Казенні патріоти раділи, коли Крим став "наш" – російський журналіст

Ідеологія – це добре, але людям головне поїсти, а щоб не було так нудно, потрібні ще криваві видовища. І чим жорсткіші, тим краще, упевнений журналіст із Росії Ігор Свинаренко.

Відео дня

Загалом 90% обговорюваного в світі – л*йно, а люди в більшості – дурні. Ця тенденція стосується не тільки Росії, сказав він в інтерв'ю OBOZREVATEL.

– Засилля фейків і пропаганди – це досягнення сучасності чи випадковість?

– У світі все змінюється: з'являється інше кіно, інша література, й ці нові фейкові ЗМІ та пропаганда – теж новий вид мистецтва. У первісні часи було своє мистецтво – танці, пісні, тексти, на стінах печер малювали диких звірів, полювання на них.

Журналістика згодом також змінилася. Раніше хтось один писав замітки, а всі інші читали. Потім читач міг надіслати лист до редакції, який приходив через тиждень. А ще через два тижні він отримував відповідь на бланку в стилі "спасибі за увагу до нашої газети. Ми постараємося врахувати ваш лист у нашій подальшій роботі".

Тепер всі стали журналістами і новини створює не одне центральне видання, а кожна людина. Вони пишуть якісь пости у ФБ, які потім перетягуються в електронні ЗМІ, а далі великі ЗМІ їх цитують, нібито посилаючись на серйозне джерело.

Що ж до пропаганди, то одні душать інших. Кому вірити? Загалом – нікому. У Росії, наприклад, всі читають і дивляться, хто які хоче канали та ЗМІ. Зокрема й українські. Вся інформація – доступна. Так, люди масово дивляться низькопробні медіа. Але хтось із великих колись сказав, що 90% всього – л*йно, і мав цілковиту рацію. Натовп – дурний. Це сказав мені великий скульптор Ернст Неізвєсний, з яким я зробив декілька інтерв'ю. Його аргумент був таким: "Якби всі люди була розумними, то у кожного були б хороші сім'я й будинок, хороша і високооплачувана робота. Але оскільки цього не відбувається, маємо те, що маємо". І звичайно, фейкові новини та пропагандистські канали не дарма успішні на ринку. Вони працюють на 90% людей, які нічого не розуміють і не хочуть розуміти".

– 90% дурних – це у всьому світі так?

– Звісно. А решту 10% мало хто слухає. Ну, підуть вони на вибори і мало що виграють. Подивіться, скільки продається "блатняка", Кіркорова і шансону, а скільки продається Моцарта. Моцарт не дуже популярний. Хоча він кращий, ніж 50 Cent. Це розуміють всі, навіть пропагандисти. Марго Симонян каже, що ми повинні молитися на владу, яка зараз у Росії. Якби не вона, то народні маси вже давно прийшли б і розірвали нас.

Я рік провів у Німеччині, наприклад, де живуть розумні й працьовиті люди, не кажучи про їхню філософію, літературу, талант у техніці. Але якось же вони пішли за фюрером. Влаштували одну м'ясорубку, іншу і 90% німців повелися на цю справу.

Читайте: Українці не пробачають образ владі, а росіяни терплять – журналістка з РФ

– Чому ж так вийшло?

– Люди, які потім пішли на фронт – це ж люди 20-х років народження. Вони були всі бліді, голодні, худенькі, ніколи не їли вдосталь. Льодяник у них був тільки на свято. А прийшов фюрер і дав їм роботу. Тільки тоді вони вперше поїли досита. Гітлер говорив, що в кожній родині в неділю на обід буде курка. Власне, це здійснилося. Ветерани згадували, які чудові посилки йшли зі східного фронту: з Польщі, України, Росії. Як вони їли сало, ковбаси і це було просто щастя для них. І як стали хвилюватися після того, як Німеччину почали бомбити.

І ось німці, геніальний народ, але повелися ж на фюрера.

Щоб далеко не ходити, можемо згадати громадянську війну в Росії і як люди вбивали одне одного. Я порівнював революційних матросів і повсталих селян із чеченськими бойовиками, які вбивали офіцерів, попів і підривали храми. У чому відмінність – чорт його знає. Але схема приблизно одна й та сама.

