Арахамія хоче шантажувати світ. Чи може Україна повернути ядерну зброю і чим це обернеться?

6 хвилин
21,5 т.
Арахамія хоче шантажувати світ. Чи може Україна повернути ядерну зброю і чим це обернеться?

Глава фракції "Слуга народу" Давид Арахамія заявив, що Україна могла б "шантажувати весь світ", якби зберегла ядерний потенціал. Водночас підписання Будапештського меморандуму він назвав "фатальною помилкою".

З початку російсько-української війни розмови про можливий ядерний статус держави не припинялися. Багато політиків експлуатували цю тему в різні періоди своєї активності. OBOZREVATEL розібрався, наскільки реально зараз отримати зброю масового ураження і чим це може обернутися для України.

Про що йдеться?

"У Кравчука (першого президента. – Ред.), мені здається, фатальна помилка – позбутися ядерної зброї після підписання нічого не значущого меморандуму. В принципі, ми сьогодні всі успадковуємо цю велику помилку. Всіма іншими помилками всіх інших президентів можна просто знехтувати. Якби ми були ядерною державою, з нами всі говорили б інакше, домовлялися б по-іншому. Якщо навіть на це йти, то йти треба було зовсім інакше", – заявив Арахамія.

Відео дня

Кілька місяців тому посол у Німеччині Андрій Мельник закликав Захід дати Україні сучасне озброєння і прийняти в НАТО на тлі збільшення російських військ на кордоні. В іншому разі дипломат припустив, що наша країна може "подумати над ядерним статусом".

"Ми залишилися з порожніми руками. Тому що Росія, як потужна ядерна країна світу, захопила військовою силою сім відсотків території України. Решта підписантів меморандуму не завадили цьому військовому вторгненню. Це означає надзвичайну втрату довіри, зокрема й для режиму нерозповсюдження ядерної зброї", – пізніше сказав Мельник.

Історія питання

Документ, про який з такою прикрістю говорять українські політики і дипломати, – це Будапештський меморандум. Міжнародна угода між Україною, США, Росією і Великобританією 1994 року, за якою наша держава зобов'язувалося позбутися свого ядерного статусу. Водночас інші три підписанти давали нам гарантії безпеки.

З його ухваленням Україна, де на той момент був розміщений третій за величиною ядерний потенціал серед усіх держав світу, взяла на себе зобов'язання стати без'ядерною державою – і дуже швидко виконала обіцянку. Уже через півтора року з країни вивезли останню ядерну боєголовку.

Однак меморандум мав характер добровільного зобов'язання, не був ратифікований і не передбачав механізму санкцій. В результаті Росія, як відомо, в 2014 році порушила ці домовленості – окупувавши Крим і почавши військову агресію проти України.

Перший президент Леонід Кравчук упевнений, що ми не могли не підписати договір про ядерне роззброєння через небезпеку ракет і ядерних боєголовок, термін експлуатації яких закінчувався в 1997 році. Це був фактичний момент їхньої смерті, вони ставали небезпечними, а ядерна лінія виробництва коштувала близько 55 млрд доларів.

"Ми повинні були або позбутися їх, або ж замінити самі боєголовки. Україна їх не виробляла і не виробляє, їх робили в Росії. Продаж або поставок не було, це ж ядерна зброя. Тому іншого рішення, ніж віддати їх, на той час не було", – запевнив політик OBOZREVATEL.

Демонтаж ядерної ракети СС-19. Первомайськ, Миколаївська область

25 жовтня 2020 року на всенародному опитуванні Володимир Зеленський запитав: "Чи підтримуєте ви право України на використання гарантій безпеки, визначених Будапештським меморандумом?". Це питання можна перефразувати: якщо РФ, Штати і Британія не гарантували нам безпеку, то чи може Україна вийти з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї? І, за даними соцопитувань, 72% українців відповіли "так".

А у кого взагалі є ядерна зброя?

Сьогодні в так званому ядерному клубі є дев'ять країн – США, РФ, Китай, Великобританія, Франція, Індія, Пакистан, а також, імовірно, Ізраїль і КНДР.

У їхньому розпорядженні, за даними Стокгольмського інституту дослідження проблем світу на січень 2017 року, перебуває в загальній складності близько 15 тисяч ядерних боєголовок. Але розподілені вони вкрай нерівномірно. На частку США і Росії припадають 93 відсотки всіх атомних боєзарядів на планеті.

