Блог | Ми маємо не лише перемогти, а й очистити державу від кремлівської руйнівної спадщини
КРЕМЛЬ ГОТУВАВ ВІЙНУ ПРОТИ УКРАЇНИ ДЕСЯТИЛІТТЯМИ. І СЬОГОДНІ МИ МАЄМО НЕ ЛИШЕ ПЕРЕМОГТИ, А Й ОЧИСТИТИ ДЕРЖАВУ ВІД НАСЛІДКІВ ЦІЄЇ ОТРУТИ.
Світ повинен нарешті зрозуміти головне: війна проти України почалася не у 2022 році. І навіть не у 2014-му.
Вона почалася одразу після розпаду срср.
Саме тоді кремль, прикриваючись "дружбою народів", розпочав найбільшу спецоперацію проти української державності в сучасній історії.
Спочатку — через ядерне роззброєння. Рф стояла за плечима Заходу, переконуючи світ, що Україна повинна віддати ядерну зброю в обмін на "гарантії безпеки".
Україну позбавили стратегічного щита. А далі почалося системне добивання обороноздатності.
Знищення балістичних програм. Ліквідація ракет середньої дальності. Скорочення стратегічної авіації. Руйнування військової науки. Розпродаж техніки. Ослаблення армії. Підрив оборонної промисловості. Світ мовчав.
А кремль методично складав мозаїку майбутньої агресії.
Але найстрашніше — це навіть не танки і ракети. Найстрашніше — багаторічне проникнення колаборації у саме тіло української держави.
Кремль десятиліттями нав’язував Україні свої кадри.
У силові структури. У політику. У судову систему. В економіку. В гуманітарну сферу. У державне управління.
Сьогодні значна частина цієї колаборації сидить поруч із януковичем у москві.
І це — найкращий доказ того, що росія роками готувала не "вплив", а повноцінне поглинання України.
Паралельно нищилася українська ідентичність. Через освіту. Через телебачення. Через книги. Через шоу-бізнес. Через церкву московського типу. Через нав’язування російської мови як "мови успіху". Через висміювання всього українського. Українським дітям вкладали в голову чужу історію. Формували комплекс меншовартості.
Нав’язували думку, що українська культура — другорядна. Навіть шкільні підручники в окремі періоди фактично повторювали кремлівські наративи.
Одночасно руйнувалась економічна незалежність держави. Стратегічні об’єкти енергетики. Видобувна галузь. Промисловість. Ключові ресурси.
Усе це роками переходило під контроль олігархічно-кремлівських груп.
Україні нав’язували модель сировинної колонії. Без інновацій. Без технологічного прориву. Без національної економічної стратегії.
Кремль прекрасно розумів: сильну Україну перемогти неможливо.
Тому Україну намагалися зробити слабкою зсередини.
Найцинічніше — українцям роками нав’язували думку, що влада — це не служіння народу, а найвигідніший бізнес.
Корупція стала системою. Політика — комерцією. Вибори — технологією маніпуляції. Патріотичне середовище системно не допускалося до реального впливу. Адміністративний ресурс. Фальсифікації. Олігархічний контроль.
Грошові бар’єри для участі у виборах. Закриті політичні системи.
Усе це формувало штучну державу залежностей.
І ось у 2022 році кремль вирішив, що Україна вже готова впасти.
Але путін смертельно помилився.
Бо Україна — не просто територія. Україна — це нація. Мононація зі своєю історичною пам’яттю. Зі своєю мовою. Зі своєю культурою. Зі своєю гідністю.
І коли прийшов час — народ встав.
Саме тому провалилася головна ілюзія кремля: що українці зустрінуть російську армію з квітами. Не зустріли. Українці зустріли окупанта люттю, спротивом і кров’ю.
Але сьогодні ми маємо сказати собі ще одну правду. На жаль, значна частина старих руйнівних механізмів досі живе всередині держави.
У політиці. В економіці. У кадрових підходах. У корупційній системі. У байдужості до власного народу. І це вже питання національного виживання.
Бо після таких жертв Україна не має права повернутися до старої моделі держави. Не має права знову жити брехнею.
Не має права будувати країну для корупційних груп, тотально і бездумно, не прагматично розпродувати державний ресурс, особливо стратегічний під вплив іноземних представництв, здирництва власного народу із природного, належного народу ресурсу, газу, нафти, атомної енергетики і т п. Не має права дозволити знищення власної культури, мови й демографії. Особливо небезпечною є бездумна політика заміщення українців масовою міграцією.
Україна повинна залишитися українською державою.
З українською культурою. З українською мовою. З українською історичною пам’яттю. З повагою до всіх національностей, але без втрати власного національного ядра.
Сьогодні потрібна нова державна політика. Політика злагоди. Політика справедливості. Політика любові до власного народу. Політика підтримки української сім’ї, молоді, науки, культури, армії та виробництва.
Влада повинна нарешті зрозуміти: народ, який вистраждав цю війну, вже не погодиться жити у старій системі обману.
Мільйони людей пройшли фронт. Мільйони побачили справжню ціну держави. Мільйони більше не хочуть бути статистами у чужих сценаріях.
Україна стоїть перед історичним вибором.
Або ми очистимо державу від десятиліть кремлівської руйнівної спадщини й побудуємо сильну українську національну державу.
Або внутрішня слабкість стане небезпечнішою за зовнішнього ворога.
Україно, прокидайся, включно з владою. Час брати майбутнє у власні руки.
Не чужими методичками. Не нав’язаними моделями. Не брехнею. А власною волею. Власною культурою. Власною державницькою силою, інноваціями та ініціативами власного народу.
