ГТС: подарувати не можна залишити

Років 25 тому відомий теоретик альтернативної історії Сергій Переслєгін сформулював щось на зразок теорії вірогідності реальності.

Шановний Гуру мав на увазі, що люди самі вибирають, за якими законами існує їх суспільство - а вже далі достовірність даного варіанту реальності визначається виключно наполегливістю, з якою люди дотримуються обраного шляху.

Наскільки достовірна Україна? У відповідності з теорією Переслегіна - здавалося б, рівно настільки, наскільки достовірний інтерес Європи та Росії до української газотранспортної системи.

Проте якби все було так просто - Україна була б цілком достовірним явищем, а не сумнівним об'єктом, на якому і сусіди, і вона сама періодично малюють знак питання.

У чому ж справа? Можливо, в тому, що останнім часом тотожність "Україна = ГТС" вже не є безумовним.

Вже наступного тижня парламент розглядатиме питання про можливість внесення змін в українське законодавство, мета яких - дозволити Кабміну реорганізувати НАК "Нафтогаз" та його дочірні компанії. Про це всіх попередив Микола Томенко - за його словами, в Раді готують проект, згідно з яким "реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) державних підприємств, дочірніх підприємств" Нафтогазу ", які здійснюють транспортування магістральними та / або розподільними трубопроводами, зберігання в підземних газосховищах, і самої компанії здійснюється за рішенням Кабміну ".

Семафор Партії регіонів Михайло Чечетов днем пізніше висловився простіше : "Наша пропозиція відома - це газотранспортний консорціум, і щоб уряд міг зробити цю пропозицію, парламент має дати й дасть йому закон, який дозволяє передачу ГТС в оренду".

Перешкодою для вільного розпорядження ГТС служать шість діючих законів - Закон "Про трубопровідний транспорт", "Про засади функціонування ринку природного газу", "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", "Про приватизацію державного майна", "Про захист економічної конкуренції "та" Про основні засади національної безпеки України ".

Ці закони або безпосередньо забороняють приватизацію і реорганізацію НАК "Нафтогаз", або жорстко регламентують можливість монополізації і присутності іноземного капіталу у стратегічних галузях української економіки.

Усуненням даної юридичної перешкоди депутати і займуться наступного тижня.

Час обрано не випадково - наближається черговий раунд газових переговорів з Росією, і перед світлі очі Путіна Україна в що б те не стало повинна постати з чимось вагомішим, ніж патетичне "вмираю, але не здаюся".

Наступний тиждень - це ще й складне, з точки зору організації депутатського праці, час. Парламентарії з'являються в будівлі під куполом, виринувши з різдвяних свят і готуючись пірнути в зимові депутатські канікули. У такому режимі опозиції складно організувати гідний опір планам більшості.

Зрозуміло, економічний зміст підготовки реформи НАК "Нафтогаз" поховано під купою політичних декларацій всіх учасників парламентського процесу.

БЮТ - різко проти самої ідеї маніпуляцій з ГТС: "БЮТ не підтримає будь-які законодавчі зміни, що стосуються маніпуляцій з ГТС. Це невигідно Україні. Ми давно ініціювали закон, що забороняє здавати в оренду, продавати, ділити або як-небудь інакше маніпулювати з ГТС. Це - державне майно, і його, повторюся, не можна здавати в оренду або продавати. Більше того, дії нинішнього уряду в газовому питанні свідчать про те, що влада діє в політичних інтересах співпраці з Росією, а не в інтересах України ", - заявив" Обозревателю "нардеп Володимир Бондаренко.

Вкрай обтічна позиція фракції Народної партії. Праламентарій Олег Зарубінський перерахував кореспонденту "Обозревателя" свої благі побажання: "У газовому питанні Україна повинна показати себе як конкурентоспроможний транспортер. У зв'язку з цим, я вважаю, що нам необхідний тристоронній газовий консорціум, куди, крім України, будуть входити також Росія та ЄС . Україна в консорціумі займе місце транспортувальника, Росія - постачальника, а ЄС - споживача газу ", - після чого дав зрозуміти, що побажання ці не мають нічого спільного з реальністю:" Я не зустрічав реальних заяв про подібному співробітництві з боку ЄС ".

Комуністи вірні своєму раз і назавжди обраному курсу на обслуговування інтересів російського імперіалізму. Нардеп Олександр Голуб в ексклюзивному коментарі "Обозревателю" так окреслив позицію партії:

"КПУ ще десять років тому закликала створити газовий консорціум з Росією. На той час Україна могли бути запропоновані вигідні умови. Сьогодні ГТС України, можна сказати, перебуває в ремонтному стані. За цей час багато чого змінилося, враховуючи нинішню ситуацію з Північним і Південним потоками, Україна вже не може так впевнено і вигідно для себе вести переговори ... КПУ підтримуватиме зміни в законодавстві, що стосуються ГТС. Інше питання полягає в тому, на яких умовах зараз все це буде здійснюватися, яка буде ціна на газ. Але зазначу, що якщо і зараз буде втрачена можливість, то гнила труба остаточно перетвориться на мотлох ".

