Зіновій Сердюк ховав рушницю в картоплі
"Викликають зранку в міськраду, але я не піду. Вранці хоч пару годин корів попаду. Піду до церкви. Увечері" Свобода "на співочому полі якийсь концерт робить. Але це пізно - темінь", - розповідає напередодні свята Покрови ветеран УПА 82 -річний Зіновій Сердюк.
Він живе в селі Гаї-Шевченківські біля Тернополя. Сидить на лаві біля будинку. Спираючись на палицю, у хвіртку заходить сусід 81-річний Михайло Слободян.
- Скільки тобі, Зеня, за той культиватор повинен? - Запитує господаря.
- Та перестань, - відповідає той. - Це я тобі подарунок такий хотів зробити.
Їх поля поруч. Син Зіновія своїм культиватором обробляє дві ділянки.
- Михайло, як і я, в УПА був, - розповідає Сердюк. - Тільки я тут, а він - у Карпатах. Років 10 тому до нас переселився.
Обидва отримують по 140 грн надбавки до пенсії з місцевого бюджету. Михайлу Миколайовичу виходить більше 800 грн. Зіновію Степановичу - 1300 грн, бо ще має 10-річний стаж роботи за Полярним колом.
Зіновій Степанович пішов в УПА в квітні 1945-го.
- Було мені 18 років, навчався в Бережанах у педучилищі. Сестра була станичної в селі, її хтось здав, і москалі забрали. Викликає мене голова райкому і каже: "Ти передовий студент, повинен організоватькомсомольскую організацію". Я сказав, що подумаю. На вихідні поїхав додому. Взяв пару чистих сорочок, продукти, ніби на навчання повертаюся. Батькам нічого не говорив. Пішов у село Стегніківци, там діяла сотня УПА "Бурлаки".
Після капітуляції Німеччини наші села оточили батальйони каральних загонів. Ми їх називали "червона мітла". Тікали малими групами. Коли проходили повз села, наш командир Ярема для маскування питав по-російськи: "Бандерівців невіделі?" У селі Гаї-Шевченківські в першому будинку попросили напитися. Нам винесли кислого молока. Потім з'ясувалося, що ці люди нас здали.
Через кілька годин в село зайшли червоноармійці.
- У погребі сховався, але вони вже знали, що я в будинку. Відкрили кришку, лейтенант послав вперед якогось узбека. Той крок ступив, трясеться. Я мав з собою кавалерійський штуцер, але подумав, що зі стрільби толку не буде. Сховав його в картоплю, а сам виходжу. Кличу: "Мам, не знайшов я ту велику картоплю". Але зброю знайшли і всіх забрали.
На допитах кричали: "Ми все про тебезнаем. Говори, проводив?" А я нічого не знав, тому що тільки три тижні в УПА. Прутом били по руках і голові, ледве живий вийшов. Дали 10 років ув'язнення, а могло бути 20 років каторги. Мама знайшла якогось москаля, який допоміг. Дала йому півсвині.
Михайло Слободян переїхав до Гаї до дочки. Вона з чоловіком побудувала тут будинок.
У післявоєнні роки був станичним в селі Слобода на Івано-Франківщині. Виконував обов'язки розвідника, зв'язкового та завгоспа в селі.
-Іноді потрібно було секретну штафетку передати, це шматок паперу, в смолу замотаний. На такі завдання без пістоля і гранат не йшов. У комір зашивав ампулу з отрутою, - кусає беззубим ротом комір.
Михайла затримали в 1950-му, коли в лісах залишилися одиниці упівців. Схопили будинку.
- Прямих доказів проти мене не було. Криївки під будинком не знайшли. Вхід до неї був через піч, знімалася плита. Коли хтось був усередині, мама могла навіть топити зверху. Витяжка була за 40 метрів.
Після Сибіру оселився в Калуші на Івано-Франківщині. Там його ще раз судили.
- Ну, це вже не по-політичному. Я був експедитором в універмазі. Так ми там з євреями товар наліво продавали.
Друзі зустрічаються нечасто. У Слободяна болять ноги - не може далеко ходити. Сердюк переніс операцію на очах, бачить на 30%.
- Дивись, Зеня, що цей Янукович виробляє, - хитає головою Михайло Миколайович. - На цілий світ заявив, що Голодомор - це не геноцид.
Слободян вважає, що винен у всьому Ющенко.
- Крути, Голодомор - це все добре, але це могло почекати. А поки мав владу - потрібно було Україні зміцнити, - витягує вперед стиснуту в кулак руку.
- Мій батько коли ходив до гімназії, то вчив грецьку та латину. У грецькому є вираз "панта рей". Це значить - все пройде. Пройшли комуністи, пройшов Кучма, Ющенко пройшов, так і Янукович пройде.
