"24 лютого всі прокинулися від вибухів": лікар розповів Музею "Голоси Мирних" про порятунок поранених в Ірпені в перші дні війни

Андрію Левківському 39 років. Він очолює "Ірпінський міський центр первинної медико-санітарної допомоги". Як медики лікували й рятували людей під час бойових дій у місті? Історію про це він довірив Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Відео дня

"24 лютого всі прокинулися від вибухів. За лічені години ми, медики, склали план дій. Кожен усвідомлював, що далі буде тільки складніше. Оскільки більшість наших працівників – молоді жінки, які мають маленьких дітей, я підписав наказ, щоб вони могли виїхати та врятувати свої родини", – згадав Андрій.

У поліклініці ж не лише консультували пацієнтів з гострими й хронічними хворобами, а й допомагали пораненим. Найважчих – перевозили до сусіднього шпиталю. Пізніше – навіть приймали пологи. Медики поселилися в підвалі.

"Ми вірили, що нас не будуть обстрілювати. Ми вірили, що білий халат – наш захист. На будівлі поліклініки ми з усіх боків намалювали величезні червоні хрести, щоби одразу було зрозуміло: тут знаходяться беззбройні, беззахисні люди. Але ми помилялися", – сказав він.

Після чергового обстрілу, 6 березня, будівля лишилася без вікон, світла і тепла. Довелося евакуйовувати пацієнтів. Цього ж дня російська армія окупувала Ірпінь. Бої точилися на всіх вулицях. Першим "двохсотим" ірпінських медиків стала трирічна дівчинка. Машина, в якій їхала її родина, потрапила під обстріл.

"Дитину привезли в стадії клінічної смерті. Ми нічого не могли вдіяти. Плакали всі. Навіть досвідчений анестезіолог..." – розповів Андрій.

У поліклініці моргу не було. Але чимдалі, тим частіше з’являлися "двохсоті". Медикам довелося ховати людей у братських могилах. Їх вирили на території закладу.

"Є багато історій, про які починаєш думати потім. Але я точно знаю, що є правда і є Бог. І яким би не був сильним ворог – життя все розставить по місцях. За зло доведеться відповідати", – підкреслив Андрій. Дивіться та слухайте його історію за посиланням.

Історія Андрія увійшла до архіву Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова. Це наймасштабніший у світі архів історій мирних мешканців України, які постраждали від війни. Архів Музею налічує вже понад 60 000 історій.

Кожна історія важлива. Розкажіть свою! Поділитися історією можна так:

• напишіть вашу історію на власній Facebook-сторінці з хештегами #Голоси_Мирних #розкажіть_свою_історію та запросіть друзів долучитися;

• скористайтеся чат-ботом t.me/civilvoicesmuseum_bot у Telegram;
• відвідайте портал Музею https://civilvoicesmuseum.org/ та натисніть "Розповісти історію" праворуч зверху;
• зателефонуйте на безкоштовну гарячу лінію 0 (800) 509 001