Блог | Дрони б'ють по грошах Путіна: що станеться раніше – бунт гаманців чи бунт еліт
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
У безмежних просторах соціальних мереж із завидною регулярністю лунає наївне, майже інфантильне питання: "Навіщо витрачати дорогі дрони на склади маркетплейсів та нафтозаводи, якщо треба бити по військових аеродромах та базах?".
Ця зворушлива турбота про "мирні" об'єкти демонструє абсолютно кристальне нерозуміння природи сучасної війни на виснаження.
Руйнування логістичних хабів рівня Wildberries та Ozon, разом із тотальним випалюванням нафтопереробних заводів – це далеко не удари по цивільній інфраструктурі. Це стратегія глибинного, методичного демонтажу економіки рф.
Треба мати виняткову політичну короткозорість, щоб не помічати очевидного: саме через ці "мирні" маркетплейси російські так звані волонтери десятками тонн скуповують для окупаційної армії амуніцію, тактичну медицину, рації, системи зв'язку (ті ж самі термінали Starlink) та комплектуючі для БПЛА.
До початку системних атак на платформах навіть гордо красувався спеціальний розділ "все для сво". Тому знищення цих хабів – це параліч військової логістики, спалені трильйони рублів, обнулення обігового капіталу бізнесу і, що найголовніше, удар важким молотом по особистих гаманцях путінської еліти.
ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ПАРАЛІЧ: ЯК ЗНИЩЕННЯ НПЗ ПОЗБАВЛЯЄ АРМІЮ ПАЛЬНОГО, А БЮДЖЕТ – ТРИЛЬЙОНІВ
Щоб повною мірою усвідомити масштаб катастрофи, достатньо поглянути на паливний баланс. Танк без дизеля – це просто дуже дорога і абсолютно марна купа металу, що повільно іржавіє в степу.
На сьогодні географія ударів вражає: під прицілом опинилися 24 із 33 найбільших заводів країни, а уражено щонайменше 16 ключових НПЗ та терміналів. Це одномоментно вивело з ладу від 20% до 40% потужностей первинної переробки нафти в рф. Щоденне падіння переробки сягнуло катастрофічних 650–700 тисяч барелів.
Навіть неповороткий генеральний штаб ЗСУ у своїх зведеннях прямо вказує: кожен палаючий російський НПЗ – це локальний паливний голод для військової логістики та бронетехніки окупантів. Хвалена енергетична наддержава докотилася до того, що виробництво бензину обвалилося на 25%, пробивши дно 16-річного мінімуму.
Виробництво дизеля рухнуло на 30–40%, опустившись до критичної позначки, яка ледь-ледь покриває внутрішні потреби самої рф. Показовий приклад: на Московському НПЗ, який постачає пальне на весь столичний регіон, біржові продажі обвалилися в 11 разів – із 4,4 тисячі тонн до жалюгідних 400 тонн на день.
Але пальне – це ще й кров державного бюджету. Славнозвісна система "паливного демпфера", якою кремль роками пишався як ідеальним механізмом стримування цін, пішла в небуття. Якщо у благополучному 2024 році нафтовики викачали з казни рекордні 1,815 трильйона рублів субсидій, то тепер цей рятівний механізм зачинився.
Через штучний фізичний дефіцит гуртова ціна на біржі пробила стелю в 66,45 тисячі рублів за тонну бензину і 68,64 тисячі за дизель. Виплати нафтовикам спочатку впали до смішних 16–18 мільярдів на місяць, а потім просто обнулилися.
Держава опинилася в класичній пастці: загальні втрати бюджету від атак на НПЗ вже оцінюються в астрономічні 1,2 трильйона рублів, і при цьому москва змушена заливати сотні мільярдів у порятунок палаючої галузі.
КОЛАПС ЛОГІСТИКИ: КРАХ КРОВОНОСНОЇ СИСТЕМИ ЕКОНОМІКИ
Проте паливний шок – це лише половина біди. Справжній колапс розгортається у самій кровоносній системі цивільної економіки. Спопеляючі удари по інфраструктурі Wildberries стерли на пил від 1,7 до 2,2 мільйона квадратних метрів бетону і стелажів. Це колосальна втрата – від 33% до 43% усіх потужностей компанії.
З 25–30 ключових федеральних хабів знищено 13–14. Лише уявіть ці масштаби: згоріли логістичні гіганти в Коледіно на 250 тисяч квадратних метрів (який добивали двічі), в Алексіні на 190 тисяч та Електросталі площею понад 350 тисяч квадратів. Склад у Шушарах, який ледь відновили після минулої пожежі, знову перетворився на попіл.
Слідом, у серпні, запалали регіональні центри Ozon: величезний хаб у дагестанському Тюбе на 130 тисяч квадратів, комплекси в Адигеї на 91 тисячу та Невинномиську на 93 тисячі.
Разом із бетоном та товарами закономірно згоряють людські долі. Близько 100 тисяч осіб по всій країні одномоментно втратили роботу і поповнили армію маргіналів.
У тому ж тульському Алексіні 7000 складських робітників опинилися на вулиці. Регіональна влада спробувала загнати їх на місцеві заводи, але резюме відправили лише 160 осіб – працювати за верстатом виявилося значно складніше, ніж перекладати коробки.
На складі в Котовську семеро працівників загинули під завалами під час нічної зміни. Весь цинізм ситуації полягає в тому, що люди вийшли в цю зміну заради знущальної надбавки до зарплати у 300 рублів (отримавши 1900 рублів замість 1600 денних).
