"Ніхто не може сказати мені, через скільки мук ще доведеться пройти": історія військового, що бореться з раком
24-річний військовий Сергій Палій воював за Україну на Донбасі. І зараз він неодмінно би продовжував захищати рідну землю від російської агресії, якби не рак. Замість боротися за Україну, Сергій мусить вести бій за власне життя.
Свій перший контракт хмельничанин Сергій Палій підписав у 20 річному віці — 27 вересня 2017 року. Мріяв про десантні війська, однак не склалося: хлопцеві помилково діагностували проблеми зі спиною, які згодом не підтвердилися. Тож Сергій подався спершу в батарею управління артрозвідки 24-ї ОМБр, згодом перейшов у підрозділ розвідки механізованого батальйону цієї ж бригади, де прослужив одну ротацію. А далі, у лютому 2021 року, — долучився до 72-ї ОМБр.
"Вона саме зайшла в ООС. Я шукав більш пріоритетний напрямок. Ближче до "вогнища розростання", – розповідає Сергій.
Разом зі своєю бригадою Палій захищав Україну в районі Авдіївки – на той момент одному з найгарячіших напрямків російсько-української війни. І робив би це й надалі, якби не підступна хвороба – рак.
Діагностували серйозну хворобу в молодого військового не одразу. У прифронтових госпіталях шукали причину різкого погіршення самопочуття Сергія і намагалися допомогти — однак йому ставало все гірше.
І зрештою захисника України вирішили відправити на повне обстеження до Києва.
До Київського центрального військового госпіталю Сергій прямо з передових позицій у Авдіївці потрапив наприкінці липня 2021 року. Там, після низки обстежень, він і почув страшний діагноз: рак прямої кишки.
"Було дуже багато підозр. 6 чи 7 діагнозів лікарі розглядали, від хвороби Крона до доброякісної чи злоякісної пухлини. Хороших варіантів там не було, тому я розумів, що у мене щось серйозне, але все одно виявився не до кінця готовий до того, що в мене згодом діагностували... В госпіталі в мене взяли аналізи, провели колоноскопію і взяли гістологію. Коли прийшли результати гістології, мене запросив до себе лікар і озвучив діагноз. У мене діагностували рак анального каналу у третій стадії з ураженням прямої кишки та переходом на простату. Ракові клітини знищили м’язові тканини анального каналу й уразили дуже велику частину прямої кишки… Мені зробили сигмостому (штучний отвір, що дозволяє виводити випорожнення з організму через стінку черевної порожнини. – Ред.). Лікарі кажуть, що це вже назавжди. Варіантів, що все буде, як раніше, – нема. Зараз, по факту, боротьба йде за життя", – розповідав Сергій OBOZREVATEL минулої осені, коли лікування було вже у розпалі.
Відтоді Сергій пройшов курс променевої терапії і операцію з видалення пухлини, на яку він покладав великі сподівання.
"20 грудня мені в госпіталі зробили операцію з видалення прямої кишки, з видалення пухлини. Зробили операцію, виписали, відправили додому. Після Різдва у мене почалися дуже сильні болі в животі. Як з’ясувалося згодом, утворилися спайки", – розповідає Сергій.
Він змушений був знову повернутися у госпіталь. За кілька тижнів йому провели ще три операції, зокрема, з видалення спайок та з виведення стоми на тонкому кишківнику.
"Ще одну операцію екстрено провели після того, як побачили якусь рідину у дренажі, який поставили мені з боку. Я так до кінця і не зрозумів, що там було. Коли лікарі між собою говорили, я чув слово "апендикс", але чи це був апендикс, чи щось інше — так і не знаю", – каже Сергій.
Після чотирьох операцій, розповідає Сергій, усе його лікування в госпіталі вичерпувалося крапельницями з сольовими розчинами. На тлі цього його почали діймати пекельні болі у ногах — настільки сильні, що він часом зривався на крик. Знеболювальні або не діяли зовсім, або допомагали щонайбільше на кілька годин.
"А наколювали так, що взагалі. Вісім уколів на день. А воно не допомагало. На дві години знеболювало, а далі біль повертався. І все, ти не можеш ні ходити, ні сидіти, ні лежати. Воно крутить тебе, викручує... Прислали невропатолога, він призначив якісь таблетки – вони нічого не допомогли", – згадує про пережите Сергій.
З госпіталю його зрештою виписали, хоча жодної полегкості ще недавно здоровий чоловік так і не відчув. Якийсь час Сергій рятувався ін’єкціями "кетанову", однак поступово давати полегкість перестали й вони.
"Я шукав невропатологів поза госпіталем, виконував усі рекомендації — але нічого не допомагало. Знайшов зрештою Клініку болю, записався до них на прийом на 24 лютого... Однак почалося вторгнення — і вони припинили роботу. Колов знеболювальні, поки допомагали. Далі вони перестали діяти", – розповідає Сергій.
Десь у цей період Сергій Палій також зробив КТ в "Охматдит" – і дізнався, що рак не відступив: дослідження показало метастази у нього в печінці та легенях. Молодого чоловіка скерували в Інститут раку. Як розповідає Сергій, поки він перебував там на лікування, практично усе зводилося до намагань збити температуру, яка на той момент сягала вже під 40 градусів.
"Ще якісь таблеточки видавали. Але жодної полегкості, жодного ефекту від них я так і не відчув", – розповідає Сергій.
Однак справжній удар чекав на молодого військового тоді, коли він потрапив на прийом до лікаря військового госпіталю, який свого часу проводив йому першу операцію — а потому відбув у відрядження на схід. Річ у тім, що Сергієві запропонували звільнятися зі служби, бо всі строки для продовження ВЛК вже вичерпалися, а він не з’являвся у частині вже чотири місяці.
