Відео дня
Від любові до ненависті: як "поетеса Майдану" Євгенія Більченко стала інструментом гібридної війни
Демонстративна зневага до України та українців закінчилася для викладачки Національного педагогічного університету імені Драгоманова Євгенії Більченко звільненням із роботи. Професорка кафедри культурології раніше висловлювала невдоволення з приводу набуття чинності однієї з норм закону про українську мову. Причому зробила це в кращих традиціях російської пропаганди – з байками про розгул "нацистів" в Україні і "колоніальний" статус нашої країни.
Від такого "стилю" викладачки, яка колись нібито підтримувала Майдан, у багатьох українців перехопило подих. Утім, подібна позиція Більченко стала сюрпризом не для всіх. Адже вона вже не раз ставала російською зброєю у гібридній війні проти України. І, взагалі-то, ніколи особливо й не приховувала своїх поглядів.
Хто ж вона – "поетеса Майдану" Євгенія Більченко? Читайте в матеріалі OBOZREVATEL.
Оновлено: у попередній версії матеріалу ми згадали журналістку Мирославу Бердник, яка виступила на підтримку Євгенії Більченко, використовуючи риторику, схожу до тієї, якою послуговується сама професор Національного педагогічного університету імені М.Драгоманова. Ми помилково приписали пані Бердник фрагменти біографії іншої громадянки України, журналістки Олени Бойко, яка активно виступала на російському телебаченні, продукуючи різного роду "конспірологічні теорії" про події в Україні, а згодом була депортована з Росії. Попри те, що редакція не поділяє поглядів Мирослави Бердник, зокрема, щодо мовного питання та політичних реалій у сьогоднішній Україні – приносимо вибачення за цю помилку і їй самій, і читачам OBOZREVATEL.
"Опухлий лімфовузол у тілі онкохворої американської колонії"
18 січня, за два дні після набуття чинності однією з норм закону "Про забезпечення функціонування української мови як державної", на сторінці Більченко у Facebook з'явився дивний пост. У ньому вона, реагуючи на перехід сфери обслуговування на українську мову, заявила, що "цей непристойний закон" не на часі. Адже в Україні, мовляв, є безліч більш серйозних проблем.
До таких проблем нарівні з "економікою, регіональною та зовнішньою політикою, культурою та освітою, що гниють", тарифами і низькими доходами громадян, Більченко приплюсовує те, що "вуличні етнорадикали керують урядом, зовнішні глобалістичні сили керують вуличними радикалами". Описуючи своє бачення реальності, вона не особливо підбирає слова – і видає попурі з російських пропагандистських кліше, від "неонацистів" до "громадянської війни".
"Процвітає людиноненависницька ідеологія. Ксенофобія щодо власного населення досягла військового і цивільного апогею. Націоналістична цензура опанувала не тільки медіа, а й науку. Цивілізаційна пам'ять знищується на всіх рівнях... Ось про що треба говорити. А цей закон – лише ланка в ланцюзі, черговий опухлий лімфовузол у тілі онкохворої американської колонії", – пише вона.
Коли ж українці відреагували на заяви Більченко – вона видала ще один, не менш колоритний текст. І там назвала Україну "дном дна" і почала позиціонувати себе доведеною до межі жертвою, якій більше нема чого втрачати і яка готова мало не життя покласти за свої ідеали.
Вдавати жертву Більченко продовжила і в неділю, 24 січня, записавши своє звернення до президента Володимира Зеленського. У ньому вона заявила, що її через погляди збираються звільнити з роботи, що її життю загрожують ті самі "радикали", тоді як Конституція і сам Зеленський в одному із звернень до українців нібито гарантують їй право говорити, що заманеться. Адже "в паспорті не написано, патріот ти чи вата".
Трансформація "поетеси Майдану"
Втім, "ватяними" погляди Більченко стали не кілька днів тому, а значно раніше. Викладачку університету імені Драгоманова ще з липня 2017 року внесено до бази "Миротворця" за "антиукраїнську пропаганду, заперечення російської агресії і маніпулювання суспільно значущою інформацією".
Зараз уже мало хто пам'ятає, але саме вона кілька років тому була справжньою зіркою російських пропагандистських ток-шоу. Ще б пак – "поетеса Майдану" (а саме так називали її російські ЗМІ) раптово прозріла. І не тільки розчарувалася в Революції Гідності, але й взялася активно просити вибачення у "Донбасу й Одеси" та зізнаватися в любові до Росії.
Євгенія Більченко дійсно взимку 2013-2014 підтримувала Майдан. А в день, коли в Києві в прямому ефірі було вбито десятки беззбройних учасників Євромайдану – 21 лютого 2014 року – вона навіть написала один із найбільш пронизливих віршів про події тієї буремної зими: "Я – хлопчик. Я сплю, згорнувшись в труні калачиком..."
