УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

За що вбили Ігоря Білозора. Жорстоке побиття через російський шансон, 100 тисяч львів’ян на похороні та доля вбивць композитора

11 хвилин
57,5 т.
За що вбили Ігоря Білозора. Жорстоке побиття через російський шансон, 100 тисяч львів’ян на похороні та доля вбивць композитора

24 роки з нами немає відомого українського композитора, народного артиста України, лідера та соліста вокально-інструментального ансамблю "Ватра" Ігоря Білозора. Музиканта не стало 28 травня, похорон відбувся 30 травня 2000 року.

Відео дня

OBOZ.UA поспілкувався з рідними, друзями та колегами знаменитого композитора, які поділилися з нами маловідомими сторінками з життя видатного українця. Композитор Ігор Білозір залишив нам у спадок понад 100 пісень, що увійшли до репертуару "Ватри".

За що вбили Ігоря Білозора. Жорстоке побиття через російський шансон, 100 тисяч львів’ян на похороні та доля вбивць композитора

Солістами колективу були свого часу народні артисти України Оксана Білозір – його перша дружина, Мар’ян Шуневич, а також інші виконавці.

За що вбили Ігоря Білозора. Жорстоке побиття через російський шансон, 100 тисяч львів’ян на похороні та доля вбивць композитора

"З Ігорем я з перших кроків, весь час ходили друзями – і по життю, і по сцені. Як музикант він мав талант, як то кажуть, від Бога, – розповідає Мар’ян Шуневич. – Вважаю, що "Ватра" злетіла в своїй популярності саме завдяки його пісням. Композиції, які найбільш популярні до сьогоднішнього дня, – "Весільний марш", "Пшеничне перевесло", "Мамина світлиця", "Ніби вчора, моя мамо", "Коханий" – народ співає і до сьогодні. І буде співати. Мелодика його творів дуже наближена до народних пісень, він перейняв це від батька, який теж був музикантом, викладав у школі. "Ватра" відрізнялася серед всіх сучасних тоді вокально-інструментальних ансамблів своїм неповторним самобутнім звучанням".

"У звичайному житті Ігор був дуже добрий душею, мав широке серце, легко сходився з людьми, – продовжує Шуневич. – Але на репетиціях це все пропадало, бо робота є робота. Остаточне слово весь час було лише за ним. Недарма його називали "Дуче" (від лат. "лідер, вождь"). Однак він не був занадто категоричним, любив колективну співтворчість. Ніколи не казав: от я написав, ти граєш ось це, ти – інше, а той – отак співає. Він приносив пісню і пропонував кожному музикантові знайти свою лінію. Якщо щось не складалося, казав: шукайте далі".

За що вбили Ігоря Білозора. Жорстоке побиття через російський шансон, 100 тисяч львів’ян на похороні та доля вбивць композитора

"Він був дуже колективним, – згадує музикант "Ватри" Юрій Кедринський. – Для нього ансамбль, хлопці – це було все. У житті він був дуже товариський, однак у роботі – просто несамовитий. У ті часи багато хто слухав західних музикантів, а в нього була своя музика в голові. Часто на аранжуванні давав нам свободу: робіть свої пропозиції. Але те, що не підходило, відкидалося без жодних сентиментів".

Життя Ігоря Білозора трагічно перервалося в 45 років. 8 травня 2000 року у львівській кав'ярні "Цісарська кава" його жорстоко побили двоє молодиків – Дмитро Воронов і Юрій Калінін. Лікарі боролися за життя видатного музиканта двадцять днів. 16 травня Ігор Білозір пережив клінічну смерть, а 28 травня 2000 року його серце перестало битися.

"Про те, що сталося 8 травня, я знаю з матеріалів суду – був присутнім під час засідань, – розповідає Юрій Кедринський. – Я бачив цих Воронова та Калініна… Є багато пліток та розповідей про той трагічний вечір травня, які не відповідають дійсності. Цього дня дружина Ігоря Ольга поїхала до батьків у село, а він працював. Вона потім розповідала, що, коли повернулася, побачила нотний папір на інструменті і акуратно заструганий олівець поряд (він завжди дуже гарно вималював кожну ноту). У якийсь час він зробив перерву і пішов прогулятися вулицею в напрямку центру. В кав’ярні, яку проходив, сиділи відомий журналіст Богдан Гнатовський, викладач з прикладного мистецтва, та дві вчительки. В однієї з них був день народження. Побачили Ігоря – покликали. Він побіг по квіти – привітав".

