Прощався з життям, але знову їхав допомагати людям: історія з Харківщини в Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова

Микола Божко раніше адміністрував мережу автомийок у Харкові. З перших же днів війни він став евакуйовувати людей із передмістя та привозити гуманітарну допомогу тим, хто залишився. Свою історію він довірив Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Відео дня

Микола пригадує, як зранку 24 лютого 2022 року побачив "божевільне зарево" в напрямку Старого Салтова, де живуть батьки. Його брат, доки дорога ще була вільна, встиг вивезти родину з дітьми. Батьки ж виїхали пізніше, — після того, як російська ракета прилетіла на подвір’я до сусіда.

"Я постійно їздив до села. Добирався не по центральній дорозі, там не пропускали, а через поля й ліси. Треба ж було і побачитися, і привезти необхідне, і вивезти людей", — пригадує Микола.

Старий Салтів деякий час був в окупації. Після звільнення російські військові регулярно обстрілювали селище з мінометних установок. Найактивніше гатили, коли бачили, що приїхали волонтери. Микола усвідомлював, що може статися все, що завгодно, але щодня разом із товаришами вирушав у черговий евакуаційний чи гуманітарний рейс.

"Шелест у небі чуєш — лягаєш на землю. Можеш пролежати 10 хвилин, 20, 30. А постріли все ближче й ближче. І розумієш, що кожен може стати для тебе останнім. І так само розумієш, що крім тебе — ніхто цим людям не допоможе", — говорить Микола.

І додає, що часто чув: треба берегти себе. Але ж на питання — хто тоді привезе стареньким їжу чи ліки — відповіді не давав ніхто.

Про те, як зараз постачається вода в зруйновані села, і як називатиметься пиріжкова, яку він мріє відкрити після нашої Перемоги у війні, Микола розповідає за посиланням.

Кожна історія про війну важлива. Щоби зберегти пам’ять заради кращого майбутнього, розкажіть свою історію на порталі Музею "Голоси Мирних" або на безкоштовній гарячій лінії 0 (800) 509 001.