Блог | Росіяни заявляють, що готові терпіти український Закон про мову
Деякі російськомовні ліберальні інтелектуали заявляють, що готові, згнітивши серце, терпіти український Закон про мову, якщо прибрати з нього штрафи за невиконання. Цікаві люди! Якщо ви вважаєте, що закон виконуватиметься і без штрафів, то чим вони вам заважають? Какая вам разніца? Чи все ж таки штрафи заважають порушувати Закон?
Це нагадує пропозицію роззброїти країну в обмін на примарні обіцянки миру, дружби та поваги до суверенітету. Ми все це вже проходили. А у випадку з мовою навіть не треба моделювати можливий розвиток подій – бо всі ми чудово пам‘ятаємо, як поважали наші права на інформацію та обслуговування українською мовою без Закону і без штрафів.
Особливо вражає, коли бажання зробити Закон про мову необов‘язковим наші доброзичливці пояснюють нібито турботою про права людини й про цінності ліберальної демократії. Виходить, принизливе становище, коли українські громадяни в Україні не могли захистити свого конституційного права на обслуговування державною мовою, здавалося їм цілком демократичним і порушення прав людини вони не помічали.
Не помічали конфліктів через відмову обслуговувати українською, але лякають конфліктами й розколом через Закон про мову, який передбачає санкції за порушення. Показово, що инші закони, які також передбачають санкції за порушення, наших доброзичливців не напружують. Чому б не скасувати покарання, наприклад, за порушення Кримінального кодексу, Податкового кодексу або ПДР?
Або згадаймо, як радіостанції чудово наповнювали етер українськими піснями без квот і штрафів за їх порушення? Що? Без штрафів українських пісень на радіо було лише 2-3%? Ну нічого, зате жили в злагоді й шанували права людини – тієї, яка хотіла чути/крутити по радіо лише російське і нічого українського.
Коли Закон про мову критикують деякі "прості люди", які погано знають мову й вірять кремлівській пропаганді про нібито штрафи за використання російської в побуті, це не дивує. І це швидко минеться, щойно люди пересвідчаться, що їхні страхи щодо Закону – безпідставні.
Але як не дивуватися ліберальним інтелектуалам, які вперто сподіваються побудувати таку "демократичну" Україну, в якій українські громадяни й далі не зможуть захистити своїх прав на українську мову? Збереження статус-кво, коли українська мова в Україні була необов‘язковою і другорядною, неминуче веде до втрати українцями ідентичности й до побудови в Україні лайтової Росії 2.0 та подальшого злиття з авторитарно-нацистською Росією 1.0.
Без української мови це стає лише справою часу. Інтелектуали мали б це чудово розуміти. Та схоже, лібералізм деяких російськомовних лібералів закінчуються там же, де й російська демократія – на українському питанні.
