Головний символ СРСР треба терміново викинути з квартири: блогер присоромив "жебраків"

3 хвилини
34,0 т.
Головний символ СРСР треба терміново викинути з квартири: блогер присоромив 'жебраків'

Килими на стінах увійшли в моду саме за часів Радянського союзу і вважалися символом достатку. Цей атрибут "хрущовок" навіть пережив розпад СРСР і дожив до наших днів. Проте на сьогодні це вже не символ фінансового благополуччя, а демонстрація занепаду.

Чому варто позбутися цього шматочку радянщини і викинути його з вашої оселі, у своєму блозі розповів Максим Мирович.

Килими за часів СРСР

У довоєнні часи килими вважалися справжньою розкішшю, і їх собі дозволити могли лише дійсно багаті люди. Але навіть ті, кому вони були не по кишені, купували собі хоча б невеличкі килимки.

Як підкреслює блогер, справжній бум популярності цього атрибуту припав на 60-ті роки, що було пов’язано з масовим заселенням "хрущовок".

Відео дня

"Через низьку якість нового масового панельного домобудування звукоізоляція в "хрущах" залишала бажати кращого, і гарним засобом покращити звуко- та теплоізоляцію було розвішування на стінах килимів", – пояснив він.

Килими були надзвичайно дорогим виробом в СРСР. За словами Мировича, якщо середня зарплатня тоді складала близько 140 рублів, то ціни на нормальний виріб стартували від 150-180 рублів, що було великими грошима на той час.

"Я чув про випадки, коли окремі громадяни викладали за якісь дефіцитні килими з рідкісним малюнком по 300, 500 і навіть 800 рублів", – підкреслив він.

Повісити килим на стіну було завданням не з легких.

Наявність килиму на стіні була яскравою демонстрацією багатства власників квартири у 60-70 роках.

Згодом килими все ж стали більш масовим явищем, адже значно здешевшали. Якісні та дефіцитні вироби з Азербайджану, Киргизії та Туркменістану поступилися місцем значно дешевшим, котрі вироблялися із синтетичних матеріалів у європейських республіках.

Це призвело до того, що до середини 80-років майже кожна радянська родина мала на стіні килим, а дехто навіть не один. Ця мода дала початок цілому ряду традицій.

Процес вішання цього атрибуту на стіну був зовсім непростим. Адже спочатку необхідно було висвердлити дірку у бетонній стіні. Після цього самостійно вирізати з дерева або олівця дюбель. Але навіть не це було найважчим, адже потім наставав час вкручувати шурупи.

"Шурупи в СРСР робилися з дешевої автоматної сталі, яка була досить в'язкою – через що викрутка часто зривала хрестовину головки, і закрутити шуруп в стіну було тим ще "задоволенням", – відзначив Мирович.

Лишалося тільки підшити до килима петельки, виготовлені з алюмінію, і можна було вішати "оздобу" на стіну.

Чистка килимів була однією з найвідоміших традицій СРСР.

Один з найважливіших "ритуалів", як розповів блогер, проводився двічі на рік – вибивання килимів. Якщо у зимовий час їх просто розстеляли на снігу, то в літку це виглядало зовсім інакше. Дужий радянський чоловік вішав килим на турнік, а потім з усієї сили гатив по ньому пластиковою вибивачкою.

Завершення епохи килимів

Хоча цьому радянському атрибуту вдалося пережити розпад СРСР та 90-ті роки, але на початку 2000-х років вони вже вважалися чимось застарілим. Килим просто втратив свій статус, на зміну йому прийшли такі речі як музичні центри та ігрові приставки, що значно яскравіше демонстрували заможність господаря.

Але навіть попри це, люди не поспішали знімати запилені килими зі стін. Як підкреслює Мирович, у середині 2000-х почалася ера цифрової фотографії, і мережу заповнили тисячі фото на фоні тих самих радянських килимів.

Фото з килимами можна було зустріти навіть у 2000-х роках.

"На задньому плані яких обов'язково був килим, облуплений сервант із сервізом, кривоногі та обдерті радянські крісла, а також телевізор "Голдстар" 1992 року випуску", – розповів він.

Згодом це почали висміювати в мережі, створюючи тисячі мемів на тему килимів на стіні. Отже, як резюмує Мирович, цей радянський атрибут з показника заможності в СРСР перетворився в символ злиднів у середині 2000-х років. Саме тому цей період відзначився масовим позбуттям від цього "олдскульного" раритету.

Як повідомляв OBOZREVATEL, ціла низка продуктів, які для сучасних людей є звичними, насправді не існували в СРСР. Простим громадянам подібні товари стали доступні лише після розвалу Радянського Союзу.