"Якийсь час вони сиділи на каві компанією, – продовжує Юрій. – А потім тихенько почали співати пісню Ігоря, сам він не виконував твору з ними – ніколи цього не робив за столом, тільки – за інструментом, зі сцени. Пісня називалася "Перший сніг" – дуже лірична та гарна. Вже не знаю, яким чином у цей час в кав’ярні перебував бард, який працював зазвичай у переході "на шапку". Думаю, його запросили Воронов та Калінін".

За що вбили Ігоря Білозора. Жорстоке побиття через російський шансон, 100 тисяч львів’ян на похороні та доля вбивць композитора

"Коротко, як це було: зібралися два товариства – різні як за віком, так і за духом, – згадує Ольга Гошовська, друга дружина Ігоря Білозора. – Одне начебто святкує Дєнь Побєди. Там Дмитро Воронов, син заступника очільника міської міліції. Проживав неподалік. Часто бував у "Цісарській каві" – це була, так би мовити, "його" територія. Юрій Калінін – товариш Воронова, ще гітарист і кілька осіб... Співають. Голосно, бо так їм хочеться. Російською. З-поміж інших "офіцери, офіцери, ваше сєрдце под пріцелом, за россію...", "давай за жизнь, давай, брат, до конца..." і подібні".

"Товариство, яке сидить за столиком разом з Ігорем, упівголос наспівує його "це не яблуні цвіт не май, це не пізній бузок, це, знай, в нашу зиму приблудив білий лебідь молодий", – продовжує Ольга. – Компанія прихильників пісень про "честь" офіцерів у нахабній формі вимагає в товариства Білозора негайно припинити, бо це "заважає слухати те, що вони хочуть". Журналіст Богдан Гнатовський заперечує: "Тут народний артист України Ігор Білозір. Ми співаємо його пісню". Однак їм: замовкніть! Несподівано Воронов встає, підходить упритул до Білозора, завдає удару, настільки сильного, що Ігор падає".

"Починається якась штурханина – вечір був зіпсований, – продовжує Юрій Кедринський. – Ігор із товаришами встали і пішли до виходу. Білозір підійшов до їхнього столика, простягнув руку Воронову і сказав, що не варто сваритися. Додав: "Я вибачаю вам". Я думаю, що це і стало моментом, коли тим відморозкам зірвало дах. Вони сприйняли цей жест як поразку. Воронов послав Білозора на три літери".

"Тим часом Білозір із Гнатовським пішли проспектом до помешкання Ігоря, – продовжує Ольга Гошовська. – Додому залишаються лічені кроки, але Ігореві дістатися туди вже не судилося. І на роялі залишиться нотний аркуш із недописаною піснею. Воронов і Калінін переймають їх. Воронов, офіцер, який професійно займався боксом, єдиноборством і знав прийоми, завдає Білозорові прицільного, несамовитої сили удару в лоб, внаслідок якого Ігор, за свідченням Гнатовського, "повалився на тротуар, як сніп". Але їм ще мало! Треба добивати! І знавісніло, люто – кулаками, ногами".

"Наступного дня ми мали з ним зустрітися по роботі, – згадує керівник ансамблю "Ватра" Андрій Кучерепа. – Зранку ми зазвичай зідзвонювалися. В нього завжди було знамените привітання для друзів у слухавку: "Годі спати, час вставати, сонце вже зійшло". 9 травня телефоную, чекаю "годі спати", а телефон ніхто не бере. Набираю вдруге, втретє... Може, думаю, кудись на каву пішов. Але на душі чомусь стало неспокійно. Йду до нього додому – ніхто не відчиняє. Запитав у кав’ярні, що поряд, чи не бачили. Сказали, що не приходив. Пробіг кілька кіл по центру – ніхто нічого не знає. Годині о третій знову з дому почав йому телефонувати – тиша. Побіг знову до нього додому – немає".

За що вбили Ігоря Білозора. Жорстоке побиття через російський шансон, 100 тисяч львів’ян на похороні та доля вбивць композитора

"Ввечері кажу дружині: "Ходімо ще раз до Ігоря пройдемося, бо щось дивне коїться", – продовжує Андрій Кучерепа. – І на переході раптом біля нас зупиняється на якусь секунду таксі, і Оля кричить з вікна: "Андрію, Ігор у лікарні!". Ми – туди, він у важкому стані. Я був з ним до останньої хвилини… Вірили, сподівалися. Якийсь час був при свідомості, потім – кома".

