"Зросійщені українці ставали україножерами": 10 сильних цитат Соломії Павличко
У середу, 15 грудня, відомій українській письменниці Соломії Павличко могло виповнитися 63 роки. Вона народилася 1958 року у Львові в сім'ї поета Дмитра Павличка. Примітно, що згодом її зятем став інший знаменитий літератор – Павло Загребельний.
Соломія закінчила Київський університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю "романо-германська філологія", працювала в Інституті літератури НАН України, де захистила докторську дисертацію. Викладала в університеті імені Шевченка, Києво-Могилянській академії, Альбертському університеті (Канада), в Гарвардській літній школі журналістики (США). Була перекладачкою, критиком, однією із засновників видавництва "Основи". Називала себе феміністкою.
Соломія Павличко померла 31 грудня 1999 року у віці 41 рік, отруївшись чадним газом і захлинувшись у своїй ванній. Як пізніше зазначала Оксана Забужко, її загибель завершила цілу епоху в українській культурі: "Соломія була беззаперечним інтелектуальним та моральним лідером свого покоління... Вона була з тих людей, які змінювали світ навколо себе". До дня народження письменниці OBOZREVATEL публікує десять її яскравих висловлювань.
"Життя вимагає певного таланту, і треба відчувати в ньому якийсь комфорт. Треба випрямляти спину, випрямляти хребет. Не боятися залишитися самою. Просто отримувати насолоду від себе через свою горду відокремленість і прямоту".
"Жіночність? Коли цим словом позначають зовнішність, тоді це може бути. Але коли під ним розуміють покірливість, мовчазну згоду зі всім, постійну компромісність – тоді це не про мене".
Де є рух, є якась надія.
"Батько вимагав самодостатності, впевненості в собі. Я мусила ставити собі тільки високі вимоги… Традиційно український літературний рух завжди вимагає продовження, розвитку традицій, не терпить конфлікту. В цьому сенсі я не вписуюся в стереотип. Мені здається, що бути стовідсотковим "продовженням" батька чи батьків (попередніх поколінь українських літераторів) – це аномалія. Так що в стосунках з батьком я не відчуваю конфлікту поколінь. Водночас я не відчуваю й залежності".
"Разом з мамою вони ростили нас з сестрою як інтелектуалок — ось ми і отримали відповідне виховання. У сім'ї нас вчили: ніхто не може обмежувати свободу думки, свободу життєвого вибору".
Я не знаю, що буде з нами всіма і з усією цією державою завтра... але впевнена, що буде щось інше, ніж учора.
"Я не людина майданів, але не проти на майдани піти, коли це потрібно. І на тусовку – теж. …У вежі я не живу".
"У моєму розумінні Україна має шанс вижити як культурна європейська нація, тільки якщо модернізується".
"Віками українці заковтувалися російською культурою і розчинялися в ній, лиш тільки починали писати російською мовою... Деякі зросійщені українці ставали жорстокими русифікаторами й україножерами".
"Українська література мене заворожує просто магнетично: має стільки парадоксів і невирішених проблем, і дає можливість щось нове відкрити... У наших бібліотеках у рукописних відділах лежать скарби, і момент їх відкривання такий солодкий і привабливий".
Раніше OBOZREVATEL публікував 10 сильних цитат української письменниці Оксани Забужко. Із ім'ям Забужко асоціюють вихід сучасної української літератури на міжнародну арену.