Але вже за кілька років із корінною киянкою, яка колись мріяла написати книгу, що "знищить путінську Росію", щось трапилося. Щось настільки серйозне, що кардинально змінило її колишні переконання.
До третьої річниці розстрілів на Майдані Більченко опублікувала на своєму авторському сайті статтю "В лещатах: доля поета Майдану". І хоча там вона, як і раніше, не дуже компліментарно відгукувалася про "проросійських імперіалістів" – паралельно в її картині світу з'явилися якісь "українські фашисти", які є "ворогами гуманізму". Більченко в тій статті заявила, що їй соромно за свою участь у Майдані, писала про "американське печиво", "сакральні жертви" і те, що "свої стріляли по своїх". Знайшлося тут місце і для "підбурювання населення" і "бомбардувань мирних людей у Донецьку", "курсу на дебілізацію населення України" і "побудови тупої тоталітарної машини" в нашій країні.
А з літа 2017-го Більченко почала регулярно їздити до Москви і Петербурга. Приблизно тоді антиукраїнські погляди поетеси, яка колись підтримувала Майдан, сягнули апогею. "Ніякої українофобії тут немає. Все, що розповідають про "Мордор", – брехня", – писала Більченко після першої поїздки в Росію, звертаючись до співвітчизників.
Але аж до грудня 2017 року, коли під час одного з "творчих вечорів" Більченко на кілька годин затримала московська поліція, росіяни їй не вірили. Потім – почали використовувати як інструмент пропаганди.
І не дарма. "Громадянська війна", "вибачте нас, Донецьк і Луганськ", "в Україні націоналістичні напівдурки захоплюють владу" чудово відповідали російським наративам. Із ними Більченко активно гастролювала на "Раша Тудей" і телеканалах ОРДЛО, сюжети про "каяття поетеси Майдану, пов'язаної з "Правим сектором" із задоволенням крутили на центральних російських телеканалах.
Сама ж Більченко в інтерв'ю "Стране" зізнавалася в підтримці "Л/ДНР".
"Я говорю друзям, знайомим: "Не треба, не йдіть на війну. Я, звичайно ж, буду вам ліки купувати, але йти туди не треба". І я також допомагаю вижити протилежній стороні. Я маю на увазі сіру зону. Я постійно на зв'язку з містами, які перебувають у полі впливу "Л/ДНР", включно з Горлівкою. Окрім того, багато моїх друзів у Донецьку служать у батальйонах "Л/ДНР", і пишуть мені листи, і сперечаються зі мною, і пишуть цілі статті на ресурсах "Л/ДНР" проти мене, але водночас плачуться мені в жилетку".
Більченко також роздавала інтерв'ю одіозним журналістам-українофобам, в яких зізнавалася в дружбі з "радником" уже загиблого ватажка терористів "ДНР" Олександра Захарченка – росіянином Захаром Прилєпіним. До речі, саме він активно сприяв її "визволенню" після затримання в Москві в грудні 2017-го.
А вже тези про те, що українцям варто перепросити в ОРДЛО, оголосити терористам повну амністію і дати Донбасу безпрецедентну автономію, що війну затіяла Україна, – стали невід'ємною частиною риторики Більченко.
Українофобка в державному виші?
Але все б нічого, якби переконання Більченко не виходили за межі її профілю в соцмережах. Як повідомив громадський активіст Сергій Стерненко, про "нацизм" в Україні та інші свої переконання професорка активно розповідала на своїх лекціях українським студентам.
Водночас, за словами Стерненка, їхні скарги в ректорат щодо такої поведінки викладачки залишалися без відповіді. Сама ж Більченко, глузуючи, заявляла студентам, що над їхніми "доносами" керівництво ВНЗ сміється разом із нею.
Зараз, під шквалом обурення громадськості, керівництву українського ВНЗ, певно, таки доведеться визначатися, чи готові вони і далі співпрацювати з людиною, яка настільки ненавидить Україну. Хоча, якщо вірити Більченко, ректор університету Віктор Андрущенко в приватній бесіді вже запевнив її, що українофобські погляди не призведуть до її звільнення.
У той же час, з'явилася і заява Первинної профспілкової організації співробітників НПУ імені Драгоманова, в якій зазначено, що співробітники університету категорично не згодні з позицією Більченко і що доцільність продовження її роботи в університеті буде розглянуто на зборах профспілкового комітету, у громадській організації "Просвіта", на засіданні комісії з академічної етики і на Вченій раді університету.
Сумно, що частина справедливо обурених поглядами Більченко українців, висловлюючи своє ставлення, перейшла певну межу. Адже прокляття, побажання смерті і погрози можуть значною мірою дискредитувати навіть найправедніший гнів. Не кажучи вже про те, що вони дають простір для біснування російським пропагандистам та дають змогу Більченко одягнути маску "мучениці" за "російську мову і цивілізацію", яку, судячи з її ж публікацій, ця пані вже давно намагається на себе начепити.