Тайфуни місцевого розливу, або Вересневе безумство

Можливо, через кілька років історики назвуть все, що відбувається зараз "вересневим безумством". Наш "шановний" бомонд остаточно зірвався з ланцюга. Злетів з котушок. Накопичилося. І виплеснулося в ураган такої сили, що куди там американської "Катрін". Наш тайфун місцевого розливу знищує не тільки залишки здорового глузду в діях політиків, але, на жаль, розмиває залишки віри громадян держави Україна в те, що на цій території взагалі можлива нормальна життя.

Як славно було ще півроку тому! Бандити тряслися в очікуванні обіцяних тюрем, герої Майдану гриміли заявами про реформування всього і вся, не забуваючи при цьому пояснюватися один одному у всеосяжній демократичної любові. Хтось піднімав сільське господарство, хтось - українське кіно, і всі разом заявляли: тепер ми будемо жити по-іншому.

Ні фіга собі, сходили за хлібцем! Ні, звичайно, спасибі свободі слова. Ми тепер знаємо все. Що думає Кравчук, з ким цілується Кучма, якими капостями займається Тимошенко і навіть на чому їздить молодший Ющенко. Вал компромату, що виходить від політиків і бадьоро тиражований засобами масової інформації, схоже, можна порівняти тільки з історичними "відкриттями" епохи перебудови. Тоді все закінчилося розпадом Радянського Союзу. Тепер еліти змагаються, хто половчее і якомога болючіше пнеться Україну. Переможцем, найімовірніше, виявиться той, хто доб'є нашу багатостраждальну країну.

У купі всіляких соціологічних опитувань найбільш страшним завжди був "Чи бажаєте ви виїхати з України?". За Кравчука і Кучми стійке бажання покинути рідні "степу та гори" демонструвала мало не половина громадян. Щось давно не проводили подібне опитування ...

Ні, вони реально вирішили перевірити наші голови на міцність. За останні дні ми дізналися про підготовлюваний державному перевороті, про фінансування виборчої кампанії Ющенка Борисом Березовським, про те, що екс-прем'єр Тимошенко намагалася використовувати своє службове становище для перекриття 8-мільярдного боргу компанії "Єдині енергетичні системи України". Це так, головні теми дня, не рахуючи дрібних образ, звинувачень та інших гостро заточених камінчиків в чужі городи.

Знову ожили есдеки, влаштувавши демарш у Верховній Раді, приурочений до урочистого звільненню пана Різака з СІЗО. Різака випустили. Есдеки задоволені до сліз. Є, мовляв, така партія, і своїх вона в образу не дає. Червонопрапорна ж прокуратура з не менш героїчної міліцією в черговий раз втерли, як ні в чому не бувало. Або у нас Різак чесний хлопець і нічого було його так довго мурижити в катівнях, відірвавши від тіла депутата Прошкуратової, або наші силові органи весь цей час займалися "реформуванням структур в рамках демократичного процесу". По-моєму, це нова форма політичного розкручування. Ви домовляєтеся з прокуратурою, вона вас закриває місяці на три. У цей час ваші товариші бомбардують ЗМІ розповідями про вашу непідкупності та зразковій поведінці. Ап! - І з гостинних воріт СІЗО виходить страждалець. Відмитий народними сльозами до блиску герой майбутніх парламентських виборів. Не вірите? Подивіться на рейтинг Колесникова в Донецькій області або Кушнарьова в Харківській.

Але це так, музичний жанр "страждання". У хіт-параді ж української попси в цьому місяці лідирує група "Екс-президенти". До сольним виступам Леоніда Макаровича Кравчука ми вже звикли. Людина мудра до нудоти, давно піднявся в сліпучо-білому над світом брехні і інтриг. Всі бачить, все знає, володіє найбільшою у світі колекцією платіжок Бориса Березовського. Навіть цікаво, коли Леонід Макарович ці платіжки пред'явив, чи знайшовся хоч один "силовий" людина, яка поцікавився б, звідки, власне, бумажечки. Поштовий голуб приніс?

Однак дует завжди краще, ніж соло. Ось і Леонід Данилович, неабияк одпочивши в дружніх нам країнах ЄС, помітно зміцнів і теж демонструє мудрість. До Леоніда Макаровича йому поки, звичайно, далеко, і білизна його одягів з коричневим відливом, але радує, радує, без сумніву. Тим більше, що, на відміну від свого попередника на президентській посаді, він захопився і візуальними ефектами. Ось Єханурова поцілував. Єхануров нічого, прийняв вдячно. Не кожен день цілуєшся з тестем олігарха. Дивишся, допоможе в прем'єрській роботі.

Я особисто за Єханурова радий. Адже не хотів їхати людина дніпропетровським губернатором. Мотивував, що можна насолоджуватися Дніпром і в київському форматі. Але, як справжній солдат революції, зібрався і поїхав. І ось вже формує уряд. Настільки широке, настільки коаліційний, що, дивись, туди і Віктора Федоровича Януковича візьме. Міністром культури, наприклад.