"Я прийшов до нього, він мене оглянув — і каже: у тебе взагалі все погано. Тобі терміново треба лікуватися, або за кордон, треба підсилювати організм. Гемоглобін украй низький. Біда повна... І він мені оце все описує і дістає з бази дані, що, виявляється, у госпіталі виявили у мене метастази давно. Але ні мене, ні моїх рідних про це не повідомили", – розповідає Сергій.
Наразі вже колишній військовослужбовець змушений продовжувати лікування у приватній клініці: саме там він знайшов єдиного лікаря, який, як і інші фахівці, визнає, що ситуація вкрай складна — але береться за лікування. За кордон виїхати на лікування Сергій не може. І не лише через те, що у нього немає необхідних для цього грошей, а насамперед тому, що йому категорично заборонені перельоти.
"Слава богу, що ця клініка взялася. Вони прокапали хімію – і вона дала результат. Бо всі інші відмовили. В Інституті раку лікар, який у мене був, – він узагалі моїй тітці сказав: "У нього шансів немає". Я стояв недалеко і почув. Там дуже гарна акустика, як виявилося. А цей лікар приїхав, подивився – і сказав: ситуація дуже складна. Але я беруся... Він вже не одну людину, від кого всі відмовилися, зміг витягти. Мені його порадила родина, де три покоління – донька, мама та бабуся — лікувалися у цього лікаря. І лікувалися успішно", – розповідає Сергій.
За останній місяць Сергій Палій уже мусив перейти на морфій. Він пережив значну кровотечу, яка ледь не коштувала йому життя, — і лише швидкість і професіоналізм бригади швидкої, яка приїхала на виклик, та професійні дії медиків 8-ї київської лікарні допомогли йому зберегти життя.
У нього також через хворобу згорнулася права легеня, тож тепер молодому чоловікові доводиться ходити з дренажем.
Але найголовніше — він живий і збирається поборотися зі страшною хворобою.
Хоча й жалкує про безцінний час, який втратив через те, що його свого часу запевнили: пухлини більше немає.
"Усі (медики. – Ред.) запевнили, що там є пухлина. Її повністю не видалили. Тобто госпіталь не зробив те все, що потрібно. А Інститут раку, коли отримав пухлину на гістологію, вони писали мені нульову стадію, що нібито там пухлини не було взагалі. Її наче повністю "вбило". А виявилося, що її не вбило. Її навіть ще повністю не видалили. Всі лікарі сказали, що шматочок пухлини лишився. І він прогресує — доволі агресивно", – розповідає Сергій.
"Я був такий радий, коли вони все це написали... А потім дізнався правду. І зараз — купа мук, купа коштів — і жодних прогнозів, коли це все завершиться. Хочеться точності і ясності, а її ніхто не дає... Найбільш печальне, що вони в госпіталі не сказали про метастази. Ми втратили дуже багато часу. Можна було обійтися "меншою кров’ю", а не отак тяжко. І я би зараз так не мучився, не знаючи й близько, скільки ще мук доведеться пройти", – додає він.
Нині у Сергія — група інвалідності 1 А, у нього четверта стадія раку. Кожен ранок він розпочинає з прийому 18 різних таблеток, в обід приймає 10 препаратів, на ніч п’є 15 пігулок. Усе це, які і фентаніловий пластир, морфін, препарати для крапельниць, хімія та лікування у приватній клініці, — він повністю мусить оплачувати сам. Кожен похід у аптеку чи на прийом до лікаря обходиться у кілька тисяч гривень. На це вже пішли отримані при звільненні із ЗСУ виплати, усі заощадження як Сергієвої мами, так і брата, тітки, дядька, усіх родичів. Пенсію за інвалідністю, яку Сергій нещодавно оформив, йому почнуть виплачувати за чотири місяці. А кінця-краю витратам не видно. Як і припиненню болю.
Допомагають Сергієві й друзі та просто небайдужі українці у фейсбуці. Після вторгнення РФ в Україну 24 лютого ця допомога незрівнянно зменшилася — зі зрозумілих та очевидних причин. Однак якби не люди, здатні співпереживати і допомагати, зізнається Сергій, він би не впорався.
І зараз йому знову потрібна допомога. Попереду — новий курс хімії, вже значно агресивнішої, аніж була минулого разу. Він стартує 9 червня — і Сергія вже попередили, що той жах, через який він пройшов після першого курсу, здасться "квіточками" – однак виходу в нього немає.
Таких курсів знадобиться ще не один і не два. І сама хімія вартістю 10 тисяч гривень, і усі супутні витрати включно з госпіталізацією та підтримувальною терапією, які в рази перевищують вартість хіміотерапії, — знову ляжуть на плечі давно вже фінансово знекровленої родини.
Також Сергієві незабаром доведеться проходити ще одну операцію з виведення стоми — лікарі планують запускати роботу товстого кишківника. Одна лише операція коштує 100 тисяч гривень, скільки знадобиться коштів понад цю суму — сказати не може ніхто.
А відтак — будь-яка, навіть скромна допомога буде для Сергія неоціненною. А якщо небайдужих людей назбирається чимало — вони подарують молодому військовому реальний шанс на те, що біль відступить. І шанс на життя. Життя, на яке він абсолютно точно заслуговує.
Реквізити для допомоги Сергієві Палію:
ПриватБанк: 4731 2196 1406 0303 або 5168 7450 3076 0497
МоноБанк: 4441 1144 2497 5538
Лише перевірена інформація в нас у Telegram-каналі Obozrevatel. Не ведіться на фейки!