Суд щодо Марківа: у МВС вказали на фатальну помилку Італії

На засіданні апеляційного суду в Мілані (Італія) у справі українського нацгвардійця Віталія Марківа 15 жовтня його адвокати представили факти того, що стороною обвинувачення був використаний некоректний переклад його слів.

Відео дня

У такий спосіб присяжних ввели в оману, повідомила пресслужба МВС України.

"Через абсолютно неправильне тлумачення слів Віталія присяжних суду міста Павія ввели в оману, кажучи, що він під час прослуховування в камері слідчого ізолятора нібито говорив про свою пряму причетність до загибелі італійського журналіста Андреа Рокеллі", – говориться в повідомленні.

Захист Марківа наголосив, що детальний аналіз цієї розмови навпаки показує, що Віталій жодним чином не казав про свою причетність до загибелі Рокеллі, а навпаки був щиро обурений намаганням італійської юстиції "повісити" загибель італійського журналіста на нього лише через те, що він був того дня – 24 травня 2014 року – на горі Карачун за 2 кілометри від місця трагедії.

Наразі переклад деяких записів розмов Марківа було прийнято судом.

"Водночас ми бачимо, як поступово змінюється громадська думка в Італії щодо жахливого і бездоказового звинувачення українського воїна", – уточнюється в повідомленні.

Так, заступник прокурора міста Генуя Енріко Дзукка, проаналізувавши вирок суду міста Павія, у своїй статті виданню Altreconomia.it вщент розкритикував аргументи сторони звинувачення (переклад статті від МВС України опинився в розпорядженні OBOZREVATEL).

Про що написав Дзукка

Енріко Дзукка зазначає, що вирок Марківу у 24 роки позбавлення волі, винесений присяжними в рідному місті Рокеллі, має ознаки не справедливого суду, а "народного судилища".

Він наголошує, що "емпатія до жертви не може стояти в центрі уваги судді".

"Тиск громадськості та прохання жертв про справедливість створюють напруження та вплив на незалежність судді, який має керуватися винятково законом, а не пошуком консенсусу. Дехто називає такі процеси "народними" – їхня вада полягає в тому, що обвинувачений входить до зали суду уже як винуватий. Таке враження маємо, коли читаємо вирок суду Павії у справі Марківа", – каже італійський прокурор.

Він пише, що вирок є недосконалим у своїй доказовій базі і вже став предметом зацікавлення відповідних європейських інституцій. Через те апеляції слід зняти всі наявні суперечності й сумніви і докласти зусиль для отримання соліднішої бази доказів у звинуваченні.

Невідповідності та незрозумілості

На думку Дзукки, суд Павії обрав шлях спрощення, відмовившись розглядати факти в контексті війни. Суд пояснює, що навіть збройні конфлікти регулюються нормами міжнародного гуманітарного права, які вимагають не залучати цивільних осіб.

Але у випадку з солдатом Марківим війну до уваги взято не було. На погляд суду, це була усвідомлена та навмисна акція, спрямована на вбивство мирного населення. Контекст війни, становище підлеглого у військовій структурі навіть не розглядаються для оцінки ступеня фактичної відповідальності обвинуваченого.

Судді вирішили, що в той момент не було збройного зіткнення між ворожими сторонами, а отже, відкинули і можливість гіпотези про т. зв. "побічні наслідки".

Автор звертає увагу на цілковите нехтування й нерозуміння судом контексту подій, парадоксальні висновки і плутання факту проголошення незалежності України з подіями на Майдані.

Також Дзукка вказує на те, що суд вдався до розгляду неперевірених джерел, геть нехтуючи офіційними даними ОБСЄ та інших міжнародних структур.

Італійський прокурор чітко артикулює дефініцію "озброєні банди" щодо незаконних збройних формувань, які захопили території в Луганській і Донецькій областях (жодних "повстанців" чи "проросійських сил").

Він звертає увагу на перекручуванні судом фактів, зафіксованих ОБСЄ. Суд згадує про численні випадки насильства проти журналістів, посилаючись на звіти міжнародних спостерігачів.

Однак, пише Дзукка, звіти цих незалежних спостерігачів, зокрема й цитований судом звіт ОБСЄ, насправді говорять про прямо протилежне, а саме про те, що напади на свободу преси фіксувалися якраз у непідконтрольних урядові зонах, захоплених бойовиками, що було частиною приголомшливої кампанії загальної дезінформації, яка характеризувала насамперед першу фазу конфлікту.

