"Як люди виживають з такими цінами?" Португалець, що приїхав в Україну на велосипеді, – про війну, яку ігнорує Європа, злу пані з поїзда і люті морози

Вже більше місяця звичайний 33-річний португалець Мануель Монтеш подорожує Україною на велосипеді. Він подолав близько 4000 кілометрів, щоб дістатися країни, яка десятий рік мужньо бореться з російськими окупантами.

У своєму блозі в Instagram мандрівник показує, як живуть українці під час повномасштабної війни, розповідає підписникам про бомбосховища і ціни на їжу, а також пояснює, чому вважає чоловіків в Україні більш доброзичливими, ніж жінок. OBOZ.UA ексклюзивно поспілкувався з Мануелем Монтешем.

– Мануелю, розкажіть трохи про себе. Як у вас виникла ідея подорожувати світом на велосипеді?

– Я шість років відслужив у силах спеціального призначення в Португалії. І одного дня вирішив, що хочу бачити світ не через телевізор, а в реальності. Так вісім років тому я сів на велосипед і об’їздив 19 країн Європи. Мені дуже сподобалось, тому вирішив продовжити. Я вже відвідав Азію, країни Близького Сходу, Північну Африку, Південну Америку. Загалом це 42 країни. Зазвичай влітку я працюю барменом на півдні Португалії і решту часу подорожую.

– У 2016 році ви вперше відвідали Україну, були ще в не окупованому Росією Маріуполі. Як реагували на вас місцеві жителі та чи спілкувалися з ними?

– Їм було дивно, що я, турист, тут роблю. Адже війна на сході триває ще з 2014 року. Але в загальному траплялися дружелюбні люди і ті, з ким вдалося поспілкуватися, не хотіли Росії.

– Чому вирішили поїхати в Україну знову в цей нелегкий для країни час?

– Саме тому і вирішив, щоб показати Україну в цей нелегкий час. Бо в мене враження, що для Португалії війна в Україні закінчилась! Почалась війна в Ізраїлі, і про Україну згадують набагато менше. Я вирішив поїхати, щоб показати моїм підписникам, як живуть українці під час війни і що ми не повинні забувати про них і не зупинятись допомагати. Україна – чудова країна зі смачною кухнею, яку я обожнюю, особливо вареники, та багатою культурою. І що порівняна безпека в Україні і чому вона не піддалась окупації Росії – це все завдяки титанічним зусиллям ЗСУ. І що мене найбільше дратує – це те, що війна під носом у Європи, і мало хто що робить. Це дуже сумно.

– Що є найважчим у вашій подорожі?

–Холод (усміхається). Боже, як тут холодно! Мені ніколи не було так холодно, як в Україні. Мене питають, чому ти поїхав в Україну під час війни, ще й взимку? На що відповідаю, що не шукаю легких шляхів.

– Зараз ви перебуваєте в Києві. Яка кінцева точка подорожі Україною?

– Планую виїхати з Києва на Ізюм, тоді Дніпро і нарешті Запоріжжя, де відбудеться зустріч асоціації велосипедистів.

– Чи не здається вам, що це не дуже безпечний зараз маршрут?

– В Ізюмі мене має зустріти мій український друг і підвезти до Запоріжжя, де я зустрінуся з українцями, з якими познайомився по дорозі до Івано-Франківська.

– І потім повертаєтеся до Португалії?

– Ні. Із Запоріжжя планую вирушити до Миколаєва, тоді Одеса, Ізмаїл і звідти добратися до Румунії. І тоді вже кораблем до Грузії, Вірменії та Ірану. Потім – не знаю, можливо, повернусь у Португалію.

– Чи плануєте відвідати окуповані Росією території Грузії?

– Не знаю. Ще думаю. З одного боку, хотілося б показати, як там живуть люди, що кажуть, але з іншого – це ж як підтримувати туризм там.

– На одному із ваших відео, де їдете на велосипеді, вмикаються перші для вас сирени і видно, що ви збентежені та не знаєте, що робити. Як реагуєте зараз?

– Зараз я, на жаль, як і більшість українців, уже звик. Це не є нормально, але це правда.

– Чи шукаєте бомбосховище та чи є укриття в хостелі, у якому проживаєте?

– Ні, не шукаю. До найближчого укриття від мого хостела один кілометр, тому я надаю перевагу залишатись всередині в цей момент, подалі від вікон, аніж виходити на вулицю.

– Вважаєте, що в Україні є проблеми з бомбосховищами?

– Звичайно, що так! Але що я можу зробити...

– Що можете сказати щодо цін в Україні?

– Як для португальця, то нормально. Але українцям з мінімальною зарплатою в 170 євро дуже дорого. До прикладу, кілограм курячої грудинки більш ніж 4 євро, коли у Португалії коштує 7 євро за мінімальної зарплатні у 860 євро. Я не знаю, як українці виживають.

– Які ваші улюблені міста в Україні?

– Івано-Франківськ і Київ. Івано-Франківськ – не тільки красиве і затишне місто, але і найдешевше серед усіх міст, у яких я бував в Україні. А ще мені пригадалась історія, коли їхав поїздом до Татарова (Івано-Франківська область), бо у мене зламався велосипед, і одна пані вперто не давала мені зайти з ним всередину. Саме в цей момент за мене заступився якийсь чоловік, з яким ми трохи подружились. Із цього я зробив висновок, не хочу, звичайно, нікого образити, але... Українські чоловіки доброзичливіші, аніж жінки.

Читайте також на OBOZ.UA інтерв'ю з португальським журналістом Іренеєм Тейшейрою про російську мову, "один народ" і те, як чужа війна змінила його життя.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!