Українці спробували розгадати таємницю давнього гуцульського стола: що з цього вийшло

Знайдена на просторах інтернету фотографія гуцульського дерев’яного стола із шістьма заглибинами, схожими на тарілки, змусила українців взятися за розгадку його призначення. У мережі припустили, що в давнину його використовували саме як обідній, однак однозначного підтвердження цьому не було, адже інформації виявилося небагато навіть у працівників музею, де зберігається один із відтворених екземплярів.

Про те, як сучасні дослідники й не лише шукали правду про таємницю цього загадкового стола, і з якою ж ціллю колись гуцули могли використовувати його у побуті, написала для "Укрінформу" Тетяна Когутич із Ужгорода (щоб подивитися фото, доскрольте новину до кінця).

Чудернацький стіл без тарілок для обіду у горян

Такий стіл у гуцульській хаті у селі Кевелів в Ужгородському скансені (етнографічний комплекс) став одним із топекспонатів музею, який показують усім відвідувачам. Він зроблений із двох товстих дубових колод, має в собі шість заглиблень – видовбаних "тарілок" із отворами та дерев’яними затичками внизу, а посередині є шухляда, де зберігали дерев’яні ложки. Розповідають, що з цього стола горяни споживали їжу: господиня насипала чи наливала страву в "тарілки", а коли її поїдали, наливала туди гарячу воду, змивала стінки посудини, виймала затичку – і помиї витікали в корито під столом. Так, мовляв, його й використовували у давні й бідні часи.

Відомо, що такі столи були у вжитку в гуцульських селах на Рахівщині та частково у верховинців Міжгірщини на Закарпатті до перших десятиліть ХХ століття. "Тарілки" могли вирізати на кожного члена сім’ї, а могла бути й одна велика – для страви, яку всі водночас за трапезою набирали собі ложками. Ще цікавий стіл має дві дошки, якими закривали його поверхню, наче вікна віконницями, – і вона ставала рівною, як у звичайного стола.

За словами авторки матеріалу, цієї зими одразу двоє українських дослідників опублікували в соцмережах пости з фотографією такого стола й поцікавилися, чи знають інші щось про його використання. Думки людей розділилися.

Можливо, в ньому готували сир?

"Я займаюся історією гуцульської кухні, тому мене цікавить усе, що стосується цієї сфери. На фото цього гуцульського стола з вирізаними тарілками натрапила випадково в мережі. Він мене дуже зацікавив, але дещо зупиняло пояснення про використання цього експоната. В офіційному описі йшлося про те, що це стіл бідняків – мовляв, через бідність у людей не було можливості виготовити тарілки, тож вони їх видовбали прямо у столі", – зізналася дослідниця Світлана Злобіна.

Вона створила дискусію і поцікавилася в аудиторії, для чого гуцули могли виготовляти та використовувати такий стіл. Так, одні зазначили: коли вже музейники посилаються на інформаторів з народу, що на Гуцульщині справді були такі бідняцькі столи для їжі, то тут немає чого й сумніватися в цьому.

Однак інші припустили, що за допомогою таких столів виготовляли сир. За їхніми словами, у заглиблення могли скидаnи відварену сирну масу, тоді через отвір внизу витікала сироватка, а в заглибленні столу залишався готовий продукт.

Злобіна каже, що теоретично це можливо, але натомість виникає питання, як потім витягнути з такого стола будз, не пошкодивши його цілісність. До того ж, додала вона, якщо подібна технологія виготовлення сиру була, то чому тоді горяни перестали нею користуватися і зараз відціджують сир на тканину та підвішують його, аби стікав.

З такого незручного стола не можна було б споживали їжу?

Дослідники спробували знайти відповіді й на логічне запитання, яке виникає щодо давнього гуцульського стола: навіщо людям було ускладнювати собі життя, видовбувати поглиблення в дереві й так споживати їжу, якщо можна це зробити набагато простіше та дешевше, використовуючи ті ж дерев'яні тарілки. Адже гуцули й верховинці уміли працювати з деревом, тож навіть біднякам вирізати собі тарілки не було б проблемою.

