Три літери фінраздора

Людей псує не тільки квартирне питання, а й грошовий. Останній здатний людей владної еліти з опонентів зробити конкурентами, а за політичної підтримки сил впливу і непримиренними ворогами. Чи стануть такими голова НБУ Арбузов і глава уряду Азаров - невідомо. Але що стало надбанням ЗМІ лист першого до другого виявилося резонансним. Якщо не сказати скандальним ...

Голова НБУ в адвокатах у МВФ?

У своєму посланні голова НБУ оголосив, кажучи мовою фінансистів, "дефолт" уряду Азарова , поклавши виключно на нього всю провину за зрив співпраці з Міжнародним валютним фондом.

По-перше, він відзначив "зниження довіри до економічної політики уряду". По-друге, вказав на наявність "нереалістичні параметри інфляції". По-третє, кинув прямий докір нинішньому главі Кабміну: "Ці негативні тенденції, окрім іншого, зумовлені публічними заявами керівництва уряду, які суперечать цілям програми, що підтримується МВФ".

Тобто Азаров , за логікою Арбузова, суперечить сам собі, якщо спочатку погоджується зі сценаріями економічного реформування України, погодженими з Фондом, а потім публічно від них відмовляється.

Що є, то є. Спочатку Азаров пропонує всенародне обговорення пенсійної реформи: "Давайте послухаємо наших людей. Якщо їх влаштовує така система, мене не зупинить жоден МВФ ". Хоча проведення цієї самої реформи в Меморандумі співпраці з МВФ значиться в числі перших і обов'язкових пунктів. Потім відмовляється від підвищення на 50% тарифів на газ для населення з квітня, обмежившись 20-процентним. Потім і зовсім дає зрозуміти: позики - добре, а без них - ще краще.

Але ось що цікаво. Якби президент покартав за це голову уряду, куди не йшло - гаранту до всього діло є. А тут голова НБУ, вага якого в посадовій ієрархії хоч і високий, але не настільки, щоб "тикати" прем'єру. До того ж у Арбузова в листі ні слова про те, що ідеологом реформ для України, провідним сценаристом за пропозицією умов співпраці, нарешті, головним контролером і донором-розпорядником виділених кредитних коштів є МВФ .

Так, у будь-якого банку умовою отримання кредитів є виконання ряду вимог - чи йде мова про споживчому або іпотечному кредиті для пересічного громадянина з боку вітчизняного фінансово-кредитної установи або про міжнародний позику для України від МВФ. Але якщо в окремому випадку право згоди обмежується ризиком для фізособи (або для банку-кредитора), то в державному - для всього населення країни і, зрозуміло, МВФ (якщо він не отримує відсотки за свої позики і обумовленого умовами договору погашення "тіла" цих позик). Україна справно платить відсотки. Погашає колишні боргові зобов'язання перед МВФ. Які підстави у Арбузова бити на сполох? Тим більше, що уряд відповідає за всю економічну політику, в тому числі соціальну, а фінансовий регулятор - тільки за фінансово-кредитну, в тому числі за стабільність національної грошової одиниці.

Коль глава НБУ "будує" главу уряду - значить, він, принаймні, записується в активні захисники МВФ. І його лист Азарову - це не фінансово-економічна суперечка про шляхи і методи фінансового регулювання (що має місце: як писав нещодавно "Обозреватель" у матеріалі "Валютна" заначка "і курс гривні" одні економічні уми пропонують девальвувати гривню, що вигідно експортеру, інші - тримати курсову стабільність, що відповідає інтересам імпортерів) - це, по суті, адвокатське послання від імені МВФ з боку ... глави НБУ. Значить, це не скандальна колізія між Арбузовим і Азаровим (у листі вона, принаймні, не проглядається) , а відображення різних підходів до співпраці з МВФ. І тут головний банкір країни і глава уряду мають, схоже, різне бачення. Про нього поговоримо пізніше. А поки про те, що стосується нашого з вами соціального самопочуття.

Інфляція: так все-таки вона реалістична чи не дуже?

Згадка в посланні про "нереалістичних параметрах інфляції" говорить про те, що Арбузова не влаштовує запланований показник інфляції в 8,9% в параметрах бюджету цього року. А уряд Азарова стоїть на своєму: зростання інфляції - це неможливість виконати задекларовану нинішнім президентом у передвиборчих обіцянках програму подолання бідності та підвищення рівня життя в країні.

Саме цим продиктоване рішення Кабміну про підвищення з 1 липня посадового окладу єдиної тарифної сітки зарплати на 10 грн., з 1 вересня - на 16 грн., з 1 жовтня - на 19, а з 1 грудня - на 50.

