Дружини – теж близнята, а діти захищають Україну. Що відомо про сім'ї братів Капранових
Віртуальний меморіал загиблих борців за українську незалежність: вшануйте Героїв хвилиною вашої уваги!
Сашко Лірник, близький друг письменника Дмитра Капранова, який раптово помер 16 квітня, розкрив сторінку з життя товариша, про яку той із братом не розповідали публічно – дорослі діти публіцистів перебувають на фронті.
Про це Сашко Лірник розповів у розмові з OBOZ.UA. А співачка та телеведуча Анжеліка Рудницька пригадала, що брати Капранови ще з юності мріяли закохатися в дівчат-близнят. Пізніше так і сталося.
"Їхні діти нині воюють – значить, правильно виховали, – каже Сашко Лірник. – Вони ніколи не ділили дітей на своїх і чужих, казали, що це спільні діти. Ці люди – найкраща еліта України. Деякі як живуть? Накрали і втекли. А вони творили і творять для України. Для мене Дмитро не помер, бо справами вони стільки всього заклали, що всі напрацювання й надалі з успіхом розвиватимуться".
Брати Капранови все життя працювали в тандемі, їхні біографії написані як під копірку – все однакове. Окрім особистого життя. Дмитро познайомився з майбутньою дружиною Світланою в 20 років, дівчині тоді було 16. Вона разом із сестрою-близнючкою приїхали на відпочинок в Очаків, де мешкали Капранови. Віталій вподобав Інну, наступного року закохані побралися – весілля зіграли в один день. Дружини Капранових якось згадували в інтерв’ю, що коли вийшли із РАЦСу, їх зустрів натовп – нечасто побачиш, як розписуються дві пари близнят. Кожна пара Капранових має по двоє дітей. Дмитро та Світлана – батьки двох синів, Віталій та Інна – виховують доньку і сина. Свого часу брати Капранови побудували в передмісті Києва один великий будинок на всю родину.
"Пам'ятаю, як вони розповідали, що мріяли з дитинства одружитися з дівчатами-близнятами, – згадує Анжеліка Рудницька. – І таки знайшли собі таких коханих. І хоча Капранови нероздільні (уявити їх порізно дуже складно), у мене в телефоні записано саме номер Дмитра. Я сьогодні перевірила. Ця смерть – величезна втрата для всього українського мистецтва, тому що в нас не так вже і багато таких людей. Які не перевзувалися, які вміють чинити культурний спротив, знають, як створювати правильні сенси. Знаєте, будь-яка втрата – це завжди дуже боляче, але нестерпно, коли це стається от так раптово. Раз – і немає людини. Таке просто не вкладається в голові", – додає Анжеліка.
Повний текст спогадів про Дмитра Капранова читайте на OBOZ.UA тут.
Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!