Відео дня
Блог | Панове, ви влаштували примітивний дискурс
"Майя та її мами"
Скандал навколо "чергової спроби пропаганди шкідливих для сімейних цінностей ідей" примусив мене таки знайти цю книжку та прочитати її.
Весь цей дискурс є до болі примітивним: люди обговорюють не якість твору, а його ідеологічну відповідність. Від цього у публічному просторі ми маємо дві крайності з хибними оцінками: одні вважають книжку шкідливою через згадку лише однієї з 20-х історій, де фігурують одностатева лесбі-сім'я; другі - переконані у творчій геніальності авторки та унікальності книжки, як раз, лише через ті самі одностатеві епізоди (щоб вони не говорили про наявність інших тем).
Я б цю книжку не читав дитині, хоча там суперові ілюстрації на рівні кращих дитячих іноземних книжок. Тексти в цій книзі дуже примітивні. Таке враження, що авторка писала їх на коліні, пересуваючись між ст. м. Контрактова та Театральна. Не можна так топорно пояснювати складні речі. Усі хто має дітей віком +4 роки, знають наскільки дітям важко донести пояснення певних речей, явищ, вчинків, людської поведінки. Тому дитячі тексти містять всю палітру художніх прийомів.
Пробачте, ну неприпустимо, розповідаючи про війну, окупацію Криму вживати в тексті евфемізм (я б навіть сказав пропагандистський штамп) на кшталт "зелені чоловічки". Треба було через якусь казку, історію пояснити трагедію. Не знаю, нехай це буде історія двох хлопчиків, які між собою дружили, гралися в іграшки. Але в один момент один вирішив, що він має бути головним і захотів забрати собі іграшки, та й ще вигнав хлопчика з його кімнати. Тепер йому доводиться жити подалі від дому.
Або та ж історія з двома мамами. Ну шо це за пояснення "вони живуть разом тому що так сталося і вони люблять одну одну"???? Чому не можна було розповісти історію про маму-лисицю та її доньку, які потрапили у халепу (капка, злий вовк чи ведмідь напали) і тут прибігла інша лисиця, яка врятувала життя. І тут вони вирішили бути разом, щоб захищати одна одну, підставляти лапу у часи скрут, також вони удвох любили маленьку Ліссі, тепер в неї з'явилося дві мами.
Ця книжка немає жодної художньої цінності, вона не здатна пояснити дитині складні та неоднозначні життєві ситуації. За великим рахунком, вона б мала собі мирно припадати пилом на полицях книгарень на рівні із сотнями інших дитячих книжок. Але заідеологізованість нашого суспільства - коли ми хочемо визначити "свій" "чужий" виключно за ідеологічним маркером (іноді це треба, як з питанням "чий Крим?"), а не за якістю, користю діяльності - створило з літературної посередності феномен.
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...