Передбачаю усмішку: так за таке підвищення і півкіло пристойною ковбаси не купиш. Не купиш. Поки. Але до кінця року у працівника першого тарифного розряду оклад зросте з 625 грн. до 704 грн. (На 12%) А у більш кваліфікованих фахівців і того більше. Рядовий хірург в гаманці нарахує "зайвих" 190 грн. , Шкільний учитель - майже 200, а доцент вузу - більше 270 грн.

Небудь "не першу розряду" працівник банку (а в цій сфері найвища по країні зарплата - в 2,5-3 рази більше середньої по країні, рівний 2533 грн.) Резонно заперечить: ну і що з цього - інфляція, мовляв , з'їсть. А от і не з'їсть - якщо витримувати бюджетні параметри (у тому числі інфляцію), та грамотно витрачати надходять понад заплановані податкові та інші відрахування для бюджету-2011. Таких, до слова, за 4 місяці цього року "накапало" 3,5 млрд. грн.

Їх можна пустити на зменшення дефіциту НАК "Нафтогазу", як того вимагає МВФ. А можна спробувати провести успішні переговори з Росією і, зменшивши формулу ціни до прийнятного і ринкового показника, ще й заощадити для бюджетних "енергостатей". Що, до речі, і силкується зробити Кабмін Азарова.

Коль мова про інфляцію, порівняємо цей показник чотирьох останніх років з рівнем бюджетних зарплат і ... рівнем співпраці з МВФ. У 2008-му річний інфляційний індикатор склав 22,3%, зростання зарплат бюджетників - 3%, в 2009-му та 2010-му - 12,3% і 9,4% (інфляція) і 4,7%, і 9, 9% - зарплати. Тобто, в 2008-му та 2009-му рр.. "Антіріо" до бюджетної надбавці був в три - сім разів менше, ніж у стабілізуючими 2010-му - тоді зарплата в бюджетній сфері збільшилася на піввідсотка.

А що слід очікувати від 2011-го: інфляція в 8,9%, проти якої противиться глава НБУ, дасть стійкий макроекономічний плюс (вперше за останні чотири роки) майже на 3%. А в микросоциальном плані - це і будуть ті вищевказані прибавки (на 12%), які вже можна і в гаманці відчути, і на хліб "намазати".

Між іншим, доречно згадати і досягнуті річні соціальні параметри минулого року: мінімальна пенсія, мінімальна зарплата та прожитковий мінімум зросли на 22%, 24% і 25% відповідно. При інфляції, нагадаємо, в 9,4%. Іншими словами, програма подолання бідності, незважаючи на подолання фінансової кризи, не стала черговою популістською пустушкою.

А тепер згадаємо як Україна, часів Тимошенко , покірно виконувала всі вимоги МВФ. Нам допомагали, нас хвалили за те, що зовнішні борги країни росли, як на дріжджах. Чи жарт: за два попередніх роки зовнішній борг зріс майже в 2 рази і досяг 40 млрд. дол. Така політика для МВФ - гарантія прибутку. Для уряду Азарова - гарантія падіння в боргову яму. Можна, звичайно, поскаржитися, що це вимушений і тимчасовий захід. А можна спробувати не вішати боргове ярмо на майбутніх наступників в уряді, а головне - на шию народу. Що відрізняє головного банкіра від глави уряду? У прем'єр-міністра і голови НБУ , що з неминучістю випливає з листа останнього, різні пріоритети. Перший печеться про поліпшення економічного становища соціально незахищених та бюджетних категорій населення, другий - про збереження банківської системи та інвестиційної привабливості країни. У його листі про це говориться прямо: погіршиться, мовляв, суверенний рейтинг України, зросте вартість зовнішніх позик, скоротяться надходження прямих іноземних інвестицій і боргових ресурсів у банки і реальний сектор, підвищиться попит на готівкову валюту.

Один бачить все поле соціально-економічного бою, інший - тільки ввірений під його командування валютно-міжнародний фланг. Але в битві підходів, ідей, пропозицій відносно економіки не буває двох переможців, а ось переможеним найчастіше (і в нашій країні це наочно демонструється протягом останніх 20 років) виявляється народ.