Схожими аргументами обгрунтовує позицію своєї фракції регіонал Володимир Рибак: "У ГТС України є два варіанти: або вона буде вивезена на металобрухт, або увійде у спільну експлуатацію після модернізації. Якщо через Україну будуть транспортувати той обсяг газу, який донедавна проходив повз нас, то це дозволить країні отримувати більше фінансів за транзит ... До газового питання необхідно підійти зважено і серйозно, потрібно прорахувати всі можливі варіанти, а ще потрібно розуміти, що Україна сама не потягне модернізацію ГТС. У разі, якщо не вдасться модернізувати газотранспортну систему і увійти до консорціуму, то Україна залишиться один на один з газовою проблемою ".

Теза про "гнилу трубі" і "металобрухт" фактично підтверджує недавнє висловлювання глави "Газпрому" Олексія Міллера про те, що в 2012 р. українська ГТС може сильно впасти в ціні. Міллер, якщо пам'ятаєте, сказав Путіну, що Україна оцінює свою трубу в 20 млрд доларів. Втім, в Україні експерти називають удвічі більшу цифру, що значно зменшує кількість іржі.

Формально в будівлі під куполом витають три тенденції: не віддавати трубу, поділитися з Росією або ж розділити між Росією і Європою. Саме остання позиція є - знову ж формально - офіційної для української влади. Але юридично забезпеченої така позиція була б в одному єдиному випадку - якщо в законі чітко і недвозначно прописати, що всякі маніпуляції з ГТС можливі виключно в рамках здійснення проекту тристороннього російсько-україно-європейського газотранспортного консорціуму.

Є така стаття в проекті закону? Нету. Тобто депутатам пропонують розв'язати Кабміну руки відносно ГТС - і повірити на слово, що це для тристороннього консорціуму. І судячи з коментарів, фракції більшості - кожна зі своїх міркувань - готові таки повірити. При тому, що з боку ЄС немає реальних пропозицій щодо участі в Консорціумі, а з боку Росії немає хіба що пістолета Макарова біля голови українського прем'єра, а всі інші елементи вимагання присутні. Та в "Газпромі" і не приховують, що віддають перевагу двосторонній варіант консорціуму - без Європи.

Втім, в Європі у "Газпрому" чимало давніх партнерів - "E.ON Ruhrgas", "GDF Suez", "Wintershall", RWE та інші. Ще раз: це партнери "Газпрому", а не України. Вони не підпорядковані "Газпрому". Вони, буває, не знаходять з ним спільної мови - як у грудні "Газпром" не зміг домовитися з RWE про спільне підприємство з електроенергетики. Але там, де їх інтереси збігаються, вони домовляються і діють заодно.

Не можна однозначно стверджувати, що в результаті змови "Газпрому" з європейськими партнерами навіть тристоронній газотранспортний консорціум перетвориться для України лише в імітацію збереження контролю над трубою. Але потрібно враховувати, що і для російського газового монополіста, і для його європейських партнерів найбільш переважним був би варіант, при якому від України залишилася тільки ГТС, під або над якою плескалися б води Чорного моря.

Цей їх ідеал, на щастя для нас, недосяжний. Але їм цілком під силу звести до мінімуму можливість України впливати на роботу, вміст і прибутку своєї труби. І наступного тижня, схоже, будуть створені для того досить вагомі передумови.

Інакше кажучи, куди не кинь - всюди клин. Рішення, яке було б однозначним зараз і в перспективі вигідним для України, просто немає. Залишаються лише спроби вийти із ситуації з найменшим збитком.

Можна було б не віддавати ГТС, затягнути пояси і сконцентрувати всі сили і можливості країни для реорганізації народного господарства на основі енергозберігаючих технологій та альтернативних видів палива і сировини. Але така задача непідйомна для України - надто проточила країна корупцією, змучена кризою, розсмиканому і роз'єднана політиками і загальним жлобством.

Чи буде меншим злом втрата вагомою частки економічного суверенітету України? І чи не означає такий вибір, що ми, колись які вирішили бути, закінчуємо - і бути нам чи не бути, відтепер стануть вирішувати в Москві і Брюсселі?

Як писав колись зовсім з іншого приводу теоретик альтернативної історії Сергій Переслєгін, "дуже невесело думати, що з кожним днем, з кожним новим кроком назад світ, в якому я живу, стає все менш достовірним ..."