"Батьки, не ламайте своїх дітей!" Аніматор – про ідеальний день народження, російські мультики під час війни і костюми за тисячі доларів
Віртуальний меморіал загиблих борців за українську незалежність: вшануйте Героїв хвилиною вашої уваги!
Колишній український журналіст, актор і режисер Артур Пайрері залишив кар'єру в медіа, щоб дарувати щастя дітям і наповнюватися цим щастям самому. Близько 20 років тому в пошуках додаткового заробітку чоловік відкрив для себе світ аніматорства, а сьогодні він керує власним івент-агентством з організації дитячих свят і вважає це головною справою свого життя.
В інтерв'ю OBOZ.UA Артур Пайрері розповів, як в один момент відмовився від перспективної роботи на телебаченні, чому на святах співають Happy Birthday і рідко звучить українська привітальна пісня, а також як змінилися замовлення клієнтів з початку повномасштабного вторгнення. Чому все-таки варто робити дитині день народження, який подарунок краще обрати, щоб це була згадка на все життя, та які історії спілкування зі школярами досі змушують його плакати? Про це та багато іншого – далі.
– У 2005 році ви почали працювати аніматором, коли в Україні ще навіть саме це слово не було популярним. Як так вийшло?
– Слово "аніматор" привезли з Туреччини туристи. Тоді в Україні ця професія була більш відома як "блазень" або "масовик-витівник". У доінтернетну епоху в газеті побачив оголошення, що на роботу потрібен актор, а я саме займався в театральній студії. Зателефонував. З'ясувалося, що шукають ведучого дитячих свят. Усе-таки вирішив поїхати на співбесіду. Власниця агенції поцікавилась, чи мав подібний досвід у цій сфері, хоча насправді я навіть ніколи не бачив, як проходять дитячі свята. Пригадую здивовану реакцію пані Людмили: "Як ти збираєшся працювати?". Зараз я вдячний їй за надану можливість. Так я став аніматором у своєму рідному місті Дніпрі.
– Чому у вас працюють лише професійні актори? Чи змінилися обмеження щодо віку працівників? Нагадую, раніше ви казали, що ця професія тільки для молодих людей.
– Змінилися (усміхається). Якщо раніше я шукав молодь, то зараз шукаю в свою команду людей із життєвим досвідом та які вміють працювати з дітьми, а не студентів, що зазвичай ставляться до цієї професії як до підробітку. Не усвідомлюючи, що це дійсно професія, якої треба постійно навчатися, дізнаватися щось нове з курсів, тренінгів чи від самих дітей.
Якось зателефонувала мені одна мама і поцікавилася, якими іграшками будемо гратися на святі. Жінка хвилювалась, щоб не було, як 20 років тому, коли діти могли гратися навіть ганчіркою. Щоб їм справді було цікаво. Я запевнив її, що з дітьми працюватимуть не студенти, а професійні актори, які використовують реквізит не для того, щоб чимось зайняти час, а як інструмент. Хоча часто буває, що ми і без цього працюємо. У моїй команді є правило: чим менше реквізиту ти використовував на святі, тим більше ти професіонал. Тому що наше завдання – це вийти на майданчик і закохати дитину в персонаж, яким ти є.
– Де ви берете костюми? Це правда, що вартість деяких із них може сягати тисячі доларів?
– Не на деякі, а на більшість (усміхається). Моє івент-агентство має власне виробництво костюмів, тому знаю, так би мовити, з перших вуст.
– Одна моя знайома розповідала, що коли чотирирічний син святкував день народження з аніматорами у дитячому садку, то попросив її не приходити. Мовляв, він буде соромитися. Її це здивувало, адже раніше дітки з групи святкували дні народження в присутності батьків. Знайома навіть радилася з дитячим психологом з цього приводу. На що почула, що це добрий знак, адже дитина має свою думку і не боїться її озвучити. З вашого досвіду, чи поводяться діти природніше без батьків?
