Тарас Шевченко народився 207 років тому і став пророком: які його слова збуваються вже сьогодні

Тарас Шевченко народився 207 років тому і став пророком: які його слова збуваються вже сьогодні

9 березня народився видатний український поет Тарас Шевченко, який зробив усе можливе для того, щоб наш народ утвердився як сильна й незалежна нація.

Пам'ятники Шевченку стоять майже в кожному українському місті, на його честь названо вулиці та найкрасивіші парки. Сучасні літературознавці називають поета пророком, оскільки чимало його слів почало збуватися багато років по тому. OBOZREVATEL згадав, які рядки творчої спадщини геніального українця сьогодні можна запросто назвати віщуванням.

Тарас Шевченко залишив своїм нащадкам заповіти й послання. А деякі приклади віршів і поем великого Кобзаря змальовують нашу дійсність так, ніби він – наш сучасник.

Відео дня
Тарас Григорович Шевченко у квітні 1858 року.

Візьмімо, наприклад, його невеликий вірш "Мені однаково, чи буду...".

Мені однаково, чи буде

Той син молитися, чи ні...

Та не однаково мені,

Як Україну злії люде

Присплять, лукаві, і в огні

Її, окраденую, збудять...

Ці рядки неначе відносять нас до трагічних подій Майдану і початку російсько-української війни. Спершу режим "приспав" українців нібито стабільністю, доларом по 8 гривень, а після учинив розправу над мирним протестом. Спершу нібито "брати" підтримували добрі відносини, а потім – почали війну, коли Україна була найменш підготовлена.

Оригінальний авторський рукопис віршів Шевченка.

А у вступі знаменитої поеми "Сон" автор як ніби знав, що імперські апетити стосовно території України ніколи не будуть втамовані.

У всякого своя доля

І свій шлях широкий,

Той мурує, той руйнує,

Той неситим оком

За край світа зазирає,

Чи нема країни,

Щоб загарбать і з собою

Взять у домовину.

Також у рядках Тараса Григоровича викриваються сучасні олігархи, які будують храми, спонсорують футбольні команди й займаються іншим "меценатством".

А той, щедрий та розкошний,

Все храми мурує;

Та отечество так любить,

Так за ним бідкує,

Так із його, сердешного,

Кров, як воду, точить!..

А братія мовчить собі,

Витріщивши очі!

Перед одним пророчим твором великого Кобзаря стоїть епіграф із Послання ап. Іоанна Богослова: "Аще кто речетъ, яко люблю Бога, а брата своего ненавидитъ, ложь есть". Цей твір написано в жанрі послання: "І мертвим, і живим, і ненарожденним...". У ньому ніби порушено проблему значення Євромайдану. Поет запитує: як ми зможемо досягти європейського рівня життя й таких самих цінностей, якщо багато земляків залишає батьківщину, він закликає українців любити свою країну, навіть коли вона в скруті.

Київ, Майдан Незалежності, ранок 19 лютого 2014 року

Схаменіться, недолюди,

Діти юродиві!

Подивіться на рай тихий,

На свою країну,

Полюбіте щирим серцем

Велику руїну,

Розкуйтеся, братайтеся,

У чужому краю

Не шукайте, не питайте

Того, що немає

І на небі, а не тілько

На чужому полі.

В своїй хаті своя й правда,

І сила, і воля.

Нема на світі України

Немає другого Дніпра,

А ви претеся на чужину

Шукати доброго добра.

В іншому разі може здійснитися інше грізне пророцтво поета.

Доборолась Україна

До самого краю.

Гірше ляха свої діти

Її розпинають.

Тарас Шевченко з друзями.

Як зазначено в одному з досліджень творчості Шевченка, випереджаючи історичну науку свого часу, він бачив у минулому й майбутньому України не ілюзорну національну гармонію, а боротьбу антагоністичних соціальних сил і гноблення народу панівною верхівкою.

І оживе добра слава,

Слава України,

І світ ясний, невечерній

Тихо засіяє...

Обніміться ж, брати мої.

Молю вас, благаю!

Але все ж таки Тарас Григорович як ніхто вірив у свою незалежну Україну. Своє послання поет закінчує закликом до єднання і щирої братньої любові всіх співвітчизників – до того, чого нам найбільше бракує в сьогоденні.

OBOZREVATEL раніше повідомляв: