Країні потрібен Литвин?

"Обозреватель" завершує серію публікацій про те, як політичні сили, які подолали прохідний бар'єр, виконують те, що обіцяли своїм виборцям у ході виборчого марафону - 2007. Сьогодні мова піде про "литвинівцях". Про те, як реалізують свої виборчі обіцянки регіонали , бютівці , представники " помаранчевої "команди і комуністи , ми вже розповідали раніше.

Відео дня

За підсумками позачергових парламентських виборів у 2007 році Народної партії Литвина вдалося повернутися у вищу політичну лігу - Верховну Раду. Блок Литвина, в який також увійшла Трудова партія (нині - "Сильна Україна"), отримав на виборах 3,96% голосів українців і 20 мандатів у Раді нинішнього скликання. 13 з них дісталися членам Народної партії. У грудні 2008-го фракція увійшла в коаліцію з БЮТ і НУ-НС, а лідер блоку свого імені Володимир Литвин був обраний спікером. Тим часом, по закінченню президентських виборів, фракція БЛ увійшла в нову пропрезидентську коаліцію, партнерами по якій стали регіонали, комуністи, а також деякі депутати від БЮТ і НУ-НС, яких у народі називають не інакше як "тушками".

За квотою "литвинівців" були призначені міністр праці та соціальної політики Василь Надрага, міністр охорони навколишнього середовища Віктор Бойко і міністр транспорту / зв'язку Костянтин Єфименко. Проте в ході торішнього переформатування / скорочення уряду, всі троє позбулися ключів від високих міністерських кабінетів.

Подолання бідності. Таку благородну стратегічну мету визначили для себе пан Литвин і його команда. "Програму Народної Партії ми пропонуємо не народу, електорату, а саме Людині, з її неповторними особливостями, життєвими цінностями та цілями. Наше завдання - забезпечити кожної людини невід'ємним правом на високооплачувану роботу, житло, гідну, комфортне життя у власній державі ", - наголошується в програмній преамбулі" литвинівців ".

В основу своєї політики соратники чинного спікера ВР заклали, цитуємо, народну ідеологію - лівоцентристську доктрину розвитку соціально-економічних, політичних і суспільних процесів, ключовими позиціями якої є захист людей найманої праці, подолання бідності, в тому числі, за рахунок соціальної відповідальності багатих верств суспільства .

Ще трошки програмної риторики: "Бідність - найболючіша проблема для країни, для мільйонів наших громадян, підступна і руйнівна хвороба, розточуючі незначно державний і суспільний організм, позбавляє людину повноцінного життя, а народ - історичної перспективи". "Народу, розсічені прірвою між багатими і бідними, складно консолідувати зусилля навколо завдань державного творення, вироблення і здійснення реальної і плодовитого національної ідеї", - справедливо відзначається в програмі "литвинівців". Однак барвисто і пафосно констатувати очевидне - це одне, а от виправити ситуацію - зовсім інше. І бажання активно і скрупульозно працювати в цьому самому "зовсім іншому" напрямі у Литвина і співтоваришів не спостерігалося. Судіть самі.

Кандидати в депутати від БЛ обіцяли своїм виборцям повернення до мажоритарної системи виборів до Ради та органів місцевого самоврядування. Не далі, ніж тиждень тому були затверджені виборчі правила гри, згідно з якими 50% складу Ради обиратиметься за мажоритарними округами, ще стільки ж за закритими (!) Партійними списками. Ясна річ, що сама нечисленна фракція ВР не може грати серйозну і вже тим більше - вирішальну роль у процесі вироблення виборчого законодавства. Проте, обіцянку своїм виборцям, безпосередньо стосується виборчої формули, в 2007-му було дано. А що ми чуємо в 2011-му? А те, що пан Литвин дуже навіть не проти влитися в ПР.

Мріючи отримати депутатські мандати під час виборчих перегонів - 2007, "литвинівці" обіцяли своїм потенційним виборцям впровадити механізм звітності народних депутатів та їх відкликання, ліквідувати депутатську недоторканність і скасувати всі привілеї, якими користуються 450 парламентаріїв. Минуло чотири роки, а віз і нині там.