– Я впевнений, що психолог ще сказав, що її син вміє відстоювати свої кордони. Він не побоявся сказати мамі не приходити. Респект батькам за те, що вони виховали особистість. Характер дитини формується у півтора року, і я завжди прошу батьків, щоб вони його не ламали. Що стосується виховання дітей, я для себе також вивів правило: має бути цілковита cвобода, але в строго відведених межах.
Відповідаючи на запитання, коли діти поводяться природніше, то скажу, що одна і та сама дитина поводитиметься в садочку по-одному, а в кафе, коли святкує день народження в колі родини, по-іншому, і це нормально. Ми теж з вами поводимося по-різному: ви в сім'ї з чоловіком одна жінка, зі мною зараз, беручи інтерв'ю, інша, на роботі з колегами ще інакша. Це теж нормально.
Але чесно кажучи, набагато легше працювати, коли батьків немає. В садочку діти звикли до того, що мами і (або) тата поруч нема. І коли вони приходять на святкування, то ламають картину світу дитини, тому краще ту картину зберегти. Якщо ви хочете подивитися, як працюють аніматори або як реагують діти, попросіть вихователів чи координаторів аніматорів зняти для вас відео.
У мене нещодавно трапився випадок: хлопчик, якому ми протягом трьох років робили дні народження в садочку, пішов до школи. Його мама запросила нас – людей, яких він вже знає. Та адміністрація школи попросила, щоб свято було не тільки для його класу (це була приватна школа), а для всіх молодших класів. Для хлопчика це був неймовірний стрес – він замкнувся. До того ж дитина тільки-но повернулася з лікарняного... Словом, йому було складно. Я картаю себе за те, що не відмовив керівнику того навчального закладу...
– У Португалії без вагомої причини батькам заборонено заходити на територію дитячих садочків та шкіл. Про те, щоб запросити туди аніматорів – і мови нема. Деякі заклади навіть проти торта, якщо він із кремом. Як думаєте, чому така кардинальна відмінність?
– У нас різна культура. Наш народ любить свято! Навіть під час війни батьки хочуть, щоб їхня дитина хоча б на дві години відволіклася від постійних тривог, напруження та нервів. Тому що емоції від батьків до дітей передаються дуже легко.
Можливо, ми цього не помічаємо, але дуже важливо продовжувати дарувати дітям свято! Коли думав, чому я в цій професії? Яка моя місія? То для себе вирішив, що я хочу хоча б трішечки робити щасливішими маленьких українців.
– Чому на дні народженні дитини досі можна почути Happy Birthday? Невже немає нашої традиційної привітальної пісні? Чи популяризують організатори дитячих свят українське?
– На жаль, немає, і це біль. Коли пішов російський поп з українського ринку, це був також біль, бо українського аналога Happy Birthday майже немає. Класних святкових пісень у моєму плейлисті дві чи три, і одна з них підходить тільки дівчатам. Тому доводиться вмикати англомовні пісні. Якби була можливість, то, повірте, додавали б.
– Мій чоловік-португалець був шокований, коли почув, як в Україні дитині на день народження співають англійською...
– Подякуємо долі, що він не чув, як співають "С Днем рождения!". Коли Росія відібрала у нас частину території, в Україні продовжували і на телебаченні, і в масовій культурі використовувати російську мову. Я думаю, треба було віддавати собі звіт у всьому, що відбувалося тоді, у 2014 році. Ну а зараз маємо, що маємо.
– Чи змінилися вподобання клієнтів з початком повномасштабного вторгнення на замовлення персонажів? Хто ваш улюблений персонаж і чому?
– Не змінилися. І це також біль. Але я дякую колегам по ринку та артистам, що вони популяризують українське, дякую вітчизняним виробникам, що з'явилися українські персонажі, які можна продавати на дитячі свята. Був час, коли пес Патрон був найпопулярнішим героєм! І коли ми до кожного маленького українця прийдемо зі святом, у фундаменті якого закладена українська культура, тоді можемо бути впевнені, що жоден наш сусід, навіть захопивши наші території, ніколи не захопить наші душі!
