"У нас був час побути трохи разом": у Кропивницькому від атаки російського дрона помер Володимир Дзюба
27 березня у Кропивницькому помер 49-річний Володимир Дзюба. Він отримав серйозні поранення та 90% опіків під час російського обстрілу міста ще в ніч із 19 на 20 березня. Весь цей час лікарі боролись за його життя. Але, на жаль, поранення виявилися занадто важкими.
Докладніше про нього читайте у матеріалі OBOZ.UA.
Ми ще мали час попрощатися
Про те, що з батьком трапилося лихо, Оксана Сімчук відчула своїм серцем. Зазвичай Володимир Дзюба навіть при невеликих вибухах у місті дзвонив рідним, а тут його телефон мовчав.
"Я дзвонила йому, здавалося, вічність, потім його набирали мама, брат, але він не відповідав. Трохи згодом ми дізналися, що тата везуть до обласної лікарні. Ще під звуки вибухів ми мчали до нього, сподіваючись, що з ним усе буде гаразд", – згадує Оксана.
Тієї ночі російський дрон упав на території приватного будинку, де жив Володимир Дзюба. Він у цей час був на вулиці. Чоловік отримав понад 90% опіків тіла, черепно-мозкову травму, перелом ключиці.
Першого дня Володимир був у медикаментозному сні, а потім кілька днів перебував при тямі. Лікарі не давали рідним оманливих надій, та й близькі не питали, бо все розуміли. Лікарі просто боролися за Володимира до останньої секунди.
Ми змогли з ним поговорити. Хоча батько не міг самостійно розмовляти, у нього стояла трахеостома, але він відповідав нам губами. Ми мали час ще побути трошки разом, поспілкуватися. Його єдина онука змогла побачити його востаннє та почути, як він її любить. Я безмежно вдячна лікарям за те, що вони подарували нам можливість сказати йому, як ми всі його любимо, подякувати йому за все та попросити вибачення один в одного, попрощатися. Кожному лікареві, завідувачу реанімації Остапу Романовичу земний уклін", – каже дочка загиблого.
Був затятим рибалкою
Володимир Дзюба не дожив до свого 50-річчя лише два тижні, 11 квітня друзі та рідні вітали б його з ювілеєм.
Дочка розповідає, що батько займався приватним підприємництвом. А ще захоплювався риболовлею, був завзятим рибалкою і щовихідних разом із дочкою, яка була ще маленькою, їздив порибалити. Хотів привчити доньку до свого захоплення, але Оксані це не подобалося.
"Зараз про це можу тільки мріяти, як би ми сиділи на березі річки зі спінінгами, про щось говорили та дивилися в далечінь", – згадує дочка.
За словами Оксани, батько був доброю людиною, добрим сином, братом, батьком і дідусем.
"Ти став жертвою війни проти українського народу. Ніколи не забудемо й не пробачимо. Я знаю, що ти завжди будеш поруч, тату, й завжди будеш мене оберігати, але тепер тільки з неба. Ти назавжди в моєму серці та в моєму житті", – написала Оксана.
З Володимиром Дзюбою попрощалися у вівторок, 1 квітня.