Попов починає, Довгий виграє

Протистояння, що розгорнувся між головою КМДА та депутатським корпусом Київради на останньому пленарному засіданні, можна порівняти з футбольним поєдинком. Команди-суперниці на чолі зі своїми капітанами О.Поповим і О.Довгого енергійно носилися по полю, намагаючись з усіх сил забити м'яч у ворота супротивника. Хоча табло за результатами битви показало "баскетбольний" результат 54:28 на користь секретаря міськради, це скоріше не рахунок, а статистика. На зразок тієї, яку видають в телетрансляціях після кожного тайму: кількість ударів по воротах, кутових, штрафних ...

Адже баталіям минулого четверга передувала дев'ятимісячна епопея, що почалася з технічного просування партією влади свого кандидата на пост глави КМДА. Саме красиве затвердження на посаді "господаря столиці" людини, якого кияни не просто не вибирали, але навіть не знали, можна вважати першим "голом у ворота" міського законодавчого органу.

0:1, або Перевага на законодавчому полі

Відразу після свого призначення 15 червня минулого року першим заступником Леоніда Черновецького (тоді ще легітимно що сидить на двох стільцях), екс-міністр ЖКГ Олександр Попов зробив в ефірі "Великої політики" на "Інтері" ряд програмних заяв. З них випливало: у Києві з'явився новий повновладний господар, і тепер все в столиці піде по-іншому. Тим більше що центральна влада зробила ряд кроків, що не залишають сумнівів: Києву, ніколи не є вотчиною "регіоналів", доведеться прийняти і полюбити цього господаря.

Саме на це були спрямовані і фінансова допомога Кабміну місту на добудову майже готових об'єктів, і повне відсторонення команди одіозного мера від влади, і ротація заступників голови КМДА. А сам новий керівник міської виконавчої влади на тлі "космічного мера" в перший час виглядав таким по-людськи зрозумілим і приємним. І найголовніше - Олександр Попов позиціонувався суто як господарник, а не політик, що не викликало алергії у примхливих столичних жителів. Тому внесення змін до закону про столицю і офіційне призначення О.Попова 16 листопада 2010-го на посаду голови Київської міської держадміністрації були сприйняті всіма, як його остаточна перемога.

Олександр Попов відчував за спиною потужну підтримку Партії регіонів, активно вибудовує чітку владну вертикаль. Він навів на ключові посади в КМДА групу умовно своїх людей (до слова, частина з яких лише недавно живе в столиці і до цього призначення була далека від проблем Києва), і порахував: столиця взята. Але тут Олександр Павлович абсолютно несподівано пропустив перший гол у свої ворота, причому м'яч прилетів з тієї частини поля, звідки його вже не чекали. "Команда професіоналів" КМДА - представники Міністерства ЖКГ і силових структур - недооцінила депутатів Київської міської ради.

Адже міський депутатський корпус, в більшості своїй спочатку налаштований на конструктивну роботу з новим градоначальником, швидко відчув себе в ролі Попелюшки при мачусі і її рідних дочок. Ні О.Попов, ні його заступники навіть не вважали за потрібне робити вигляд, що хоч якось прислухаються до думки депутатів. Причому ігнорували не лише "сімейне коло" Л.Черновецького, а й непомічених в дерибані аксакалів Київради, які відпрацювали в міському парламенті не одне скликання і знали проблеми міста, як свої п'ять пальців.

Таким чином, міська виконавча влада відводила депутатському корпусу роль технічного персоналу, здатного тільки слухняно голосувати за пропоновані новою командою рішення - часто досить спірні. А проекти депутатів, навіть носять явну соціальну спрямованість, попросту осідали в кабінетах заступників нового глави КМДА. Спочатку народні обранці, ледь стримуючись в рамках коректних висловів, озвучували свої претензії до команди О.Попова в прямому ефірі під час пленарних засідань. Але далеко не останні в столиці люди довго терпіти таку гру в одні ворота, ясна річ, були не готові.

