Антисемітські виступи в Махачкалі: російська пропагандистська машина створила "монстра", який вийшов з-під контролю

Ввечері 29 жовтня в аеропорту Махачкали в російському регіоні Дагестан сталися масові заворушення – місцеві жителі намагалися знайти та атакувати ізраїльських громадян, які прилетіли рейсами з Тель-Авіва та інших міст. На щастя, громадяни Ізраїлю не постраждали, але були жорсткі сутички із поліцією та пошкодження приміщень аеропорту.

Варто зазначити, що ця ситуація легко могла вилитись у кривавий погром, які були характерні свого часу дореволюційній Російській імперії або фашистській Німеччині 30-х років XX ст. Характерним також є і те, що все це відбулось у Росії, яка марно намагається позиціювати себе як "борець із нацизмом". Не дивно, що західний світ засудив такі прояви антисемітизму, а представник Північноатлантичного альянсу Яніс Сартс застеріг Росію: "Російські ЗМІ розпалюють ненависть до українців, Заходу, а тепер і до Ізраїлю. Напруженість у Росії зростає, і Дагестан – одне з місць, звідки родом багато кого із загиблих в Україні".

Ситуація в Махачкалі явно вийшла з-під контролю Кремля

Зважаючи на реакцію російського керівництва, Кремль був не на жарт стурбований подіями, які явно вийшли з-під контролю центральної та місцевої влади. Резонанс був настільки великим, що сам президент Володимир Путін був змушений проводити нараду з метою запобігання таким подіям. Щоправда, коментарі та бачення ситуації від російського президента традиційно були максимально маразматичними, що вкотре змушує замислитись над тим, наскільки Володимир Путін адекватно сприймає реальність.

Зокрема, він повідомив журналістам, що "події у Махачкалі були інспіровані зокрема через соціальні мережі. Не в останню чергу з території України руками агентури західних спецслужб". Крім того, російський президент традиційно поскаржився, що Росія воює не з Україною, а зі США, звинувативши Сполучені Штати в тому, що вони "не досягаючи успіхів на полі бою, намагаються послабити Росію зсередини".

Путін звинуватив США та Україну, але регіон "наелектризувала" сама російська пропаганда

Так, зі слів Путіна можна зробити висновок, що російська влада взагалі нічого не контролює в регіонах, а російські спецслужби настільки слабкі, що не можуть убезпечити країну від зовнішнього впливу. Насправді це традиційна путінська риторика – звинувачувати в проблемах будь-кого (Україну, США, Ізраїль), крім самих себе. На жаль, такий підхід прекрасно працює із зомбованим пропагандою російським електоратом, для кого, власне, і були адресовані слова Путіна.

Звичайно, в подіях у Махачкалі не було ніяких замовників і підступних операцій спецслужб. Причиною цих заворушень стало культивування агресії, війни та демонізація Ізраїлю російською пропагандою, зокрема телебаченням та інтернет-ЗМІ. Схильне до радикалізму населення ісламських республік російського Кавказу спалахнуло як сірник, відреагувавши на новини про авіарейси з Ізраїлю. Тож це є наслідком тривалої політики плекання шовінізму, ксенофобії та, як виявилось, антисемітизму в російському медіапросторі.

Кадиров може скористатись інцидентом для зміцнення впливу на Кавказі

Так, більш важливим стає питання про наслідки цього інциденту та про те, який вплив це матиме в найближчому майбутньому в політичній сфері Російській Федерації. Цілком можливо припустити, що такими обставинами може скористатись голова Чечні Рамзан Кадиров, який вже наказав чеченським силовикам жорстко затримувати та навіть розстрілювати учасників масових акцій. За його словами, під час затримання або розгону "призвідників безладів" представники силових структур мають зробити три попереджувальні постріли в повітря, а четвертий – "у лоба".

Тому не виключено, що Кадиров зміцнює свій силовий ресурс і на прикладі махачкалинського інциденту може запропонувати Путіну себе у ролі куратора всього російського Кавказу.

Звісно, це не означає, що голова Чечні спровокував цей інцидент, але в нього може вистачити раціональності, щоб вижати з цього собі максимальні привілеї. З огляду на високий авторитет Кадирова серед кавказької молоді, Росія ризикує отримати досить впливового регіонального лідера, з власними, вірними лише йому військами, що буде підкріплено радикальними ісламістськими поглядами.

Цілком можливо, що колись цей "вибуховий коктейль" може бути спрямований проти центральної влади на Кавказі, що стане вельми болючим ударом для всієї російської державної машини. Інакше все одно гарантовано подальшу повільну ісламізацію Росії, яка може врешті-решт назавжди поховати ідею "русского міра", який Москва всіма силами намагається просувати де завгодно, крім власної країни.