Кожен артист входить у роль персонажа по-різному. В моїй команді є дівчина, яка дуже круто грає "Червону королеву" і кота Тома. Також є актор, який неймовірно перевтілюється в Гонщика з мультфільму "Щенячий патруль".
Мені дуже подобається працювати "Капелюшником", хоча саме Джек Горобець із художнього фільму "Пірати Карибського моря"– персонаж, який зробив мене зіркою. Дуже люблю "Посіпак", хоча і складно грати, тому що всю програму треба розмовляти "тарабарською" мовою. А за сюжетом історії, у них дуже обмежений словниковий запас і ще вони роблять специфічне закінчення кожного слова. Але це мене дуже смішить. А коли ще діти включаються та починають розмовляти з тобою теж "по-посіпацьки", у такі моменти розумію, що творю казку просто тут, на моїх очах. І це заряджає! Я відчуваю, що я на своєму місці, у правильній професії!
– Яких найдивніших героїв, які найбожевільніші замовлення просили втілити?
– Божевілля – це коли досі продовжують просити героїв з російських мультфільмів...
– Як поводяться діти-переселенці? Про що вони просять?
– Діти-переселенці адаптувалися до нового місця проживання швидше, ніж їхні батьки. Коли були люті обстріли, збивали ракети, шахеди, і бахнуло так, що мене пересмикнуло, а шестирічний хлопчик глянув на мене і так спокійно запитав: "Хіба це вибух?". Дивишся на нього і розумієш, яка в нас сильна нація зростає, віриш, що все в Україні буде добре. Але з іншого боку, звісно, сумно, що дітям доводиться жити в таких умовах.
– Вас не дратує спілкування з такою великою кількістю дітей щодня? Адже діти можуть і вдарити, і пошкодити речі?
– І б'ють, і кусають, і плюють, і по тобі ходять, і речі псують! (сміється). Але ні, діти мене не дратують, а навпаки – надихають, тому що у них значно менше обмеженого мислення, вони вільні у думках, поведінці, рішеннях.
Нещодавно я був на курсах. Там не повірили, що мені 34 роки. Мабуть, спілкуючись з дітьми, ти сам залишаєшся дитиною. Мій приятель нещодавно випустив пісню, і там є такі слова: "Головний урок дитинства – можна все!".
– Один психолог казав: "Cпочатку дитину вчать ходити і розмовляти, а потім – сидіти тихо та мовчати". На ваш погляд, чому така тенденція? Чи можливі зміни?
– Мені подобається, що тенденції до виховання змінюються. На жаль, не всі батьки та вчителі адаптувалися до нового світу, але я дуже вдячний тим, хто зміг. Тому що дітей, яких люблять, видно, і це парадоксально. Коли за день бачиш по 50-100 дітей, то чітко розумієш, яка атмосфера, чи люблять дитину, чи читають їй казки.
Як би батьки не вбирались, як би не вбирали свою дитину, як би не прикрашали свій дім, дитина своєю поведінкою, своїми очима, а головне своєю душею розкаже те, що дійсно відбувається у вашій сім'ї. Тому єдине, що я можу порадити батькам, – безмежна і безумовна любов.
– Для чого робити дитині день народження? Це важливо? Можливо, краще не віддавати стільки енергії на організації свята, а просто привітати вдома?
– От власне, що не треба віддавати стільки енергії на організацію свята. Достатньо зайти в Google і знайти там організатора, який вам подобається, і делегувати організацію свята професіоналу, адже ми живемо в епоху сфери послуг.
Обов'язково святкувати кожен день народження, тому що дитина, поки дитина, має зрозуміти, що вона особлива. Тоді, виростаючи, вона стає не сірою масою, а особистістю! Тому що коли ви робите для неї день народження, цим ви показуєте їй, що вона особлива.