1:1, або Призначити крайнього

Депутати Київради і раніше нерідко демонстрували єдність, а зіткнувшись з практично повною їх ігноруванням з боку КМДА, знайшли ще більше точок дотику. І відчули себе силою, оскільки лідер у депутатської більшості визначився практично відразу ж. Секретар Київради Олесь Довгий, який за останні роки виріс у самостійного і виваженого політика, зумів стати виразником волі переважної більшості депутатів.

Ще під час підготовки державного бюджету на 2011-й рік депутати Київради забили тривогу через плановані рекордних вилучень з бюджету столиці - понад 8 мільярдів гривень. Багато хто не приховували: у врегулюванні цієї проблеми сподіваються в першу чергу на О.Попова. Думки про близькість нового градоначальника до самих верхів державної піраміди влади так наполегливо насаджувалися піарниками голови КМДА, що в це повірили навіть його недоброзичливці. Здавалося природним, що господарник і колишній міністр натисне на всі важелі, ляже кістьми, але не допустить, щоб з бюджету Києва пішло більше мільярда доларів. Зрештою, саме йому з цим бюджетом жити і господарювати.

Але, коли проект держбюджету був прийнятий без змін, депутати Київради поставили голові КМДА ультиматум: вони не проголосують за підготовлений його командою бюджет Києва, якщо вилучення "нагору" не зменшать. 28 грудня 2011-го О.Попов зміг домогтися (і то лише з подачі депутатів міськради) доручення Президента України про підготовку змін до чинного законодавства. 30 грудня, представляючи на сесії міськради проект міського бюджету, О.Довгий підкреслив, що документ - результат роботи міськадміністрації. При цьому всі депутати як по команді нагадували, що бюджет-2011, навіть збільшений майже на два мільярди в порівнянні з минулим роком, все одно менше, ніж у 2009-му. Напруга на "бюджетній" сесії наростало, О.Попов уже представляв рознос на Банковій за провал прийняття головного кошторису столиці ...

Але секретарю і більшості Київради подібний розвиток ситуації було не потрібно - адже постраждав б не стільки Попов, скільки кияни. І хоча О.Довгий підкреслив, що з таким бюджетом "Київ не може не тільки розвиватися - він не може навіть дихати, виконувати елементарні функції, навіть зарплату виплачувати", проте у разі його відсутності буде ще гірше. Голосування за бюджет перетворилося на демонстрацію сили депутатської більшості: 90 голосів - рідкісне в останні роки одностайність.

В результаті і бюджет був прийнятий, і постійні аргументи для критики О.Попова, призначеного крайнім, шукати було не потрібно. Адже вже з початку 2011-го КМДА не просто залишила без надбавок до тарифних ставок більше 150 тисяч "бюджетників". Вона ще й позбавила лікарів, вчителів та працівників культури 20% заробленого в порівнянні з минулим роком. А тут ще зростання тарифів на житлово-комунальні послуги ... Рейтинг голови міськадміністрації почав стрімко знижуватися. Оскільки гроші Кабмін обіцяв тільки в другому кварталі, О.Попову потрібно було терміново знайти винуватого за плачевний стан справ у столиці - не розпочато реформи міської охорони здоров'я, зростання цін на товари та послуги, в першу чергу продовольства, проваленому будівництві вже заявлених об'єктів і відсутності реальних інвесторів ...

1:2, або "Дзеркальний" відповідь

До початку 2011-го громадський резонанс навколо кримінальних справ, порушених проти депутатів і чиновників Київради, практично згас. Адже попри гучні заяви про тисячі гектарів і мільярдах гривень, вкрадених у Києва під час правління Черновецького, в справах фігурували від сили мільйони. Та й відкриті вони були за статтями про зловживання владою, нецільовому використанні бюджетних коштів, службової недбалості. Тобто насправді ніхто не збирався розкривати всі схеми та механізми проведення "столичної земельної реформи". А гучні "виїмки документів" в кабінеті О.Довгого влітку минулого року взагалі були схожі на особисту помсту О.Попова - адже їх проводили його колишні колеги по СБУ. Та й сам спосіб їх проведення свідчив не стільки про слідчої, скільки про медіа-операції.