"Мені тієї весни було 28, – написала на своїй сторінці у Facebook дружина Ольга в одну з річниць смерті Ігоря Білозора. – Тобі тієї весни було 45. Тобі завше буде 45. Ти вже був у комі, а ми з твоєю сестрою Русланою, яку ти дуже любив, хоч не так часто їй про це говорив, давали тобі слухати пісні в навушниках, співали "Мамину світлицю" і "Ніби вчора". А ще читали тобі казки... Ти часто вдома просив, щоб я читала тобі їх вечорами. А я, ще така молода, любила, коли ти вночі сідав за рояль. І були ми лише удвох... Бо це рідко було, ти не міг бути без друзів, без людей навколо себе".

За що вбили Ігоря Білозора. Жорстоке побиття через російський шансон, 100 тисяч львів’ян на похороні та доля вбивць композитора

"Останню казку про білу качечку, яка полетіла в небо, я прочитала тобі 27 травня 2000 року в реанімаційній палаті, – згадує Ольга. – Поруч сиділа Руслана і тримала тебе за руку... А потім ми вийшли з нею на подвір'я, сіли на лавочку біля вікон тої палати, щоб ніхто нас не бачив, молилися і читали вірші Ліни Костенко. Ми потребували сили... 28 травня ти нас покинув".

За що вбили Ігоря Білозора. Жорстоке побиття через російський шансон, 100 тисяч львів’ян на похороні та доля вбивць композитора

"Наступного дня всю вулицю заполонили люди, – продовжує Ольга. – До квартири неможливо було пройти. Люди плакали вголос, не стримуючи сліз. Стояли біля труни твоєї ті найрідніші, найдорожчі, кого ти любив: мама, син Андрій, сестра Руслана, племінниця Вікторія. І стояли біля труни дві жінки, які тебе любили: Оксана і я. Прощання в філармонії. Потім – церква Святого Андрія. Тисячі, тисячі, тисячі людей. Вулиці, встелені квітами... Це був твій останній концерт. І плакав Львів, який ти так любив".

За що вбили Ігоря Білозора. Жорстоке побиття через російський шансон, 100 тисяч львів’ян на похороні та доля вбивць композитора

"Процесія розтягнулася на кілька кілометрів, – згадує Андрій Кучерепа. – Згодом писали в пресі, що такий масовий похорон був, коли ховали в листопаді 1944 року митрополита Андрея Шептицького. І ще – Івана Франка, таке ще казали".

За що вбили Ігоря Білозора. Жорстоке побиття через російський шансон, 100 тисяч львів’ян на похороні та доля вбивць композитора

"30 травня на похорон Ігоря прийшли більш ніж 100 тисяч людей, – ділиться спогадами Юрій Кендринський. – Треба сказати, що і в ті дні, коли він перебував у лікарні, туди тягнулися всі: священники, цілителі, енергетики – прагнули допомогти, але, на жаль... Побої були несумісними з життям… Ми всі по черзі несли труну. Люди були розлючені тим, що сталося, хотіли розтрощити "Цісарську каву". Температура в повітрі зашкалювала. Весь центр був запружений людьми – Личаківська забита. До слова, про долю засуджених відомо небагато. Але розповім один факт. Якось у перукарні я розговорився з майстринею, яка виявилася сусідкою сестри Воронова. Вона сказала, що через кілька років після того, що сталося, бачила його – приходив до своєї сестри".

"Де ці чоловіки зараз – невідомо, – додає Кендринський. – Скільки насправді вони відсиділи – теж. Я знаю, що один журналіст робив запит на них, але відповіді не отримав. Розповідали, що злочинці були відправлені в колонію в Херсон. А невдовзі батько Воронова звільнився і поїхав працювати в міліцію туди. Він і у Львові рятував сина як міг. Наприклад, свідки давали показання, що чоловік, який влаштував бійку, був у куртці, а коли взяли Воронова, він був переодягнений в інший одяг. Ясно, що йому допомогли це зробити. Можна було таким чином апелювати, що це не він був".