У так званий ядерний клуб входять дев'ять країн

Офіційно ж ядерними державами вважаються тільки ті, які підписали Договір про нерозповсюдження ядерної зброї від 1968 року. Це США, Росія, Великобританія, Франція і Китай. Решта чотири країни хоч і мають у своєму розпорядженні ЯЗ, до договору про її нерозповсюдження не приєдналися.

Північна Корея вийшла з договору, Ізраїль ніколи офіційно не визнавав наявність ядерної зброї, але вважається, що вона в Тель-Авіва є. Крім того, в США припускають, що Іран продовжує працювати над створенням атомної бомби, незважаючи на офіційну відмову від військового використання і контроль з боку МАГАТЕ.

Так Україна може повернути ядерний статус?

Теоретично – так. Але це дуже дорого і може призвести до серйозних як економічних, так і політичних наслідків. І ось головні з них.

  • Економіка

Ядерна зброя – задоволення дуже дороге. Офіційну вартість утримання програми жодна з країн не публікує. Але Міжнародна кампанія за ліквідацію ядерної зброї щорічно публікує звіт із приблизними цифрами. Наприклад, витрати США в 2020 році становили більш ніж 35 млрд доларів, Франції – чотири мільярди, Індії – 2,3 млрд.

Для порівняння: загальний бюджет Міноборони в 2020 році склав 4,11 млрд доларів. І це рекордна цифра для України. Навряд чи наша країна зможе дозволити собі утримання ядерної програми – тим більше в умовах війни з Росією. Так звану зброю судного дня потрібно постійно перевіряти й модернізувати, через що витрати на неї ростуть. Тому навіть невеликий боєзапас дуже сильно вдарить по бюджету країни.

  • Потрібен потужний партнер

Невеликі країни пішли ядерним шляхом не самостійно. Наприклад, Північна Корея відкрила свій дослідницький центр і реактор за підтримки СРСР. А Пакистану з 1972 року допомагала фінансово Саудівська Аравія. Спонсорувати відновлення озброєння в Україні сьогодні жодна з країн не погодиться.

  • Відсутність ресурсів

Україна на сьогоднішній день не виробляє власне ядерне паливо, яке, зокрема, використовується для АЕС. Частину держава закуповує в Росії, частину – у англо-американської компанії.

Наша країна перебуває на 10-му місці у світі за покладами уранової руди – її добувають у Дніпропетровській області. Але для використання урану в ядерній бомбі його спочатку потрібно збагатити, а такого обладнання в нас немає.

  • Санкції та правові перепони

Припустімо, Україна знайшла необхідне обладнання. Але з'являється інша перешкода – Договір про нерозповсюдження ядерної зброї, який передбачає, що збагачувати уран можна тільки для мирних цілей (до 4 – 5%). "Збройовий" же уран повинен бути збагачений до 90 відсотків.

Станом на 1991 рік Україна мала третій за розміром ядерний арсенал світу

Коли в МАГАТЕ з'являється інформація, що держава починає виходити за дозволені межі збагачення, на цю країну обвалюються санкції. Саме через це західні країни вводили санкції проти Ірану в останні роки. Ба більше, в разі виходу з Договору режим санкцій буде ще жорсткішим.

Крім того, для Сполучених Штатів і Євросоюзу ядерна тема – немов червона ганчірка. Навіть натяк на те, що Україна серйозно розглядає можливість побудови бомби, може покласти край стратегічній співпраці з західними партнерами. А це припинення військової допомоги і навіть повний політичний бойкот.

  • Вартість

Відновлення ядерної зброї може становити більш ніж 100 млрд доларів, раніше заявляв Леонід Кравчук. "Тобто ми б сказали, що ми голі і бідні, але будемо відновлювати ядерну зброю? І лякати нею. Кого? Росію! А Росія лякала б нас. Так, наближення конфлікту стало б більш реальним", – додав він.

  • Підсумок

Теоретично Україна могла б повернути собі статус ядерної держави, але практично це рівнозначно політичному і економічному самогубству. Обійти заборону на виробництво без наслідків не вдасться. Потрібно готуватися до моментальних санкцій і бойкоту з боку Заходу – країна опиниться в ізоляції. До того ж розроблення з нуля стратегічних ракетних комплексів і ядерних боєприпасів – це колосальні витрати.

З цієї причини новою "ядерною зброєю" України повинні стати потужна армія і сучасне озброєння. А головне – ефективні реформи, які дозволять нашій країні в майбутньому стати членом НАТО.