Але для ЗМІ інформаційний привід потрібний далеко не завжди. 28 січня 2011-го газета "Дзеркало тижня" публікує величезну інтерв'ю з Олександром Поповим, яке стане лише першою ластівкою в низці публікацій тижневика на тему "як попередники нинішнього глави КМДА грабували Київ". Критика Попова - у преамбулі інтерв'ю та формулюванні питань - вельми стримана, адже він "сам не краде". Зате стосовно "молодій команді" і особисто О.Довгому формулювання були застосовані просто знущальні. Але головна мета публікації очевидна - актуалізувати обговорення все тих же "50 кримінальних справ по землі", "багатьох сотень ділянок", "арештів безпосередніх підлеглих секретаря Київради". А ще - спробувати залякати депутатська більшість. Перша мета була досягнута, оскільки републікування матеріалів з сайту "ДТ" в Україні справа звичайна. Так що Попов і його радники цілком могли вважати це голом на свою користь.

А ось залякати депутатів "страшними карами" не вдалося - рано чи пізно люди втомлюються боятися. Тим більше що на початку 2011 року перед депутатським корпусом замаячила куди більш реальна небезпека - всього за півтора року до виборів бути звинуваченими у всіх смертних гріхах власними виборцями. Причина - все той же бюджет, підготовлений КМДА. Адже навіть урізану на 8 мільярдів гривень міську кошторис виконавча влада столиці недовиконується, що в першу чергу відчули працівники бюджетних організацій Києва. Депутатському корпусу залишалося лише зробити рішучий ривок і зрівняти рахунок.

2:2, або Надбавка до рейтингу депутатів

Перший тривожний дзвіночок для команди О.Попова пролунав напередодні сесії Київради 17 лютого, коли на погоджувальній раді були відхилені практично всі пункти порядку денного, внесені КМДА. У результаті сесію перенесли на тиждень, але це було далеко не найголовніше. Адже головним пунктом, який вона мала розглянути, були комунальні надбавки "бюджетникам" Києва. Обговорення цього питання показало, що підлеглі О.Попова в ньому просто не розбираються. Їх пропозиції зводилися до принципу "спочатку скоротимо зарплату, а потім за ці гроші будемо виплачувати надбавки". Не дивно, що замість 600 млн. гривень, необхідних для муніципальних надбавок, КМДА запропонувала виділити ... всього 80 млн.!

"Розрулювати" виниклу проблему довелося депутатському корпусу. І ось тут-то, прошерстів ще раз мізерні міські фінанси, депутати змогли зрівняти рахунок. Їм вдалося викроїти для початку всього 200 млн. гривень - але це були реальні гроші, які повертали розмір фонду заробітної плати до рівня 2010 року. А перед пленарним засіданням "по надбавкам" Олесь Довгий дав брифінг, на якому вніс ясність щодо сум, необхідних власне для муніципальних надбавок. Ні А. Попов, ні його заступники нічого не змогли сказати на своє виправдання.

Але депутати не просто звели нанівець піар-програму градоначальника. Вони змогли настояти на необхідності публічного звіту виконавчої влади за дев'ять місяців у керма міста, причому на найближчому пленарному засіданні Київради. У ЗМІ пішла гуляти версія, що звіт голови КМДА може закінчитися вираженням йому недовіри. Вже ступила на стежку передвиборної кампанії Олександр Попов, природно, не міг залишити все це без відповіді.

3:2, або Гол у власні ворота

Черговий м'яч у ворота суперників він розраховував послати звичним для себе способом. 31 березня практично весь час, відведений йому для звіту на засіданні Київради, голова КМДА використовував для звинувачень депутатів у масовому розкраданні міського майна. Мовляв, звідки бюджету взяти гроші, якщо все вкрали до нас. Фактично це був не звіт, а передвиборний виступ перед усіма киянами - адже сесія транслювалася в прямому ефірі. При цьому О.Попов скромно "забув" про власні бюджетних та господарських проколах. Більше того - заявив, що потрібно формувати нову більшість і змінювати керівництво Київради. Удар вийшов ефектним, але не ефективним - і завершився голом у власні ворота голови КМДА.

