Росія виведе війська з України та почне миритися із Заходом. Інтерв'ю з Курносовою про вікно можливостей

Глава Головного управління розвідки Міноборони Кирило Буданов, говорячи про закінчення війни в Україні, назвав одну з опцій: вікно можливостей, яке відкриється після того, як Володимир Путін з тієї чи іншої причини перестане керувати Росією. Практично будь-який інший глава держави, зокрема виконувач обов'язків президента РФ, захоче припинити путінську війну проти України і вивести окупаційні війська з нашої країни, оскільки більшість кремлівських еліт прагнуть цього.

Як довго може тривати цей перехідний період, яким може скористатися Україна? Це залежить від багатьох факторів, але може йтися про роки. Втім, для Росії він апріорі не може бути безкровним та безболісним. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловила російська опозиціонерка Ольга Курносова.

– Глава української військової розвідки генерал Кирило Буданов в інтерв'ю The Washington Post, відповідаючи на запитання, чим може закінчитися війна в Україні, заявив, що був би не проти розвалу РФ, але війна триватиме доти, доки існує путінський режим. За його словами, Україна отримає вікно можливостей у момент зміни влади в Росії. Про вікно можливостей говорять вже давно. Чи вважаєте ви, що справді, якщо Путін з тієї чи іншої причини відійде від влади, ми матимемо принаймні кілька місяців, коли можна буде вирішити головні проблеми?

– Безумовно, Путін сьогодні є головним драйвером цієї війни. Саме він розпочав цю війну, він хотів її розпочати, і він хоче її продовжувати. По суті, саме Путін є тією людиною у Кремлі, яка уособлює сьогоднішню російську диктатуру.

Після відходу будь-якого диктатора – зараз ми не уточнюватимемо, яким саме чином це станеться, наприклад, скажімо про політичну смерть, – відкривається вікно можливостей для країни, щоби вийти з диктатури. Таке вікно можливостей буде й у Росії.

Інша справа – і в цьому я згодна з Будановим, – що чим більше Путін залишається при владі, тим більша ймовірність розпаду Росії в її сьогоднішньому вигляді.

– Як це може відбуватися суто технічно? Наприклад, відзавтра Путін уже не є президентом Росії. Призначають нову особу, яка виконує обов'язки президента?

– Правильно. За чинною конституцією, виконувачем обов'язків президента стає прем'єр-міністр РФ. На сьогодні це Мішустін. І саме постать Мішустіна, який ніколи не заявляв про свої серйозні політичні амбіції та завжди сприймався як технічний прем'єр, може уособлювати таке вікно можливостей.

– Тобто він може ухвалити рішення про виведення російських військ з України?

– Безперечно. Тому що він виконує обов'язки президента і матиме всі повноваження. Призначаються дострокові вибори, і він чи хтось інший стає президентом. Але на виборах може бути що завгодно. Є зовсім різні кандидати. Зрозуміло, почнеться боротьба угруповань, того, що називають вежами Кремля, і зовсім не зрозуміло, яка вежа переможе.

Але очевидно одне: більшість із сьогоднішніх кремлівських політичних еліт хотіли би припинення війни та якогось замирення із Заходом. Не буду зараз описувати конкретні параметри такого замирення, але це справді так. Просто сьогодні всі бояться Путіна і того, що він може з ними зробити.

– Вибачте за наївне питання, але завдяки чому Путін зумів так залякати всю свою еліту? Чому вони настільки безпорадні перед ним?

– Тому що Путін легко вбиває своїх опонентів, бо для нього життя людини нічого не варте, чи то життя українців, чи життя росіян, чи навіть життя раніше наближених до нього людей. Наприклад, нічого не завадило йому підірвати Пригожина, убити Нємцова, Навального і далі за списком. Скільки людей було вбито за Путіна… Якщо він захоче, він може ліквідувати будь-кого, хоч би яку високу посаду обіймала людина.

– Тобто де-факто Росія виявилася заручницею вбивці?

– Саме так. Будь-який диктатор, будь-яка диктатура саме так і виглядає. Саме тому вона така нестійка в момент відходу диктатора, хоч би яким був цей відхід. Тому що диктатура завжди тримається на страху, і російська диктатура не є винятком. Так само, як сталінський режим тримався на страху, але ми пам'ятаємо, що сталося після смерті Сталіна.

– Є ще один нюанс щодо вікна можливостей. Російське суспільство щільно опрацьоване пропагандою, багато хто підтримує війну. Якщо буде ухвалено рішення про закінчення війни, тому що еліти розуміють, що її необхідно закінчувати, як це буде сприйнято росіянами? Чи тут особливих проблем не має бути?

– Жодних проблем не буде, бо суспільство можна буде розгорнути. Справді, пропаганда дуже серйозна, але можна розповісти, що відбувається насправді. Питання швидкості та питання того, яке угруповання переможе. Чи не угруповання, а опозиція зможе серйозно вплинути на розклад сил. І, звісно, про все треба буде розповідати.

Або в м'якому варіанті, просто говорити, що ми бережемо життя росіян, або в жорсткому – показувати всі жахи Бучі та Ірпеня, розповідати про те, що насправді Путін тримав усіх у страху і змушував убивати мирних жителів в Україні. Все залежить від конструкції, яка буде використана в момент боротьби за владу після Путіна.

– Як ви вважаєте, як довго може тривати цей період, це вікно можливостей?

– Це дуже складне питання, бо все залежатиме від розкладу сил на момент, коли це станеться, та від можливостей досягнення домовленостей між основними протиборчими угрупованнями. Це, у свою чергу, залежатиме від позиції Заходу, чи буде Захід єдиний, чи ставитиме він на когось, чи там теж будуть різні групи інтересів, які підтримують різні угруповання.

Зрештою, на це впливає і те, коли цей момент настане, чи будуть на той момент відцентрові тенденції в Росії досить серйозними, щоб якісь шматки відкололися від РФ. Я зараз не говорю про такі очевидні речі, як, наприклад, Чечня. Є й набагато менш очевидні республіки та території, які за певного розвитку подій теж можуть почати відколюватися від Росії.

Відповідно, перехідний період може тривати від пів року чи року до кількох років. Від цього залежатиме, чи буде цей період відносно безкровним і безболісним – не скажу, що абсолютно безкровним і абсолютно безболісним, він не може бути таким, – або це може закінчитися громадянською війною, що теж не відкидається.