У Буніна є чудова книга "Generation П" про те, що 90% населення нічого не розуміє, а робить тільки гірше. Коли селяни прийшли до Буніна в його будинок, щоб пограбувати його і спалити, то він закричав на них матом – ті раптово засоромилися і пішли, опустивши очі. "На вулиці з'явилося багато злісних, огидних і нахабних харь", – писав Бунін у своїх "Окаянних днях", чудова книга.

Так завжди буває. Ось я їздив до південної Африки за чорної влади, а потім за біллї. Коли керувала біла меншість, розвивався бізнес, чорним будували соціальні квартири, тільки забороняли їх продавати, бо ті часто продавали і прогулювали всі грошу. Потім в країні провели вільні вибори і перемогли чорні. Білі втекли з країни, продаючи за безцінь нерухомість. Одним із перших указів чорних було дозволити будувати казино і гральні зали. Хоча за білих теж було гральне містечко, тільки одне Sun city, в пустелі. Не кожен туди добирався.

У чорних була така ідея, що ось білі ідіоти, зате у них є гроші, які вони будуть програвати в казино, і чорні ділитимуть їх між своїми бідними.

Добре, що білі знайшли спосіб, як утримати фінанси під своїм контролем, щоб нещасні негри повністю не розвалили всю економіку. Білі якось це контролювали. Розумна і осудна меншість все-таки не здала всіх своїх позицій.

І взагалі поїздив я тією Африкою, коли там був колоніалізм і коли Союз збаламутив негрів, даючи їм гроші, зброю і навчаючи тероризму. І коли білі звідти пішли, все почало розвалюватися до чортів собачих. А тепер негри біжать в Європу, до своїх колишніх колонізаторів. Хоча могли працювати в своїй країні, але як – більшість із них не може збагнути. До того ж білі, наприклад, у Франції, досі відчувають комплекс провини. Мовляв, ну як же? Це ж наші франкомовні негри, ми винні, що ми їх колонізували.

Тому це світовий процес і Росія теж якось у ньому бере участь і брала участь на стадії Союзу, коли влаштовувала міжнародний тероризм на наші з вами гроші.

Читайте: Путін буде дробити Україну, але в нас є шанс – Клімкін

– Виходить, що ідеологія – це добре, але людям головне поїсти. А щоб не було так нудно, потрібні ще криваві видовища. І чим жорсткіші, тим краще.

– Подивіться на касові збори голлівудських бойовиків. Звягінцев ніколи не збере такої каси. Більшість людей ведуть сумне життя. Хтось пахає на заводі, хтось офісний планктон. Люди сидять у цьому рабстві, прикуті до комп'ютерів. А поки ще доїдуть на роботу, а потім з роботи, в магазин – залишається мало часу. Тому людина повинна отримати хоч якусь розвагу, щоб життя не здавалося таким сумним. І ось їй показують по телевізору різні криваві події.

Головна річ пропаганди ще в тому, щоб така людина відчувала себе розумною. На російських телешоу багато говорять про Україну. Що там ще гірше, ніж у Росії. Олігархи, заворушення, злидні. Я завжди в таких любителів шоу питаю: "Послухайте, що вам до України? Це закордон. Чому б нам не обговорити Росію? Ось по телевізору кажуть, що Україна зруйнувала свою економіку. А Росія не зруйнувала? В Україні олігархи. А що, у Росії немає олігархів?"

Але російський глядач федеральних каналів, дивлячись ці передачі, може прийти до думки, що так, він розумний, розбирається у всьому. Це ж важливо, щоб людина відчувала себе не тупою і розуміла, що може ухвалювати правильне рішення. Таке в будь-якій культурі відбувається.

– У багатих країнах теж?

– Ось у Німеччині хороша економіка, розвинена соціальна сфера, пенсії хороші, зарплати, на які можна жити, купити помешкання. Тому німцям не треба доводити, що вони розумніші за інших. А після Першої світової війни Німеччина була злиденна й убога, в якій жили сині, бліді і недогодовані діти. Занадто багато тоді французи забрали у німців і ті вже, будучи загнані в кут, в розпачі вирішили щось відвоювати.

