Блог | Петиція про скасування застави для топкорупціонерів: кінець безкарності чи юридична помилка
Мережею активно шириться чергова "переможна" ініціатива - петиція №41/009215-26еп про скасування застави для так званих топкорупціонерів на час воєнного стану.
Суспільство, якому не подобаються швидкі виходи фігурантів із СІЗО, активно її підписує, сприймаючи це як прорив у боротьбі з корупцією.
Знімемо рожеві окуляри популізму і глянемо на цю ініціативу реально. За гаслами про кінець безкарності ховається звичайна неписьменність, яка шкодить правосуддю в цілому.
Автори петиції та палкі прихильники припускаються базової та фатальної юридичної помилки. Вони називають заставу "індульгенцією", "опцією відкупу" та "квитком на свободу".
Шановні, запобіжний захід - це НЕ покарання. Його мета одна єдина - забезпечити участь підозрюваного в процесуальних діях і запобігти ризикам (переховуванню, тиску на свідків, знищенню доказів). Це інструмент забезпечення розслідування, а не вирок!
Коли підозрюваний сплачує заставу, він не звільняється від кримінальної відповідальності. Він не стає виправданим. Він просто чекає на вирок суду не на нарах у СІЗО (державне утримання яких, до речі, теж оплачується з наших із вами податків), а під жорсткими процесуальними обмеженнями. Назвати заставу "відкупом" - це розписатися у повному нерозумінні кримінального процесу.
Дійсно, тригером для цієї хвилі обговорень стала справа Єрмака. Але іронія полягає в тому, що у тексті петиції чітко перелічено статті, за які пропонується скасувати заставу, це - ст. 191 (розтрата), ст. 364 (зловживання владою), ст. 368, 369 (хабар), ст. 369-2 (зловживання впливом) та ст. 368-5 (незаконне збагачення).
Але де тут стаття 209 (легалізація/відмивання майна, одержаного злочинним шляхом), за якою повідомлено про підозру Єрмаку? Тобто, навіть якби цей популістський законопроєкт ухвалили просто сьогодні, фігуранти за статтею 209 так званої "Династії" все одно спокійно виходили б під заставу. Це частина ілюстрації того, як пропонують закони під впливом емоцій.
Окей. Припустимо, що заставу скасували. Далі що?
Застава - це лише один із запобіжних заходів. Якщо суд не зможе призначити заставу, а підстав для тримання під вартою бракуватиме, будуть застосовувати інші запобіжні заходи.
Підозрювані будуть виходити під домашній арешт, поруки, або під особисте зобов'язання. Тобто абсолютно безкоштовно! Жодна копійка не надійде на казначейські рахунки як застава, а фігурант сидітиме вдома на дивані, і частіше всього лише у нічний час доби.
Коли до фейсбук-експертів нарешті дійде (якщо вони взагалі дочитаються до існування інших статей КПК), що корупціонери виходять на халяву без застави, побачимо нову хвилю петицій. "Скасувати домашній арешт!", "Скасувати особисте зобов'язання!", і в кінці - "Заборонити адвокатів!".
Колись була мода - після кожного резонансного ДТП влада одразу починала кричати про необхідність підняти штрафи за перевищення швидкості. Без аналізу стану доріг, без зміни системи фіксації порушень, без подолання корупції в органах видачі посвідчень. Просто підняти штрафи, щоб показати турботу.
Тепер цим дешевим державним популізмом заразилися громадські активісти. Пропонувати прості рішення складних системних проблем - це зручно для збору лайків, підписів і грантів.
Нагадаю історичний та юридичний факт. У держави вже була спроба погратися у безальтернативний арешт. Статтю 176 КПК України свого часу доповнили частиною п'ятою, яка забороняла альтернативні запобіжні заходи (зокрема заставу) для підозрюваних у злочинах проти нацбезпеки та тероризму (ст. 109–114-1, 258–258-5 тощо).
Чим закінчилося? Конституційний Суд України у Рішенні № 7-р/2019 від 25.06.2019 вказав: безальтернативне тримання під вартою без оцінки конкретних обставин справи та можливості застосування м'якших заходів прямо суперечить статтям 3, 8 та 29 Конституції України. Суд наголосив, що таке формальне рішення нівелює саму суть правосуддя.
Спроба запровадити аналогічну норму для корупціонерів неминуче завершиться таким самим вердиктом КСУ.
А тепер перейдемо до найголовнішого (для тих хто дочитав). Чому ця петиція - це не про справедливість, а про банальне бажання влаштувати шоу з посадкою на етапі слідства, бо фінал справи все одно буде пшиком?
Гляньте протверезної статистики від Опендатабот: за результатами аналізу Реєстру корупціонерів, у 97% справ за минулий рік покаранням для корупціонерів став... звичайний ШТРАФ! (посилання в коментарях)
То в чому ж реальна мета цієї петиції?
Давайте називати речі своїми іменами. Оскільки реальне слідство ведеться роками, а фінальні вироки в більшості випадків закінчуються штрафами (які часто є меншими навіть за суму заподіяних державі збитків), ініціатори змін можуть (усвідомлено, чи ні) перетворити досудове слідство на інструмент розправи.
Мета - потримати людину в СІЗО без вироку суду невизначений час, розуміючи, що реального тюремного строку у фіналі, швидше за все, не буде. Це спроба підмінити вирок суду запобіжним заходом.
Справжня невідворотність покарання - це ухвалення судом законного, обгрунтованого та вмотивованого вироку, на підставі всебічної оцінки ступеня тяжкості вчиненого правопорушення, особи винного, а також балансу обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання, та з урахуванням багатьох інших незрозумілих для фейсбук-активістів обставин. А не штраф у 34 тисячі гривень після двох років СІЗО.