Для дрібного російського бізнесу те, що відбувається, перестало бути просто кризою, перетворившись на екзистенційну катастрофу. Збитки зачепили понад 400 000 підприємців. Лише пряма собівартість згорілих товарів оцінюється у 280 мільярдів рублів, а сукупні втрати малого бізнесу з урахуванням упущеної вигоди перевищують 600–700 мільярдів рублів.
І як же велика держава рятує своїх громадян? Виплачує їм жалюгідні копійки через цинічний "симулятор продажу", який розтягує компенсації мікротранзакціями на довгі роки.За партію згорілого товару собівартістю 12 000 рублів підприємець отримує 6 500 рублів, а за втрати у 130 000 рублів на рахунок сиротливо падає 2 900. Підсумок абсолютно закономірний: до 70% постраждалих селерів вже стоять на краю прірви під назвою "банкрутство".
Макроекономічний ефект від цього інфраструктурного комбо виявився нищівним. Загальна вартість подолання логістичної та паливної кризи перевалила за 3,5 трильйона рублів. Недивно, що економічне зростання рф у першому півріччі 2026 року з гуркотом обвалилося до статистичної похибки у 0,6%.
УДАР ПО "ГАМАНЦЯХ ПУТІНА": ЯК РУЙНУЄТЬСЯ НЕГЛАСНИЙ ДОГОВІР ЕЛІТ
Звісно, у збоченій логіці москви розорення сотень тисяч простолюдинів – це не більше ніж статистика. Але ситуація набуває зовсім іншого, куди драматичнішого оберту, коли полум'я дронів починає злизувати активи вищої касти. Кому насправді належать згорілі ангари та заводи?
OZON: Найбільший пакет акцій (34,95%) значиться за Олександром Чачавою. На ринку його відкрито називають номіналом Юрія Ковальчука – "особистого банкіра" путіна. Другим найбільшим акціонером з часткою 31,8% є АФК "Система" мільярдера Володимира Євтушенкова. А третій негласний бенефіціар логістики — це державний Сбербанк.
WILDBERRIES: Скандальне злиття з крихітним оператором Russ курувалося мільярдером Сулейманом Керімовим і, як ми знаємо, отримало найвище схвалення особисто від путіна. У результаті цього відвертого переділу власності 35% об'єднаної компанії відійшли структурам, реальними власниками яких є брати Мірзояни та Керімов, який їх фінансує.
НПЗ: Ключові зруйновані об'єкти – це вотчина державних та олігархічних динозаврів: Ігоря Сєчіна ("Роснефть"), Олексія Міллера ("Газпром нефть") та Вагіта Алєкперова ("Лукойл"), а також активи "Сургутнефтегаза" і "Татнефти". Дійшло до того, що впливовий Сєчін був змушений особисто бігати до путіна зі скаргами на "безпрецедентні пошкодження" і випрошувати дозвіл на випуск брудного пального стандарту "Євро-3". Технологічна деградація імперії у всій красі.Ці пожежі оголили фатальну слабкість режиму. Держава, яка з такою легкістю відбирає активи і передає їх лояльній еліті, виявилася абсолютно імпотентною у питаннях їхнього фізичного захисту.
Багатомільярдні інвестиції горять ясним полум'ям, руйнуючи базовий соціальний контракт кремля зі своїм оточенням: "лояльність в обмін на безпеку та збагачення". Виявилося, що близькість до тіла вождя більше не захищає твій бізнес від прямого влучання БПЛА.
СОЦІАЛЬНИЙ ВИМІР: ТРИВОГА ТА НЕВДОВОЛЕННЯ МАС
Вся ця вибудована архітектура руйнування неминуче падає на голови рядового населення, яке наївно вважало, що війну можна буде вічно і з комфортом дивитися по телевізору. Інфляція стала найпрямішим і найжорстокішим податком на війну.
Подорожчання складної логістики в обхід зруйнованих хабів та наддорогий дефіцитний дизель призвели до того, що ціни на товари повсякденного попиту злетіли на 10–18%.
І соціологія, навіть перебуваючи в умовах тотальної цензури, починає тривожно блимати червоним: За даними Левада-Центру, 55% росіян вже називають зростання цін головною і найгострішою проблемою свого життя. Рівень тваринного страху перед терактами та вибухами на території рф підскочив до 25%. А 57% опитаних оцінюють політичну обстановку як напружену (ще 13% – як критичну та вибухонебезпечну). Опитування ВЦВГД лише підтверджують діагноз: серед економічно активних міленіалів (25–44 роки) рівень тривоги зашкалює за 31–32%. Особливо це помітно серед тих, хто ще здатен читати новини в інтернеті (32%), а не споживає пережовану пропагандистську жуйку з державного ТБ.
ЕФЕКТ ДОМІНО
Удари по військових базах, безумовно, знищують техніку. Але систематичні, холоднокровні удари по складах маркетплейсів та НПЗ виривають сам економічний хребет держави, невблаганно підриваючи її здатність цю війну фінансувати та забезпечувати.
Втрата десятків тисяч робочих місць, неминуче банкрутство сотень тисяч дрібних підприємців, галопуюча інфляція, дефіцит пального та згорілі в попіл мільярди вищої еліти – все це створює всередині рф колосальну системну напругу.
Такий тиск неможливо скинути за допомогою телевізійної пропаганди чи казок про велич імперії. Ця асиметрична стратегія б'є у найвразливішу точку путінського режиму – його економічну та внутрішньополітичну стабільність, крок за кроком перетворюючи тил на зону безперервної кризи.
А як ви вважаєте, що рухне швидше – терпіння біомаси, яка стрімко зубожіє, чи лояльність путінських олігархів, чиї мільярди щодня перетворюються на попіл?