А зараз Німеччина – це упорядкована країна, гарні дороги, безробітним платять достойні зарплати. Їм нічого не треба доводити. Щось доводять тільки ті країни, де провал, де потрібно розповідати про свою велич. Це те ж саме, коли якийсь чоловік кудись приїде із Зімбабве з мішком місцевої валюти. Йому потрібно придумати пояснення своєї величі, чому він такий великий, але ніхто цього не визнає. І приїде американець, дістане свої долари – й усі розуміють, в чому справа.

Я в 1989-му році повернувся з Японії, і мій дід запитав у мене: "У нас важко з продовольством, того немає й того, і це ж розвинений соціалізм. А що ж у Японії? Там хоч можна крупу дістати?". Відповів йому просто: "Так, крупа там є". А він: "Ось і слава Богу. А то мені їх було б шкода".

А в 1992-му перед смертю він сказав: "Що ж це виявляється, що ми живемо гірше за всіх? Виходить, якщо я вбивав тих, кого мені наказувала партія, це все було даремно. Дохазяйнувалися!".

Дід був розумною і пристойною людиною, на фронт пішов добровольцем, на пенсії в дитсадку працював, нас виховував, жив бідно, отримував якусь пенсію, мав пів будинку. Читав книжки, навчався. Ось що таке ідеологія? Дід дуже вірно служив цій ідеї. Але я не став із ним сперечатися. Який тоді був сенс?

Читайте: Росія втратила десятки мільярдів — економіст ЄБРР

Сила пропаганди – безмежна, вона може перевернути гори. Люди готові померти за якусь ідею, якщо її красиво подати. Змусити якихось розумних людей підіграти їй. Так завжди було і так завжди буде.

– Чи можна якось послабити дію пропаганди?

– Єдиний спосіб це зробити – підняти достаток людей. І ось, коли вони наїдяться, куплять собі авто, яке хотіли, матимуть хороший дохід, їх уже важче буде переконати поїхати на іншу сторону кордону і когось там вбивати за ідею. Пам'ятаєте, як молоді американці втекли до Канади, щоб їх не відправили воювати у В'єтнам? Хоча теж можна було присобачити якусь ідею. Але ж ні, була масова втеча. Точно так само люди бігли з Франції до Швейцарії і Канади, щоб не воювати в Алжирі.

Єдиний шлях позбутися пропаганди – це розвивати економіку і дати людям шматок хліба. Інакше треба буде щось робити з думкою "чому я так бідно живу? Чому я жебрак?". А чим пояснити? Не сказати ж: а ось знаєте, ми тупі! Це те ж саме, що сказати "ти дурень". Це не реалістичний підхід.

Раніше злидні в Німеччині пояснювали ще євреями і соціалістами, які всадили німцям ніж у спину. Інакше, вчила пропаганда, вони виграли Першу світову війну.

– Підступні дії ворогів – це теж пропаганда?

– Так, спочатку були євреї, потім кримські татари, яких звинувачували у співпраці з нацистами під час окупації Криму, що вони партизанили проти Червоної армії в тилу. Їх виселили. Потім ворогами зробили чеченців і їх теж виселили 23 лютого 1944-го року. Хоча, так, деякі з них були за нацистів. Але точно так само, як у СС були російські полки і батальйони.

В останні роки на нашій пам'яті вже грузини стали ворогами. Якісь ідейні дебіли ходили по дитячих садках, школах і переписували дітей із грузинськими прізвищами, а грузинські ресторани перейменовувалися на кафе-бари "Незабудка". Це був верх ідіотизму й підлості.

Потім із грузинами все затихло, на них перестали звертати увагу. Настала черга українців. І ось, коли стали на нас наїжджати (Ігор Свинаренко родом із України. – Ред), я, здається, трошки зрозумів, що відчувають євреї. Теж став якимось небажаним у Росії. Мені говорили: "а ось ви там в Києві нацисти, ви там всі бандерівці... Мабуть, і твоя вся рідня служила поліцаями". Ідіоти! У мене обидва діди воювали в Червоній армії, один загинув під Сталінградом, а другий із важким пораненням довго в госпіталі лікувався. Завідуючу українською бібліотекою навіть заарештовували в Москві.

Зараз мені здається, трошки стихла ця істерія проти українців і люди, які були цілком і повністю на боці Путіна, пом'якшали.

– Чому раптом?

