Пономарьов: Путін боїться зазнати поразки на Донбасі та залякує Україну. Інтерв'ю

Глава РФ Володимир Путін усвідомлює слабкість терористичних "Л/ДНР" і боїться, що українська армія піде звільняти окуповані території. Москва не може собі дозволити, щоб семирічна війна на Донбасі закінчилася для неї поразкою. Саме нібито тому Кремль і вирішив стягнути свої війська ближче до кордонів з Україною.

Можлива блокування платіжних систем VISA і Mastercard, а також від'єднання від SWIFT не стануть смертельним ударом для Росії, а скоріше психологічно болючим для багатьох впливових росіян. Але Путіну не буде що сказати їм у відповідь, він у ситуації цугцвангу.

Про це і не тільки в бліцінтерв'ю OBOZREVATEL розповів колишній депутат Держдуми Ілля Пономарьов. Далі наводимо його пряму мову.

Про загострення на Донбасі

Багато говорять про можливий наступ Росії на Донбасі. Бачу в ньому для Кремля лише мінуси і практично ніяких плюсів. Не розумію, які проблеми можна вирішити способом нападу. Ця кампанія не буде популярною, та й немає у Путіна зараз завдання піднімати свій рейтинг – він щойно "успішно впорався" з Навальним, до того було "заспокоєно" Білорусь, на підході спокійні й інерційні вибори в Держдуму. Навіщо тут ризикувати і розгойдувати човен?

Реальна причина того, що відбувається, в тому, що в Москві всі одне одного переконали у рішенні України перейти в наступ. Там вважають, що це Київ вирішив "забити" на мінські та інші угоди й тільки чекає гарної погоди, закінчення весняного бездоріжжя, щоб влаштувати військову операцію.

У Москві знають про слабкий військовий стан "республік", про те, що найбільш дієздатних бійців або зачищено, або вони виїхали за власний кошт Пригожина воювати у спекотні країни, і тому бояться, що подібна операція ЗСУ може бути успішною, і всіляко залякують Україну. Мовляв, якщо ви щось зробите, то Росія готова перейти в наступ. У кінцевому підсумку така тактика вже спрацьовувала під час анексії Криму, тоді в Києві не наважилися чинити опір. Москва вважає, що втрати від того, що світ буде говорити про підготовку агресії, менші, ніж ті, які виникнуть, якщо Україна доб'ється військової перемоги над "республіками".

Щодо нібито тиску Росії на США, то ніхто ні з ким не свариться. В Америці до влади прийшов більш м'який і дружній до Росії режим, ніж був до того. Всі ці заяви (мають на увазі заяви Байдена, що Путін – вбивця) – це просто заяви, риторика. Практика – це пошук компромісу з питання "Північного Потоку – 2", ймовірність скорочення військової допомоги Україні, швидке продовження СНО-3 і регулярні розмови Байдена та Путіна.

Про геополітичні маневри Туреччини

Насправді, набагато цікавіше спостерігати за геополітичними маневрами Туреччини. Це єдина країна, яка робить політичні кроки не на рівні якихось особистісних інтересів окремих політиків або миттєвих висловлювань, а у якої є довгострокова і продумана політика.

Турки послідовно грають на загострення по всьому периметру своїх інтересів, щоб підвищувати власне лідерство. Їм це вдається, ми це бачили: Карабах, Сирія, Лівія, Кіпр, Ірак, пантюркістський союз у Центральній Азії... Для них гаряча точка в Україні – ще один фронт торгівлі з Путіним за свої інтереси в регіоні, ще один спосіб підняти свою геополітичну вагу.

Адже нічого такого нового Ердоган Зеленському не сказав, окрім того, що підтримує бажання України вступити в НАТО. Але з огляду на маргінальне становище самої Туреччини в НАТО, цю заяву варто розглядати як помітну рукавичку, кинуту не тільки Росії, але й Німеччині з Францією.

Турки постійно нарощують військові поставки в Україну, особливо безпілотників, плюс риторика щодо військових кораблів, що пропустять, а що ні – ось це Москву, звичайно, дратує дуже сильно. Кремль думає, що на це треба реагувати.

У той же час нинішнє закрите авіасполучення і скасування чартерних рейсів – неприємність більше для росіян, ніж для турків. Так, російські туристи – найважливіша тема в Туреччині, але в цей конкретний момент це не відіграватиме аж надто велику роль, як це було б звичайно. У розпал епідемії коронавірусу у самих турків багато обмежень та локдаунів, туристичний потік і так знизився.

Це не той випадок, як було у 2018 році (тоді Туреччина збила російський бомбардувальник Су-24, який порушив її повітряний простір. – Ред). Ось тоді закриття авіасполучення між країнами дійсно було несподіваним і вплинуло на дуже багатьох туристів. А зараз пасажиропотік сам по собі набагато менший і багато хто психологічно готовий до різного роду обмежень.

Про зовнішньополітичні справи Росії

Кремль при Путіні ніколи не був сильний у зовнішній політиці. Але на тлі всього іншого безпорадного світу, він видається ого-го. Хоча зараз Путін втомився, постарів, ця втома помітна, і чим далі – тим вона буде помітнішою.

Навіть ось це рішення стягнути війська до кордонів з Україною... Для Путіна сам цей факт призводить до зовнішньополітичних втрат. Увесь світ хапається за голову, починаються проблеми з переговорами щодо різних проєктів... Купа всякого геморою і незрозуміло навіщо.

Пішли знову розмови про блокування VISA і Mastercard, від'єднання системи SWIFT. Це все, звичайно, не смертельно, але психологічно буде болісно. Багато не останніх людей у країні почнуть запитувати, навіщо Кремль все це робить і в ім'я чого дражнить гусей. Зрозумілої непропагандистської відповіді у Путіна на це немає, він у ситуації цугцвангу.

З іншого боку, не зробити цього – з точки зору Кремля, великий ризик, що семирічна війна на Донбасі може закінчитися військовою поразкою, чого Москва собі дозволити не може. З двох зол вони вибирають те, що вважають для себе меншим.

Але така ситуація, коли керівництво такої великої країни, як Росія, вже не керує перебігом подій, а лише вибирає, як мінімізувати шкоду, не може тривати вічно. Це руйнує систему зсередини, змушує еліту нервувати, а народ – дивитися по боках у пошуках більш комфортної альтернативи. І рано пізно вона з'явиться, які б не були цензурні заходи на телебаченні і якими б не були репресії на вулицях. Але не впевнений, що нам вона сподобається...