Здавалося б, де зв'язок між тим, що ви влаштували для дитини день народження, і тим, щоб вона виросла особистістю? А ось тут – коли не ви обрали за неї героя, який прийде, а коли ви сіли з дитиною, показали сайт організатора і сказали: "Доню моя (або синку мій), обери, якого героя ти хочеш на день народження?". Так ви даєте дитині самостійно ухвалити рішення, ви показуєте їй, що вона – особистість, і що її думка, як мінімум у сім'ї, а як максимум у суспільстві, має значення. І це не про егоцентризм, як може здатися, а про виховання в дитині особистості.
– Як ви вважаєте, який варіант подарунка для дитини найкращий – якась коштовна річ (наприклад, іграшка), вечірка з друзями чи поїздка з батьками?
– Найкращий подарунок для дитини – це час, проведений в атмосфері любові, і ніхто, крім батьків, її дати не може. Якщо ви не любите свою дитину зараз, повірте, ви полюбите її потім, але ваша любов уже буде їй не потрібна. Тому, шановні та любі батьки, відволічіться на ці десять хвилин від TikTok, Instagram, телевізора, роботи і почитайте дитині перед сном казку! Зробіть з нею урок, побудьте з дитиною, поки дитина – дитина, якомога більше.
Якщо ви обираєте між замовити аніматорів або піти з дитиною в зоопарк, то підіть краще в зоопарк. Хоча це і звучить дивно, адже мені треба продати послуги аніматорів, але я хочу продати щасливих дітей. Бо щасливі діти потім зроблять сильну націю, а нещаслива дитина не стане сильною, самодостатньою, повноцінною особистістю, тому любов, любов і тільки любов. І ми зі свого боку також намагаємося дати дітям на святі любов.
Минулого року до дня святого Миколая ми з одним благодійним фондом відвідали деокуповані харківські та донецькі села. Боляче це згадувати, але коли вже відпрацювали та роздали подарунки, одна дівчинка підійшла і запитала: "А ви можете ще попрацювати?". Просто уявляю, скільки у неї внутрішньої сили, енергії та розуміння того, що ми все-таки працювали, але наважилась підійти та попросити, наскільки це було для неї важливим. Якщо в мене колись вийде ще раз поїхати і дати дітям хоча б ці 30 хвилин любові, я обов'язково це зроблю. Тому й прошу батьків: якщо ви обираєте між тим, щоб замовити аніматорів на дитяче свято і відпочити від своєї дитини, або просто побути ту годину з нею, оберіть побути з дитиною...
Ви зачепили таку сентиментальну тему... Пригадав ще одну історію, коли ми робили з благодійним фондом табір для діток з їхніми батьками або опікунами в Карпатах. Протягом десяти днів їх розважали, були арттерапія, ігротерапія, яку я популяризував ще на початку повномасштабного вторгнення. Я намагався відгородитися від історій дітей та батьків, бо був координатором заходу і займався організаційною роботою. Але в останній день дозволив оцю слабкість – почути історії. Дівчинка з Одеси збиралася кудись із батьками, одягнулася раніше і вийшла на подвір'я їх чекати. На її очах стався приліт у будинок, в якому були її батьки (плаче). Це про те, що обрати: поїздку, аніматорів у кафе чи спілкування. Звичайно, що обрати спілкування зі своїми батьками.
– Коли ви приходите втомлені з роботи додому, а ваша дитина просить погратися, що робите в такому випадку?
– Моя дитина все це бачила-перебачила. Втім кожний день народження для нього крутий, тому що це щось новеньке, якась нова атмосфера...
– Я трохи не те мала на увазі. Наприклад, ми з подругою обговорювали, що, коли я втомлена, то чесно кажу про це своїй дитині. Я не хочу робити щось через силу, а моя подруга каже, що все-таки прочитає книжку, виділить 30 хвилин на дитину, незважаючи ні на що.