На вихідній точці варто також віз (і, ясна річ, маленький візок) інших обіцянок команди чинного спікера. Приміром, Володимир Литвин і його соратники обіцяли на законодавчому рівні прирівняти корупцію до державної зради. "Прирівняли" ...

У своїй програмі "литвинівці" зобов'язуються регулярно використовувати механізм прямого народовладдя - ініціювати проведення референдумів з ключових питань внутрішньої і зовнішньої політики. Тут, як мовиться, без коментарів. З приходом до влади кандидати в депутати від БЛ обіцяли встановити соціальний стандарт споживання, "який буде включати в себе придбання житла, вартість лікування, харчування, справедливі тарифи на комунальні послуги, забезпечення безкоштовними ліками інвалідів та дітей" . Соціальний стандарт залишився стандартом на папері. Як, втім, і практично всі обіцянки, що стосуються формули оплати праці (доведення частки оплати праці у виробничій сфері з 8% до 30% собівартості продукції; збільшення реальних доходів працівників за допомогою скорочень вилучень з зарплати). Вчителям, медикам і працівникам сфери культури було обіцяно надання статусу державного службовця. У даному напрямку руху були, однак в знаменнику все одно залишився нуль. У лютому 2010-го парламент не підтримав два законопроекти з аналогічною назвою "Про внесення змін до деяких законів України" (щодо надання статусу державного службовця медичним, педагогічним і науково-педагогічним працівникам). За перший законопроект, який вніс спікер Литвин, проголосувало 163 (при необхідних 226) із 416 народних депутатів, зареєстрованих у сесійній залі, за другий документ, поданий бютівцем Віктором Швецем проголосувало 202 нардепа. За ці законопроекти не голосувала у повному складі фракція Партії регіонів, а також майже у повному складі фракція НУ-НС. Відзначимо, що якби Рада підтримала перший законопроект, державі на рік необхідно було б 22 млрд. грн., Фінансовий супровід другого законопроекту обійшлося б бюджету в 5 млрд. грн.

Про сприяння Володимира Михайловича і з товаришами в напрямку розвитку малого та середнього бізнесу, мабуть (як про покійника) краще промовчати. Хоча ... Доцільно (з урахуванням що стартувала де-факто виборчої кампанії - 2012) оголосити весь список обіцянок, що стосується даної, безумовно, важливою і надзвичайно чутливій тематики:

- Зменшення податкового навантаження на малий і середній бізнес;

- Спрощення процедури отримання мікрокредитів;

- Створення державної системи підтримки підприємців;

- Правовий захист малих і середніх підприємців; очищення тендерних процедур від паразитування комерційних структур;

- Прийняття рішучих заходів для недопущення рейдерства в Україні.

Кандидати в депутати від БЛ обіцяли також розробити і ввести в дію (на законодавчому, ясна річ, рівні) "прогресивну систему оподаткування, запровадити систему соціальної відповідальності капіталу, що передбачає істотне збільшення податкового вантажу для представників великого бізнесу". Що тут сказати? Воістину: добре агітаційно - програмна казка мовиться ...

З урахуванням того, що законодавча крапка у земельній реформі ще не поставлена, лише нагадаємо, що в цьому напрямку обіцяли литвинівці. Нагадаємо з тим, щоб після прийняття "земельних" нововведень, мати готову порівняльну базу і справедливо поцікавитися у спікера і його соратників, чому вони не лобіювали на парламентському рівні те, що обіцяли у ході виборів - 2007.

Отже, пан Литвин і його соратники обіцяли: внесення змін до Земельного кодексу України щодо надання місцевим та сільрадам повноважень щодо розпорядження землями в межах територій ради, що забезпечить повсюдність місцевого самоврядування; недопущення продажу земель сільськогосподарського призначення; проведення ревізії всіх с / г земель, виявлення та усунення зловживань при проведенні розпаювання земель, ліквідація незаконних операція купівлі-продажу; притягнення до кримінальної відповідальності тих, хто займається земельним шахрайством та обдурюванням селян.