У вересні 2001 року колегія Львівського апеляційного суду оголосила вирок у резонансній справі. Судові засідання тривали упродовж майже п’яти місяців. Дмитра Воронова було позбавлено волі на 15, Юрія Калініна на 12 років. Суд звинуватив їх у скоєні вбивства за обтяжливих обставин. У справі про загибель композитора проходили 30 свідків, вона зайняла 16 томів.

"За рішенням суду родичам мала виплачуватися матеріальна компенсація, – розповідає Юрій Кендринський. – Так от Руслана Білозір отримала лише один раз 3 гривні 50 копійок – я був свідком. Вона не хотіла навіть їх торкатися і зразу перерахувала кошти на рахунок одного з дитбудинків".

За що вбили Ігоря Білозора. Жорстоке побиття через російський шансон, 100 тисяч львів’ян на похороні та доля вбивць композитора

Якийсь час ходили розмови про те, що у квартирі Ігоря Білозора планують зробити його музей.

"Так, ми хотіли цього, але бракувало коштів на ремонт, – підтверджує Кендринський.– Одна реставрація вікон на той час, коли ми почали над цим думати, мали обійтися в чотири тисячі доларів. Такі гроші на той час нам було важко знайти. Тому мрії залишалися мріями, однак у квартирі довгі роки все було так, як при Ігореві. А кілька років тому Оксана сказала нам, що хотіла би, щоб ця квартира перейшла Андрію – їхньому спільному сину з Ігорем. Потім у Оксани виникла ідея зробити там сучасний музей-студію, щоб не просто люди приходили дивитися на експонати, а проводилися камерні тематичні зустрічі. В квартирі було зроблений ремонт. Але на даний момент питання залишається відкритим".

"Руслана Білозір, сестра Ігоря, після смерті їхньої мами виїхала до Норвегії – там мешкає її дочка, є онучка, – розповідає Юрій Кендринський про долю близьких родичів Білозора. – Вона старша за Ігоря – за характером дуже вимоглива. Шанована лікарка, керувала дитячою поліклінікою у Львові. По суті, вона його виховувала – батьки ж весь час на роботі. І я вам скажу, що якби не вона, не знаю, як би вирішилася судова справа. Всі матеріали перепустила через себе. Вдова Ігоря Ольга вийшла вдруге заміж, який час вони з чоловіком мешкали за кордоном. Мають донечку Христину".

За що вбили Ігоря Білозора. Жорстоке побиття через російський шансон, 100 тисяч львів’ян на похороні та доля вбивць композитора

"Чому не склалося його життя з Оксаною Білозір? – продовжує Юрій. – Вони дуже важко розходилися. Він публічно не демонстрував свого кохання до неї, але любив сильно. Вкладав у неї душу. Те, що вона заспівала, – це його заслуга. Він писав для неї пісні, в яких ретельно підбирав тональність саме для її голосу – таке не кожен може. Оксана, безумовно, дуже талановита, але вона – його дітище. Він був "дуче" – вона не могла в нього не заспівати. Міг так показати, так піднести – педагог від Бога".

"Знаєте, сказати, що Ігор – це людина, яка б вийшла на барикади з прапором, я не впевнений, що він таке би зробив, – додає Юрій. – Його цікавила виключно музика. Але його ніхто не міг би примусити заспівати російською. Згадую, що перед тим, як отримати дозвіл виїхати на гастролі за кордон, мусили побувати в Москві. Мали зустріч на високому рівні – була Пахмутова, пам’ятаю. Білозору в приватній розмові запропонувати писати російською, обіцяли гастролі Союзом, космічні заробітки. Місяць минає, а він мовчить. Ми вже почали над ним жартувати, мовляв, коли гастролі? А він: "Та не можу, я, хлопці! Зрозумійте, не можу… Не йде – і все".

За що вбили Ігоря Білозора. Жорстоке побиття через російський шансон, 100 тисяч львів’ян на похороні та доля вбивць композитора

"Як кажуть: час лікує і нерідко багато чого припадає пилом забуття, але не у ватрівчан, – каже Мар’ян Шуневич. – Ми коли сходимо на репетиції, стаємо як діти, щасливі. Ніби вперше зібралися – так радіємо один одному. Так воно все у нас завжди було і так продовжується. Збираємося – багато згадуємо. І стараємося все робити так, як бачив це Ігор".

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!