Та добре, хіба це новини? Це так, дитинство босоноге. А замах на Юлію Володимирівну? Це як? Супер! Атомна бомба. Безсмертний і Жванія готували. За словами Бродського. Докази у Березовського.

Вас не дивує таке рясне присутність Бориса Абрамовича Березовського в наших топових новинах? Може, блін, ми, як стародавні кияне, закличемо його "княжити і управляти"? Людина він багатий, бо ж оплатив все, що відбувається в Україні в останні роки. Правда, не зовсім акуратний у справах - за платіжками своїми не стежить. Але зате людина істинно демократичний. І скромний який! Не кличуть його в Україну, він і не приїжджає. Ось Волков Олександр Михайлович, ще один мудрець з великої літери М, так і сказав: не кличуть поки, мовляв, Бориса Абрамовича. А йому дуже потрібно поговорити з Віктором Андрійовичем. І, може бути, з Юлією Володимирівною.

Знову ж рука Москви. Яка, як відомо, Бориса Абрамовича не дуже любить і, напевно, не пускає дбайливця української демократії до нас. Судячи з усього, йому є що розповісти діткам про звірят. Так розповісти, що всі будуть по вуха!

Ну, припустимо, все це правда. Бродський готує переворот, Безсмертний відволікається від адміністративної реформи для підготовки замаху на Юлію Володимирівну ... Ну або щось одне з цього правда. Питання виникає: ми де живемо? Яка Центральна Європа? Це ж, блін, Латинська Америка часів проведення операції "Кондор". Або Римська імперія епохи остаточного занепаду. І навіть Петро Порошенко на цьому тлі зі своїми обвіненьіцамі в коррупційках виглядає трепетною ланню. Загалом, Монтеккі і Капулетті без Ромео і Джульєтти.

Ні, хлопці, це не Центральна Європа. Ось довелося влітку побувати в Чехії. П'ять днів головною новиною їх телеканалів був мужик, по п'яній лавці який викрав вантажівку і без жертв протаранив дитячий майданчик у дворі багатоквартирного будинку. Коментарі з цього інциденту давали лідери всіх політичних партій. Скукотища! А ще їх колишній прем'єр-міністр ніяк не міг пояснити, звідки у нього взялися 50 тисяч євро на купівлю будинку. Відчуваєте? П'ятдесят тисяч євро! Сума, приголомшлива уяву. Однокімнатна квартира в Києві. І це чеська скандал десятиліття ...

Ні, точно був тайфун. Звідкись нас відірвало і в цю саму Центральну Європу диким вітром занесло. Наша демократична влада встигла так сильно налякати демократичний ж Захід, що вони просто замовкли. Тому що тупі, як каже Задорнов. І в ідеалах Майдану нічого не розуміють. Майдан великий, і люди на ньому всякі. І ідеали у них різні. До загального ідеал якось не збираються.

Зате політологи молодці. Ділять відсотки на виборах. Цьому - стільки, цієї - від душі. Мудрецям, відповідно, треба чогось відпиляти. Тут взагалі питання: при такій щільності інформаційного потоку хтось на вибори піде? Комусь всі ці розумники і розумниці потрібні? А як же, кажуть політологи. Подивіться соціологію. Віктор Андрійович побив усі рекорди довіри до Президента України. Ах-ах-ах! Був, значить, рекорд у стрибках з жердиною - 10 сантиметрів, а тепер ось аж 30 сантиметрів. Прорив! Сенсація!

Народ в тихому шоці. Це правда. Дуже неприємна, але все ж правда. Це ж як треба було постаратися, щоб за півроку погасити такий ентузіазм мас. І хоча деякі гарячі голови закликають на новий Майдан, відчувається, що немає, ніхто нікуди не піде. Ніхто нікому вже не вірить.

Слухайте, може, над нами якийсь експеримент проводять? Пам'ятайте, стояли на сцені красиві і не дуже люди з палаючими і чесними очима. Може, їх зачарував хтось? Або наврочив? Або апельсини були наколоті? Якимось повільно діючою отрутою.

Але це все, якщо чесно, півбіди. Біда - це відсутність будь-якого конструктивного пропозиції. Ну звільнили Тимошенко з прем'єрів. У нормальному суспільстві - аж ніяк не трагедія. Але подивіться, як піднявся градус в нашому політикумі. А отже, і в суспільстві. Невже наші перші, другі і треті особи не усвідомлюють, що вони гроблять країну як поняття? Я навіть не про горезвісний міжнародний престиж. Чого там, Віктор Андрійович ще покатається, розповість про ідеали і унікальний приклад, який Україна дала світу. Вони ж там тупі.

Ні, здорово говорив Леонід Данилович: "Схаменiться"! Хлопці, нам соромно за вас ...

... Згадалася пісенька з фільму "Бумер":

Нікого не шкода, нікого.

Ні тебе, ні мене, ні його ...

Юрій Смирнов, "УЦ".