Складно сказати, навіщо О.Попов підтримав вимогу про відставку О.Довгого, висловлене перед початком сесії лідером фракції "УДАР" Віталієм Кличком. Адже його фракція - всього 10% депутатського корпусу, а голосують "ударники" не завжди в унісон. Та й самі по собі спроби порушити існуючий в Київраді баланс з високою ймовірністю можуть призвести до дострокових виборів у столиці. Партії регіонів, відрядила О.Попова на високий пост, це зараз ні до чого: не та політична ситуація, та й шансів на перемогу в боротьбі як за мерське крісло, так і за більшість у новій Київраді у "регіоналів" сьогодні - ніяких. А ось В.Кличко, який в проміжках між боксерськими поєдинками з юнацькою безпосередністю зачитується рейтингами, підготовленими його піарниками, вважає вибори мера дуже вигідними для себе. Особливо, якщо до них підштовхнуть дії глави КМДА.

Але, як не парадоксально, самому Олександру Попову теж вигідно дострокове бій за посаду міського голови столиці. Адже якщо зараз всі свої організаційні та господарські проколи ще можна списати на "пекельну роботу" нагадав-попередників, то до осені 2012-го від цих оповідань втомляться навіть самі невибагливі виборці. І без того невисокий рейтинг глави КМДА впаде нижче плінтуса, а шансів зайняти мерське крісло у Олександра Павловича взагалі не залишиться. Схоже, саме спокуса відчути себе всенародно обраним господарем столиці заглушив у О.Попова голос розуму. У ході обговорення свого звіту він, відкинувши звичайну стриманість, дозволив собі перейти на особистості, та і в цілому пішов на суто передвиборну риторику. А почувши одповідь О.Довгого, який нагадав про підтримку Київради протягом роботи нової команди міськадміністрації, О.Попов демонстративно покинув зал.

Голова виконавчого органу, який не чекає оцінки підсумків своєї діяльності міськрадою - це щось нове у місцевому самоврядуванні, яке О.Попов, за його ж власними словами в інтерв'ю "Дзеркалу тижня", "дуже добре знає". Більше того - він "отримував відповідні знання в Нью-Йоркському університеті, а також підвищував кваліфікацію державного службовця в структурах ЄС". Що ж, своєю поведінкою 31 березня О.Попов продемонстрував потенційним виборцям як свою освіченість, так і цілий букет далеко не кращих особистісних якостей.

Тим часом, зміна керівництва Київради, на яку натякав у своєму виступі Олександр Попов, так і не відбулася. Олесь Довгий сам виніс на голосування питання про недовіру секретарю Київради, але "за" висловилися лише 28 депутатів, тобто менше чверті депкорпусу. При цьому, порушивши українську традицію утримуватися, 54 депутати відверто проголосували "проти". До 61 голоси, необхідних для висловлення недовіри голові КМДА, залишилося зовсім трохи ...

Чи пробачить таке подвійне поразка Олесю Довгому Олександр Попов? Чисто по-людськи - навряд чи, а політично - як знати ... До цього його можуть підштовхнути зверху - дотримуйся, мовляв, партійної лінії. І питання не тільки в несприятливій для "регіоналів" електоральної ситуації в столиці. Все, в тому числі керівництво країни, розуміють: Довгий став альтернативним джерелом реальної інформації про стан справ у Києві. Адже його ідея регулярних звітів виконавчого органу перед Київрадою (а в особі депутатського корпусу - перед усіма жителями столиці) вигідна і Кабінету Міністрів, і Адміністрації Президента. А це ускладнює для А. Попова пошук "красивих цифр", особливо на тлі програшного рахунку 3:2 ...