Носію суверенітету, за великим рахунком, немає діла до фінансового рейтингу країни, зовнішніх позик (борг США іншим країнам, наприклад, досяг 14 трлн. Дол., Що становить для кожного американця 40 тис. дол., Але вони, на відміну від українців , живуть розкошуючи) і вже тим більше до боргових банківських ресурсів. Коль НБУ регулятор, то і стежте за тим, щоб задіяний кредитний портфель комбанків не перевищував депозитні накопичення фізосіб і юросіб разом із запозиченнями від інших установ. А якщо банки, як той же "Родовід", ведуть ризиковану політику для рядових вкладників, то вводите тимчасову адміністрацію не після того, як вони накриваються мідним тазиком, а до ...

Та й треба б, якщо на те пішло, уряду у пересічних громадян питати - чи можна використовувати бюджетні гроші (всього населення) для рекапіталізації проблемних банків і виплати за народний кишеню вкладів постраждалим. Як і слід було б, напевно, уряду написати лист з проханням до глави НБУ виступити в парламенті з доповіддю про те, як повертаються кредити банків, що лопнули. Ті самі кредити, які уряд Тимошенко з "панського плеча" (а насправді з кишені кожного з нас) щедро відшкодувало і врятувало банки, а уряд Азарова тепер за це розсьорбувати і рятує всю країну.

До речі, вкладники банку "Родовід" до кінця літа отримають свої гроші через державний "Ощадбанк" - на це, за словами міністра фінансів Ярошенко, вже направлені 2,5 млрд. грн. Кому потрібен розбрат між Арбузовим і Азаровим?

... І як тоді примирити прем'єра з головою НБУ? Будь я Миколою Яновичем, запросив би Сергія Геннадійовича на чайок (що там йти з вулиці Інститутської на Грушевського - 2 хвилини пішої ходи) так погомоніти б на цю та інші теми.

Ну, наприклад, чому в 36-мільйонної Польщі всього 50 банків, а в 46-мільйонній Україні аж 182? І чому при цьому у сусідів 90% банківського капіталу контролюється міжнародними фінансовими інститутами, а у нас тільки 50%? І чи не приховують наші банки своє реальне становище справ, викликане переоцінкою нерухомості, взяте в якості застави кредитів? І внаслідок чого на початку цього року припис НБУ про збільшення статутного капіталу комбанків до 500 млн. грн. - Для підвищення їх надійності та гарантії вкладникам - потім спустили на гальмах?

Може бути, Азаров зміг би чим-небудь Арбузову і підсобити - економічними рецептами боротьби проти лобістів всяких банків і "Банчік". І політичною підтримкою на додачу. Тоді не довелося б, можливо, Сергію Геннадійовичу у своєму посланні нагадувати про те, що Україна отримала від МВФ за півтора останніх роки два транші нового кредиту в розмірі майже 3,5 млрд. дол., а третій - березневий - заморожений. Як і не довелося б бити тривожно у дзвони: "За нашими оцінками, обсяг загальних втрат фінансових ресурсів до кінця 2011 року може скласти близько 9 млрд. дол. (6,2 млрд. дол. Від МВФ, 0,85 млрд. дол. Від Світового банку, і 0,6 млрд. дол. - Європейської комісії - Прим. авт ). В умовах збереження дефіциту поточного рахунку це може призвести до скорочення міжнародних резервів ", - нагадує глава НБУ да нарікає на те, що в разі згортання співпраці з Фондом, Нацбанку доведеться проводити більш жорстку монетарну політику.

Так, вона і сьогодні, при існуючій майже 8% облікової ставки НБУ, та майже 20% кредитної ставки в комбанках, не м'яка. До того ж банки стимулюють населення до видачі споживчих кредитів (читай, імпортних виробників), а не для розвитку виробництва. Ось де тема не тільки для бесіди Арбузова з Азаровим, але й, можливо, для спеціального розширеного засідання Кабміну і НБУ або Ради нацбезпеки і оборони України. В якості порядку денного пропоную таку: чи можна обійтися без кредитів МВФ, якщо до майже 39 млрд. дол. валютних резервів ми не отримаємо додатково 9 млрд. дол. позик від нього?! ... Не схильний був би вбачати "політичні вуха" в посланні Арбузова Азарову, якби не трапилася "несанкціонована" витік в мас-медіа.

Про що це говорить? Про перегрупування сил і концентрації ресурсів (у тому числі фінансових) в раніше сформованих і рівновіддалених центрах впливу в президентському оточенні. Банківська "козирна карта" знадобилася, очевидно, лобістам співпраці з МВФ і спраглим якнайшвидше розхитати крісло прем'єр-міністра.

Шкода буде, якщо прем'єр-міністра Азарова та голову Нацбанку Арбузова посварять три букви - не ті, що дають повний збіг в їх прізвищах, а ті, які складають абревіатуру МВФ.