Як українці долають власні бар’єри. Історії кампанії "Грай за Україну"

"Я відчув себе вільним. Раніше я не помічав, як сигарети контролювали мене, а зараз я став сам обирати, як хочу почуватися".

"Я не тiльки стaв легшим, aле й почувaвся впевненiшим у собi… Зaрaз я дивлюся в дзеркaло з гордiстю i розумiю, що я можу досягти всього, чого зaхочу".

"В 2017 році я народила, і через 10 днів пішла на хіміотерапію. Шлях був дуже важкий, але я змогла #надерларакусраку"

Це цитати з історій, які українці та українки надіслали Новій пошті в межах кампанії "Грай за Україну". Національний оператор з експрес-доставки разом з легендарною українською тенісисткою Еліною Світоліною закликали співвітчизників з України, Польщі та Німеччини поділитись власними історіями великих та малих перемог. Серед останніх можна виділити когорту тих, що пов’язані з тілом, його станами, звичками та залежностями.

"Я почав приймати наркотики в 16 років через моїх друзів, – йдеться в одній з історій. – Я перепробував все, що тільки можна. Ловив 3 передозування та 2 рази був у диспансері. Я вже 10 років чистий і все завдяки тенісу. Мені дуже сподобався цей вид спорту. І він мене врятував".

"Моє найбільше досягнення – не зупинитися, коли здавалося, що здатися – простіше. У мене ревматологічна хвороба, яка поступово забирає можливість рухатися. Спочатку це була просто втома і біль у спині, як у всіх в офісі. Потім – день, коли я не зміг встати з ліжка, коли звичайний шлях до кухні став непідйомним викликом. Далі – шість років лікарі говорили одне й те ж: "Прогресуватиме. Готуйтеся до найгіршого." Рік за роком тисячі порад лікарів, розчарувань... Я втомився пробувати. Але в якийсь момент прийшла думка: "я точно знаю, що буде після зупинки – гарантований цілодобовий біль і погіршення". Ця думка відрубала всі запитання та внутрішні дискусії – вони просто перестали мати значення. Поки є бодай дрібничка, яку ще можна випробувати – не все скінчено".

Тілесно-орієнтована психотерапевтка Анна Протасова пояснює, що наші перемоги можуть дуже відрізнятись, при різних вихідних даних 5 км та 42 км можуть бути цілком співмірними. Наприклад, для людини, яка пережила складну хворобу, пять кілометрів – надзусилля.

Багато історій про схуднення та зміну ваги, які надіслали для кампанії "Грай за Україну", супроводжуються фразами "перемогла/переміг себе". Ось одна з показових: "Перемога над собою – це те, що мені було потрібно. Я завжди була повненькою дівчинкою, яка була супер не впевнена в собі. Іноді вийти на вулицю було страшно, бо здавалося, що всі на тебе дивляться та тебе засуджують. Я ще більше замикалась в собі та це заїдала. Коли моє життя перетворилось на день сурка, я вирішила щось змінювати. Почала з харчування та спорту. Я дуже себе соромилась, тому почала бігати о 5 ранку, коли на вулиці майже немає людей. Чим більше я отримувала результату, тим більше я вірила в себе. Зараз я змогла схуднути, займаюсь спортом, не соромлюсь себе, знайшла нових друзів та більше не боюсь людей".

"Коли йдеться про перемоги, які пов’язані з тілом, дуже важливо усвідомлювати: ми долаємо певний фактор, який пов'язаний з тілом, але не тіло як таке, – уточнює психотерапевтка. – Боротьба з самим собою – двобій, який завжди буде нами програний. Тіло є великою частиною нашої ідентичності та основою для того, ким ми взагалі є".

Кожному, хто написав свою історію, а таких вже понад 55 тисяч, Нова пошта надсилає лімітований червоний тенісний м'яч з підписом Еліни Світоліної, як символ єднання і важливості діяти.

Анна Протасова радить максимально дослухатись до власного тіла та зробити його своїм союзником: "Нові звички, які впливають на стан нашого здоров’я, варто здобувати з любові до себе та свого тіла. Зламати себе через коліно – це перемога, яка закінчиться поразкою".

Тезу психологині підтверджують й авторки низки історій. Для проєкту українки відверто розповідають, як "скинула 8 кг за три місяці", а потім "набрала 15 кг"; як "дієти призвели до втрати менструального циклу"; як "вага зменшувалася, а я не зовсім відчувала себе щасливою"; як "дійсно відчувала досягнення, але це не було достатньо, щоб відчувати задоволення від процесу".

Саме так, зауважує Анна Протасова, звучать насправді правдиві історії перемоги, які пов’язані з тілом. "Робота з тілом – це завжди про процес, а не про фінальну крапку", – каже вона.

"Отримавши поранення, після списання зі служби я шукав себе, чим би я міг зайнятися щоб не впасти в депресію після ампутації ноги, я зустрів чудових людей які запропонували мені спробувати себе у пара пауерліфтингу, в цивільному житті я не був великим спортсменом, але після невеличкого перевороту в моєму житті вирішив що потрібно спробувати, вже через 2 місяці тренування я отримав свою першу спортивну медаль за 3 місце, а вже через 8 місяців я зайняв 1 місце в області по своїй ваговій категорії, і думаю що це ще не кінець".

"Перемоги, пов’язані з тілом, – це не боротьба проти нього, а партнерство та взаємодія. Важливо визнавати свої досягнення та фіксувати їх не через примус чи насильство над собою, а через любов, турботу і вдячність до свого тіла, – наголошує Анна Протасова. Прислухайтесь до його потреб, святкуйте свої маленькі й великі перемоги, дякуйте собі за шлях, який ви пройшли. Адже справжня зміна відбувається не через боротьбу, а через гармонію з собою".

Долучитись до проєкту та поділитись своєю історією можна за посиланням.