Крім перерахованих вище пунктів, в програмі БЛ чорним по білому написані наступні обіцянки: "Створення Фонду підтримки села для відродження та розвитку інфраструктури села; впровадження державної реєстрації всіх орендарів земельних паїв та суворий контроль за розрахунками з селянами-орендодавцями; надання безпроцентної позики молодим спеціалістам, які працюватимуть на селі; забезпечення села пальним з вітчизняних нафтопродуктів; встановлення пільгових тарифів на електроенергію для селян ".

І ще кілька важливих програмних тез команди чинного спікера, стосуються землі: "Зниження єдиного земельного податку, скасування інших платежів і поборів з селян, звільнення новостворених сільських підприємств від податків строком на 5 років".

У незмінно актуальною і вельми болючою тематиці - житлової, литвинівці також наобіцяли з три короба: "Впровадження державної програми будівництва соціального житла в обсягах, які реально задовольняли б потреби соціально незахищених громадян. Надання безвідсоткового кредиту на будівництво і придбання житла для громадян, які не мають власного житла ". Рівень виконання даної обіцянки залишимо без коментарів. Наведемо лише сухий факт: на сьогодні в черзі на житло стоїть 1,25 млн. наших співвітчизників.

Забутої залишився і наступний програмний пункт, де обіцяно: "Передачу у власність територіальних громад об'єктів комунальної власності, які перебувають в обласному підпорядкуванні, зокрема: водоканалів, газових, електро мереж, теплоцентралей".

У соціальній програмної частини домінує демагогія упереміш з популізмом. Красива риторика. Правильні ідеї. Справедливі ініціативи. Але, на жаль, забуті їх авторами. Литвин і його партійні соратники, наприклад, обіцяли, формування цілісного соціального пакету для молоді, який включав би:

- Надання молодим сім'ям безвідсоткових кредитів на житло з частковим їх погашенням при народженні дітей;

- Реальне виконання конституційної норми щодо доступного і безкоштовної вищої освіти; платним може бути тільки друга вища освіта;

- Збільшення розміру стипендій до рівня середньої зарплати; відмінникам - подвійний розмір стипендії;

- Впровадження квоти для молоді в усіх держустановах і органах влади;

- Створення Фонду майбутнього, з якого на персональний рахунок новонароджених буде зараховано 25 тис. грн., Які повинні виплачуватися при досягненні 18-річного віку з нарахуванням відсотків і індексацією; Недоторканим залишився і агітаційно - програмний пряник, що стосується державної підтримки покоління "сорокарічних". Державна підтримка даної категорії населення, за версією литвинівців, повинна включати в себе можливість безкоштовної професійної переорієнтації; прозору систему формування пенсійного забезпечення; надання особливої ??уваги працевлаштуванню безробітних пред пенсійного віку.

Резюмуючи, відзначимо: всі п'ять, представлених у Верховній Раді політсил (партій і блоків партій) м'яко кажучи, легковажно ставляться до обіцянок, які давали своїм виборцям у ході останнього виборчого марафону. На жаль, на сьогодні немає законопроекту, який зобов'язував би пройшли до парламенту політичних гравців, не на словах - на ділі, реалізувати положення, зафіксовані у їхніх виборчих програмах. І, з урахуванням рівня політичної культури нинішньої "еліти", навряд чи такий документ з'явиться на світ божий в осяжному майбутньому.

Що в знаменнику? Є дійсно класні виборчі програми з цікавими ідеями стосовно поліпшення ситуації в різних сферах життя, проте немає механізму, що дозволяє виборцям вимагати виконання цих програм. Всі замикається лише на совісті да рівні відповідальності перед народом тих, хто роздає щедрі виборчі обіцянки. А совість і політика в нашій країні-поняття не сумісні. Так, бувають винятки із загальних правил, проте на політичній карті України без мікроскопа їх ніяк не розгледіти ...