термін їх експлуатації значно довший.

І вже точно європейці не дозволять, аби їхні діти сиділи на стільцях та за партами з низькоякісного, а часом – токсичного дешевого пластика. Адже заощадивши кілька євро на такому шкільному комплекті, вони ризикують у майбутньому втратити набагато більше, спровокувавши у своїх дітей проблеми з дихальними шляхами.

А що в Україні?

А в Україні, на жаль, ключовим критерієм вибору шкільних меблів залишається не їх якість, а ціна. А в багатьох випадках – ще й розмір "відкату", який може забезпечити поставник організаторам тендеру.

Як правило, у тендерах, де йдеться не про пару тисяч гривень, а про мільйони або й десятки мільйонів бюджетних коштів, можна помітити цікаву закономірність: технічні умови та вимоги до продукції, що закуповується, дуже часто прописані під конкретного виробника. Так, вже не один рік поспіль у тендерній документації практично не згадується вимога відповідності продукції ДСТУ. Зникла також існуюча раніше практика прописування альтернативи зазначеним вимогам. Тобто якщо раніше, скажімо, у тендерній документації прописували "сидіння з ДСП або альтернатива" – зараз у більшості випадків жодних варіантів там не передбачено.

Фактично, наразі організатори тендерів мають усі можливості прописати тендер так, аби перемогти в ньому могла конкретна компанія. А інші або не виготовляють продукцію, що відповідала би таким вимогам, або просто не встигнуть за обмежені строки виготовити необхідну крупну партію товару.

За оцінками експертів, така ситуація позначається не тільки на якості закуповуваних меблів, а й на витратах бюджету. Адже зазвичай при таких тендерах їх організатори отримують певний "відкат" від виробника, що гарантовано отримає замовлення. Внаслідок цього держава може переплачувати до половини від реальної вартості меблів, що закуповуються. І отримувати при цьому неякісну, а часом – і небезпечну продукцію. Зокрема, це стосується меблів з покриттям з токсичного китайського пластику.

Звісно, номінально у інших компаній, яких через специфічно виписані умови тендерів, не допускають до участі у процедурі закупівель, є можливість подати скаргу до Антимонопольного комітету. Однак на практиці робити це є сенс лише якщо мова йде про закупівлі на мільйони. Адже кожна скарга обійдеться компанії у 5 тисяч гривень – і зовсім не обов’язково вона буде задоволена. Тож у разі, якщо сума закупівель невелика – виробники просто не можуть собі дозволити таких додаткових витрат.

Тож маємо ситуацію, коли держава тільки на закупівлях меблів втрачає шалені кошти через корупційні схеми та шпаринки у законодавстві. І досі не створила органів контролю ні за тим, як прописуються тендери, ні за тим, що саме закуповується.

А закуповуються наразі переважно меблі низької якості. В Україні дуже поширені шкільні стільці та парти з ДСП, або дешевших порівняно з фанерою буку заготовок з м’яких порід дерева – берези чи вільхи, які дуже легко пошкодити у процесі експлуатації. Тим більше, що частина виробників, намагаючись ще більше здешевити власне виробництво, використовує 7мм заготовки замість передбачених ДСТУ 8 мм.

Та й форма сидіння та спинок у більшості стільців, що закуповуються для шкіл, далека від європейських стандартів. Сидіння, як правило, роблять прямими, з гострими краями, що впиваються дитині під коліно. А спиратися на спинку такого стільця зазвичай вкрай незручно.

У нашій державі також втрачено практику випробувань для шкільних меблів, яка раніше існувала. Адже якісний стілець має гарантовано витримувати певну кількість падінь з різної висоти та під різним кутом. Сидіння з берези чи вільхи таких випробувань не витримують – тріскаються і ламаються. А відтак – потребують повної заміни дерев’яних складових.

Такі випробування передбачено ДСТУ. Однак, як уже зазначалося, наразі при проведенні тендерів ДСТУ не враховується – якщо відповідність цим стандартам не прописана у самому тендері.

Якість vs економія: чи дійсно зручні меблі коштують значно дорожче?

У Європі використовують меблі зі спинками та сидіннями зі шпону бука. Вони коштують трошки дорожче, але служать набагато довше. Бо тверда поверхня цієї породи дерева більш стійка до подряпин та ударів. А відтак – змінювати такі меблі доводиться рідше, ніж, скажімо, виготовлені зі шпону берези. При цьому різниця у вартості комплекту "сидіння+спинка" з буку і з берези складає від 10 до 20 гривень. Невелика плата за можливість значно довшої експлуатації, чи не так?

Однак батьки, які самі скидаються на меблі для своїх дітей, часто про це не знають – і обирають більш дешеві варіанти. Чиновники ж, витрачаючи бюджетні кошти, теж на ціну не дуже зважають. Особливо там, де їх цікавить розмір можливого "відкату".

Попит породжує пропозицію

Український виробник "Буковинська ламель" виготовляє комплекти для шкільних стільців із гнутоклеєного шпону бука вже не один рік. За останній час компанія серйозно інвестувала у розвиток виробництва та закупівлю більш технологічного обладнання. Тож потужність заводу зросла удесятеро.

Високоякісну продукцію "Буковинської ламелі" давно оцінили за кордоном: понад 90% всього, що виробляється на заводі, йде на експорт. На стільцях з українських заготовок сидять діти у Чехії, Словаччині, Румунії, Німеччині, Франції, Італії, Бельгії та інших європейських країнах, перелік яких постійно розширюється.

І хоча собівартість меблів зі шпону бука – щонайменше на 20% перевищує собівартість продукції з дерева м’яких порід чи того ж ДСП – у "Буковинській ламелі" свідомо зробили ставку на якість. Адже саме вона є визначальним критерієм вибору товарів у цивілізованих країнах.

У компанії заявляють, що не беруть участі у тендерах, оскільки є тільки постачальниками комплектуючих.

Нащастя, в Україні є свідомі виробники – клієнти ТОВ “Буковинська Ламель”, які закуповують саме високоякісні деталі з буку для виробництва шкільних стільців. Однак на підприємстві вірять: рано чи пізно, це зрозуміють й інші виробники і – Україна також прийде до того, що наразі розуміє весь світ: заощаджувати на здоров’ї власних дітей – не найрозумніший вибір. Який згодом виллється у куди серйозніші витрати, ніж придбання якісних меблів замість відвертого непотребу.