– Все pдорожчало і росіяни почали звертати увагу на своє життя. Хоча вони виправдовуються, мовляв, а я не помічаю, що в магазині стало дорожче, прийшов там, купив 300 грамів сиру і все. Коштує 400 або 500 рублів – я не помічаю. І взагалі, я мало їм. Або хтось говорить: "А я перестав пити французьке вино і перейшов на іспанське, та воно й дешевше". Але я людина злісна і схильна до чорного гумору, ніколи не пропускаю випадку підколоти. Кажу їм: "ось ви такі великі казенні патріоти, так раділи, що Крим забрали, чому ви туди не їздите відпочивати?" Відповідають: "Та я ось збирався, але передумали. Їдемо із сім'єю до Туреччини".

А якось зустрічаю знайомого імперіаліста, який їздив у Крим. Але з'ясувалося, що у відрядження. Ні, це не рахується. У відрядження я і в Чечню їздив на війну, а ось ти візьми з сім'єю поїдь, скажи – це наше, сакральне, ми щасливі, що забрали Крим в українців. Але ні, він же так туди не їде і не поїде.

Читайте: Путін не відступить, Україну чекають важкі часи – Ілларіонов

– Росіяни завжди вважали Крим своїм?

– Тему Криму я розкрив ще у 1999-му. Був там у відрядженні, проїхався усім півостровом і написав, що воювати за Крим я не буду ні з того боку, ні з цього. А навіщо? Я без візи нормально туди приїжджаю, що з одного боку кордону, що з іншого.

Друге, в Криму мені якось не подобався сервіс. Може, він став кращим за ці 20 років, не знаю. І третє, я сам неодноразово збирався із сім'єю поїхати туди. Діти були меншими, починав дивитися якісь фірми, путівки... І щоразу виявлялося, що в Туреччині дешевше. Там все включено, територія обгороджена, діти бігають, нікуди не дінуться. Навіщо мені зайві витрати? Я ж не мільйонер! Тому з Кримом я якось не порозумівся.

До того ж не подобався мені цей контроль на кордоні в Сімферополі, митниця, паспорти. Ось я коли переїжджаю з Франції до Німеччини і назад – там взагалі ніякого кордону немає. Запитав про це у прикордонниці. Вона мені лише відповіла, що про це у неї за день разів 20 запитують і все. Потім я написав великий репортаж про Крим і закінчив його словами "Після війни Росії і України, коли війна закінчиться, там теж не буде кордону. Буде як поміж Францією і Німеччиною". Можна сказати, мої прогнози збуваються, але, звичайно, я не отримав від цього задоволення.

– Чи вірите, що відносини між українцями і росіянами налагодяться?

– Невипадково розповів про Німеччину і Францію, між якими відносини завжди були дуже погані. Вони воювали, різали, вбивали, забирали землі одна в одної. Або Англія з Німеччиною – це були дуже погані відносини, Росія з Німеччиною – ці звірства на окупованих територіях, концтабори. Ну нічого, стали ж дружити чудово. Поміж Росією і Німеччиною зараз теж прекрасні взаємини.

Читайте: Кров лилася рікою. Для Путіна це було круто – однокурсник президента Росії

Я вже не кажу про монголо-татарську навалу, про Чечню і Кремль. Були дуже нехороші відносини: і голови рубали, і чорт його знає, чого там тільки не було. Мені здається, що немає таких прикладів вічної ворожнечі, якщо не брати палестинців та Ізраїль. Хоча вони теж братські народи. В Ізраїлі бував багато разів, ще з 1992-го року. І взагалі проїхав багато мусульманських країн, враховуючи Ліван, Сирію, не кажучи вже про безпечну Йорданію і Марокко. У цьому конфлікті є глибокий сенс – Ізраїль представляє білу, західну цивілізацію, фактично це як Європа і Америка. А Палестина – це те, що називається ісламським тероризмом. Ізраїль відстоює європейські цінності і йому сильно допомагає Америка.

Але конфлікт і ненависть поміж Україною та Росією ще не досяг того градусу, який є поміж ізраїльтянами і палестинцями. Не було ще такої війни, яка б не закінчилася в один чудовий день. У 1945-му американці скинули на Японію дві атомні бомби. А тепер дружать, не розлий вода. На Окінаві є навіть американська військова база. Хто б міг подумати!