Дуже короткі сукні і шорти, все на виріст: як одягали дітей у СРСР
У сучасному світі дитяча мода – важлива складова фешн-індустрії. Для дітей шиють масу одягу різних розмірів та фасонів, які підходять для кожного віку та будь-якого рівня активності малюка.
Однак, за часів СРСР все було геть інакше. Легка промисловість найбільшої країни в світі не справлялась навіть з тим, щоби забезпечити одягом дорослих людей. Дітей в умовах тотального дефіциту вдягали за залишковим принципом і обґрунтовували це тим, що все одно вони скоро з усього виростуть. Як це проявлялось, вивчав OBOZ.UA.
Одяг на виріст
Щоби купувати дитячі речі якомога рідше, бо це щоразу був неабиякий квест, одяг та взуття для малюків підбирали на виріст. Тобто, на кілька розмірів більший. Часто можна було побачити дітей у підкатаних штанах, із задовгими рукавами чи у взутті, набитому газетами.
Була у цієї медалі й інша сторона. Наявні речі діти носили аж до пори, поки вони не почнуть тріщати по швам. Тому дівчатка в ультракоротких спідничках і хлопчики у мікрошортах теж не були в СРСР рідкісним видовищем.
Поділ на буденне і святкове
Речі яскравих та світлих кольорів або з незвичайними принтами були в СРСР рідкістю, тому вони вважались "святковими". Вдягнути білу блузку або сорочку просто тому, що так захотілось, а не з нагоди урочистої події, не дозволяли собі навіть дорослі. В тому числі через те, що якісних пральних засобів, які допомогли би потім добре відіпрати речі, в Союзі теж не було.
До того ж в радянському суспільстві не віталось бажання людини виділитись через зовнішній вигляд. В школі за яскраві і незвичайні речі можна було навіть отримати прочухана. Тому дітей вдягали у речі непримітних кольорів. А щось красиве, якщо його вдавалось роздобути, вдягали на святкові ранки або урочисті родинні зустрічі.
Обов’язкова шкільна форма
До речі, саме в школі діти мали найбільш однаковий вигляд і отримували найменше простору для самовираження, адже в СРСР обов’язковою була шкільна форма. Її шили з грубої вовняної тканини коричневого, рідше темно-синього кольору. Кожному школяру годилось мати пришивний білий комірець і регулярно випорювати його та прати, щоби він постійно зберігав охайний вигляд. Дівчата також носили з формою фартухи. У звичайні дні чорні, у святкові – білі.
Незручний зимовий одяг
Сучасні зимові речі для дітей шиють з урахуванням того, щоби він не тільки гріли, але й дозволяли дитині активно бавитись на вулиці. Для цього існує ціла купа синтетичних матеріалів, які добре утримують тепло і при цьому важать зовсім небагато. В радянські часи дістати модну куртку з болоньї або плащівки набиту об’ємним синтепоном було мрією кожного підлітка. Натомість доводилось ходити у важких шубах – в кращому разі натуральних, але частіше штучних, із "чебурашки". Також дітей вдягали у товсті та важкі вовняні пальто і перемотували для утеплення хустками. Нерідко дитина взимку на гірці більше нагадувала ляльку, ніж живу людину.
Перешиті дорослі речі та доношування за старшими
За браком дитячих речей, батьки нерідко перешивали дітям власний одяг. Якщо щось виходило з ладу, його в першу чергу оглядали на предмет можливості відрізати пошкоджений шматок і пошити сорочку, спідницю чи штани меншого розміру – для дитини. Тому часто формально нова річ мала досить поношений вигляд.
Також молодші діти постійно доношували речі за старшими. Зараз ця традиція існує також, але таким чином намагаються чинити батьки, які прагнуть розумно використовувати ресурси. Вони обмінюються футболками та джинсами з родинами, де діти уже підросли, або купують вживаний одяг з метою економії. Втім, як правило це все одно речі в хорошому стані, які на око не відрізниш від нових. В СРСР доношування означало передавання "у спадок" одягу, який, як ми писали вище, носили до останнього, і він міг бути розтягнутим або пошкодженим. Тому старшим дітям в родині часто заздрили, адже у них нерідко був кращий гардероб.
Раніше OBOZ.UA розповідав, чому в СРСР дітей змушували збирати макулатуру.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.