"І щодо самої процедури вживання їжі. Уявіть: у сім'ях раніше було багато членів, цей стіл – невеликий. Як вони їли за ним? Почергово чи по двоє з однієї миски? "Тарілки" на столі досить далеко від краю вирізані. Тобто, щоб наїстися рідкої страви і не обляпати себе і все довкола, треба докласти зусиль. Це, щонайменше, незручно", – розмірковує Світлана Злобіна.

Вона підкреслила також, що за час вжитку такий стіл, певно, покривався би сантиметровим нальотом із жиру та бруду.

"Розумію, що про гігієну в сільському побуті не надто йдеться, якщо ми говоримо про стандарти чистоти столітньої і більше давності, але все ж це все мало бути дуже брудне! Ви уявляєте, як воно мало смердіти?" – зазначила дослідниця.

Під час дискусії вона дізналася, що подібний стіл було знайдено також у Франції. Але там заглиблення дещо іншої форми і туди вставляли казанки з круглим дном, із яких потім споживали гарячі страви. Гуцули ж та верховинці не їли з казанків.

Стіл як форма для тиражування продукту або у ньому зберігали борошно?

"Моя точка зору: цей стіл – форма для тиражування якогось продукту на продаж або мірку. Один дозволяв виготовляти 6-8 однакових форм чогось. У решту часу стіл закривався дошками і використовувався за призначенням – на нього ставили тарілки й вживали їжу. Чи був це сир? Ймовірно, що ні. Я продовжую дослідження, аби дізнатися, що це могло бути, – пояснила Злобіна.

Майже одночасно з нею дослідженням стола з тесаними "тарілками" зайнявся також закарпатський історик, краєзнавець Іван Циганин. За його версією, насправді цей стіл використовувався і як ємність для зберігання борошна та круп, із яких господиня готувала їжу, й одночасно як звичайний стіл – у закритому вигляді.

"Сенс у тому, що у досить бідному побуті горян борошна не було настільки багато, аби зберігати його у засіках. Для цього треба було мати багато зерна. Тому людям вистачало таких невеликих ємностей для зберігання борошна чи круп, висівок, зерна на кашу, з яких готували їжу для родини. Цю гіпотезу щодо вжитку такого типу столів підтверджує й існування схожих лав у побуті гуцулів та верховинців, із такими ж тесаними заглибленнями. Ніхто ж не буде казати, що із цих "тарілок" у лаві горяни їли страву! А за способом виготовлення вони ідентичні з таким столом", – пояснив дослідник.

Циганин також наголошує, що їсти за таким столом було би незручно як для дорослих – через щільне розташування мисок одна від одної, так і для дітей – через положення заглибин далеко від кінця столу.

Що кажуть у музеї

Як уже зазначалося, в Ужгородському скансені зберігається один із таких столів із тесаними "тарілками", він стоїть у гуцульській хаті з присілка Кевелів (Ясіня). За словами заввідділу науково-освітньої роботи Тетяни Сологуб-Коцан, про те, що з таких столів саме їли, розповіли люди, які передали подібний музею.

"Потім якось приходив літній чоловік, сказав співробітникам, що у дитинстві із такого стола їв. Коли його запитали, звідки він родом, то відповів, що з Воловеччини, тобто, маємо свідчення, що такі столи побутували не тільки на Гуцульщині, а й на закарпатській Верховині. У картці експоната немає опису. Але зі слів етнографів, цей стіл для музею в 1940-х роках зробив місцевий майстер – він відтворив його за спогадами з дитинства та з описів, які дали старі люди (а етнографи кажуть, що такі столи побутували у карпатських горян до 20-30 років ХХ століття). Тому там немає масних слідів від залишків їжі чи побутового бруду, що свідчило би про спосіб його використання", – пояснила жінка.

Вона підкреслила, що із гіпотезами сучасних дослідників щодо багатофункціональності стола-конструктора можна погодитися – багато що з пояснень виглядає логічним. Вона ж віддає перевагу оцінкам науковців, які й кажуть, що з цього стола горяни таки вживали їжу. А сучасні дослідники все ще продовжують шукати однозначної відповіді щодо призначення загадкового гуцульського стола.

Як повідомляв OBOZREVATEL, раніше етнологиня розповіла про традиції, міфи та реальність щодо того, якою була перша шлюбна ніч українських молодят у середині ХІХ й до початку ХХ століття.