Фейгін: ПВК "Вагнер" може зникнути під Бахмутом, Пригожину загрожує смерть. Інтерв'ю

Конфлікт власника ПВК "Вагнер" Євгена Пригожина, міноборони та керівництва "спеціальної військової операції" – війни в Україні – наближається до кульмінації. Пригожину було поставлено завдання взяття Бахмута, яке той не може виконати протягом місяців. При цьому вищі військові чиновники в Росії, схоже, не зацікавлені у тому, щоб "начальник Вагнера" виконав свою місію. Не виключено, що йому навмисно обмежують і урізають військову допомогу, щоб у запеклих боях за українське місто покласти контрактників "Вагнера", які ще залишилися живі. У такому разі Пригожин втрачає свою армію, а з нею і нові завдання у війні проти України.

Відео дня

Поки не зрозуміло, чи готовий сам голова Кремля Володимир Путін розпрощатися з Пригожиним, але очевидно, що втративши "Вагнера", той буде не цікавим для кремлівського диктатора. Без своєї ПВК "кухар Путіна" стає пустим джерелом шуму, в якого залишається лише два шляхи: в'язниця чи могила. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив російський правозахисник Марк Фейгін.

– В американському Інституті вивчення війни звернули увагу на те, що старий конфлікт між Пригожиним та міноборони Росії на сьогодні досяг своєї кульмінації. Що відбувається? Як можна пояснити цей феномен?

– Конфлікт справді є, і він публічний. Це проявляється у тому, що Пригожин сам коментує його та постійно говорить про своє апаратне пониження. То йому не дають снарядів, він не може добитися цього від керівництва міноборони та генштабу, то він заявляє, що йому відключили зв'язок, то скаржиться на те, що тепер йому не дозволяють набирати зеків, і таке інше. Це не чиїсь фантазії, а цілком авторизована інформація від самого Пригожина.

Те, що Пригожин перейшов у громадську площину з'ясування стосунків, – це, безумовно, показник. Це означає, що іншими способами досягти того, чого хоче, він не може. Він би зміцнив свою апаратну вагу, насамперед, вагу перед самим Путіним – як я розумію, це єдине, що його захищає, – якби виконав поставлені завдання. Наприклад, узяв Бахмут, вийшов на кордон Донецької області. І саме тому, щоби цього не зробив саме він, перешкоджає командування "СВО".

Умовно кажучи, якщо обмежити Пригожину можливості – влаштувати снарядний голод, утруднити поповнення лав особовим складом контрактників ПВК "Вагнер", – то він, може, і виконає це завдання щодо взяття Бахмута, але це буде останнє завдання, яке він виконає. Витратить усіх зеків як фарш. Нібито молодець, нагородили, але воювати вже більше нема чим.

Пригожин заявляє: мені потрібний мільярд доларів на місяць на війну. Він пояснює це участю у війні – зарплата, амуніція, снаряди, витрати на місці тощо. Але мені цікаво, хто цей мільярд дасть? Це піде із бюджету міноборони?

Тобто це ще й певна форма шантажу. Він хоче ще й заробляти, не збирається вкладати свої гроші. По суті, він вимагає і снарядів, і грошей для того, щоб виконати завдання, яке він зобов'язався виконати сам. Думаю, міноборони та генштаб не зацікавлені допомагати йому в цьому.

Умовно кажучи: хочеш брати Бахмут – іди та бери. Я не відкидаю, що Бахмут може бути взятий, але яка ціна буде за це заплачена? У принципі, міноборони Росії байдуже. Так само, як до певної міри й самому Пригожину. Йому не хочеться залишитись узагалі без війська, а така ситуація цілком можлива.

Є відчуття, що це робиться цілеспрямовано з боку міністерства оборони, командування "СВО", генштабу, щоб тих кількох десятків контрактників із ПВК "Вагнер" протягом місяця-двох практично не залишилося. Занадто великі втрати. У такому разі Пригожину вже не ставитимуть жодних завдань, бо йому не буде чим виконувати їх.

Хто такий Пригожин для міноборони? "Директор" ПВК "Вагнер". Але, вибачте, там люди військові, серйозні, без військової освіти туди не беруть. До речі, Пригожин навіть не має військового звання.

Я думаю, що конфлікт справді входить у пікову фазу, тому що поставлено якісь терміни взяття Бахмута, і він явно в цей термін не вкладається. Звичайно, подивимося, що буде далі, бо ця картина залежить від багатьох складових. Але те, що Пригожин втрачає ресурс, – це цілком очевидно.

– Пригожин втрачає лише свій людський та матеріальний ресурс чи також політичний ресурс свого впливу на те, що відбувається в Росії?

– Тут ситуація подвійна. Безумовно, він набирає політичні очки – про нього із захопленням говорять якісь солдати та офіцери, він цікавий публіці своєю прямолінійністю, жорсткістю. Він постійно брутально заявляє: нехай діти олігархів підуть в окопи, і таке інше. На відміну від багатьох осіб, яким доручено воювати, він перебуває прямо на передовій або десь поруч. Він записує ролики звідти, їде в інше місце та викладає відео.

Це може подобатися публіці. Але апаратно він безумовно втрачає. Що він набуває? Він що, збільшує вплив на губернаторів, на міноборони, на уряд? Ні. Це залежить від інших речей, а не від політичної самореклами.

Пригожин воює не лише з міноборони та генштабом. Він воює і з губернатором Бєгловим у Санкт-Петербурзі, а Санкт-Петербург – найважливіше місце. Бєглов – людина Ковальчука, і сварка з ним – це сварка з безпосереднім оточенням Путіна. Він безумовно втрачає і у відносинах з адміністрацією президента, з якою у нього по-різному складаються взаємини.

Поки що його утримує на плаву необхідність взяття Бахмута й те, що поки не зрозуміло, чи готовий Путін із ним розпрощатися. Цього ми поки що не розуміємо – чи переконують у цьому Путіна, чи ні, хоче він сам цього чи ні.

– Ви сказали, що Пригожин фактично воює з оточенням Путіна. Але сьогодні не можна сказати, що він воює із самим Путіним?

– Ні-ні, абсолютно точно. Він постійно оминає це питання, апелює до президента. Він на таке точно не піде, бо тоді його дні будуть злічені. Якщо він виступить ще й проти Путіна, того ж дня його не стане.

Він діє з такою логікою: цар добрий, бояри погані. Це стара випробувана тактика. Інша для нього вже неможлива, бо з боярами він взаємини втратив. А з Путіним у нього стосунки є. Він отримав усю можливу підтримку від Путіна самим фактом створення ПВК "Вагнер" і тим, що вона існує досі.

У цій парадигмі він може існувати досить довгий час. Але знову ж таки, для Путіна він цікавий, лише доки має ресурс у вигляді ПВК "Вагнер". Щойно він втрачає цей ресурс або не виконує поставлене завдання, яке й оплачено, і обґрунтовано, і політично підтримано з боку Путіна, навіщо тоді Пригожин? Він створює тільки шум і більше нічого. Тоді він має два шляхи: в'язниця чи могила.

Тож – ні, Путін залишиться для Пригожина недоторканною фігурою. Все, що завгодно говори, але тільки не про Путіна.