"Отже, суд несвідомо бере участь у кампанії з дискредитації української сторони. Суду несподівано вдається зробити обвинуваченого майже ексклюзивним і, отже, вирішальним винуватцем кримінального злочину", – йдеться у статті.

Автор дивується з того, що суд прийняв версію про односторонній вогонь з Карачуна, базуючись на повідомленнях, почерпнутих у пресі. Такий підхід іде врозріз із єдиною метою кримінального процесу – довести особисту відповідальність обвинуваченого.

Крім того, Дзукка послідовно вказує на недостатність доказової бази сторони звинувачення: "У конкретній справі докази того, що того дня Марків був тим, хто бачив і розпізнав цивільних осіб, стріляв та сприяв наступним атакувальним діям, базуються на даних, які мають дуже малу достовірність".

За його словами, прийнята судом реконструкція "присутності" Марківа на Карачуні є гіпотетичною і взята з документальних матеріалів, фільмів та фотографій. Це непоправно слабке місце сторони звинувачення.

"Якщо йдеться про реконструкцію індивідуальної відповідальності солдата та динаміки дій, аналізу технічних характеристик зброї тощо – зібрані докази виявляються неактуальними. Тому що спочатку необхідно з певністю продемонструвати поза розумним сумнівом, що той солдат робив того дня. Фактично ніщо не доводить, що солдат перебував там у своєму звичному положенні у вирішальний момент і що він бачив те, що "міг бачити" і "міг зрозуміти", тобто те, що ті силуети, що перебували на відстані більше ніж півтора кілометра, були однозначно цивільними, не маючи зв'язку з озброєними групами", – підкреслюється в матеріалі.

Спроби дискредитувати Марківа

Перевірка гіпотез полягає в тому, що "немає зображень, які б показували обвинуваченого в інших місцях": тому доводити протилежне доводиться стороні захисту Марківа.

Також суд вказує, що елементом на користь обвинуваченого міг би бути порядок несення служби або чергувань, про який кажуть Марків та його командир, але оскільки доказів цього немає, ніхто не повідомив, хто саме чергував у день смерті Роккеллі.

"Ця прогалина викликає ще один сумнів: чи не є це завданням сторони обвинувачення – довести, що саме обвинувачений виконував обов'язки в той день і в той час, якщо він сам це заперечує? Показання захисту "відрізняються від попередніх висновків і суперечать їм", а тому є сумнів у кристалічно чіткій реконструкції, запропонованій обвинуваченням", – зазначає Дзукка.

На його думку, суддя в досить неприємний спосіб дорікає обвинуваченому в тому, що він не співпрацював для встановлення істини.

"Марківа заганяють у кут питаннями про фото нацистських в’язнів і символів, знайдених на його пристроях. Що цим хотілося довести і яке це має значення для встановлення обставин справи? Важко зрозуміти актуальність цих питань; хотілося хіба що дискредитувати обвинуваченого й зобразити його як нациста, який охоче вчиняє насильства й негуманні дії над супротивниками", – додає прокурор.

Одночасно зі створенням негативного небезпечного образу Марківа відбувається осквернення репутації українських державних органів, які ніби відмовляються співпрацювати.

"Ми вкотре ігноруємо ситуацію, з якою зіткнулася українська держава, що воює, та труднощі країни, що займається встановленням сотень подібних епізодів вбивств та сенсаційних порушень прав людини, починаючи з жертв поліцейського насильства старого режиму під час повстань Майдану… Затримки розслідування смерті журналістів Роккеллі та Миронова повинні розглядатися в цьому контексті й не заслуговують на приблизні судження невідповідних експертів", – констатує Дзукка.

На його переконання, обвинувачений Марків, затиснений між своїми обов'язками та обов'язками держави, не заслужив на таку санкцію. Суд призначив покарання набагато вище, ніж вимагалося.

"Апеляційний суд повинен вирішити ще багато питань, від яких не так легко відбитися; йому доведеться куди ретельніше проаналізувати реальний контекст фактів, але насамперед йому доведеться повернутися до звичайного аналізу; того, який застосовується до кожного громадянина: базованого на доведенні винуватості", – завершує автор.

Раніше OBOZREVATEL повідомив про те, що попереднє судове засідання, на якому розглядалася апеляція у справі Марківа, відбулося 1 жовтня, наступне призначено на 23 жовтня.