– Я хочу поставити лайк вам і дизлайк вашій подрузі, тому що найцінніша людина в усьому світі, яка у вас є, це ви самі. Якщо ви будете не в ресурсі, то ви ніколи не зможете віддати його комусь. Спочатку я – потім усі інші. Ваша подруга прочитає книжку дитині, але вона не дасть їй тієї енергетики любові і щирості, яка потрібна. В момент, коли ви кажете своїй дитині про те, що втомлені і не зможете приділити час на гру, ви даєте їй набагато більше, ніж через силу сядете з нею гратися.
Функція аніматора, артиста на майданчику – це дати якомога більше драйву, поковбасити, поганяти дітей, щоб вони повернулися до батьків з висунутими язиками і в них не було сил навіть сидіти в телефоні. Функція батьків – це виховувати дитину через гру. Відповідно ігри, в які грають аніматори на майданчику, та ігри, в які грають батьки, кардинально різні. Для мене робота на дитячому святі – це робота, а дім – це дім, тому в щось я з сином граюся, а в щось ні.
– Ваш бізнес через різні обставини, такі як пандемія, війна, зазнавав матеріальної шкоди. Чи не виникало бажання зайнятися чимось стабільнішим?
– Хочете, відкрию вам секрет?
– Відкривайте!
– Я поставив на терези Артура-журналіста, який побудував класну кар'єру, піднявся від позиції адміністратора до випускового редактора та продюсера (у мене був свій проєкт, яким керував), і себе, справжнього. Я зрозумів, що буду більш корисний світу, даруючи дітям щастя, а давати людям правдиву інформацію зможе хтось інший.
Але так, наша сфера діяльності зазнала шкоди і під час ковіду, і під час повномасштабного вторгнення, і що буде далі – ніхто не знає. Кажуть, що в 2050-му в Україні залишиться 25 мільйонів населення. Зараз ми спостерігаємо спад народжуваності, але я сподіваюся, що все вирівняється і стане на свої місця, коли ми виграємо цю війну, а ми її обов'язково виграємо! Українці повернуться разом зі своїми дітьми додому і хотітимуть розбудовувати Україну. Я дуже сподіваюся, що моя дитина ще застане не лише 52 мільйони, як я в 1991 році, а значно більше.
– У чому секрет вашого успіху? Що вирізняє вас серед інших?
– Дуже важливо, коли на майданчик виходить людина з акторською освітою. Є таке поняття, як етика Станіславського, коли розумієш, що маєш бути причепуреним, у доброму фізичному стані, у гуморі, коли можеш легко переключитися і почати працювати. Тобто зовнішній світ геть не впливає на професійні якості.
Так ось, секрет успіху моєї команди – те, що на майданчику працюють не аніматори, а персонажі. І ми прикладемо максимум зусиль для того, щоб актор відчував себе персонажем.
До пандемії в мене працювала одна дівчина. Вона пошила першу дорогу сукню для персонажа принцеси Софії, яка тоді була дуже популярною. І сказала мені фразу, яка, мабуть, тоді змінила мою свідомість та підхід до роботи: "Я вперше за роки роботи в анімації дійсно відчула себе принцесою!".
Тому зараз я роблю все, щоб мій артист, коли виходить на майданчик, почувався саме персонажем, якого грає. Повірте, діти це не просто бачать, вони це відчувають, а звідси йде любов і численна кількість різноманітних додавань, які клієнти можуть не побачити. Але ось саме такі маленькі цеглинки і будують ідеальне свято. Якщо резюмувати, секрет успіху – це також прагнення до ідеалу та увага до деталей.
Читайте також на OBOZ.UA інтерв'ю із зірковою фотографкою Аліною Рост – про фотосесію Зеленських для Vogue, знакові слова Подкопаєвої і те, як проміняла США на село в Україні.
А ще на OBOZ.UA інтерв'ю із продюсером Comedy Club Арменом Оганяном – про зрадника Бардаша, звільнення з ТНТ через війну та як у Португалії став "татом" для дітей з України.
Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!