Як допомогти рідним із ПТСР: психолог пояснила, що варто і не варто робити
Нинішня війна, розв’язана Росією проти мирних українців зокрема, залишить на всіх нас значний відбиток. Чимало людей решту життя матимуть посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), який впливатиме на них часом досить помітним чином. Особливо це стосуватиметься військових, які повернуться додому з фронту.
Ті українці, хто отримають ПТСР, будуть боротись із ним – це цілком реально, якщо звернутись до психолога чи психотерапевта. Але і їхнім близьким доведеться навчитись правильної поведінки з травмованим родичем чи другом. Міністерство охорони здоров’я України разом із директоркою Центру психічного здоров’я й реабілітації "Лісова поляна" Ксенією Возніциною розробило рекомендації, що робити і що не робити, коли у вашої близької людини ПТСР.
Що таке ПТСР?
ПТСР виникає як відповідь психіки на травматичну чи страшну подію (смерть, руйнування), велику небезпеку (вибухи, обстріли, пожежі), у яку потрапила людина, а часом і свідком якої стала. Проявляється він нав’язливими думками про травматичні події, снами чи флешбеками, відчуттям постійної небезпеки, гіперзбудливістю. Людина з цим синдромом також може постійно уникати згадок про пережите та/або страждати від фізичних проявів, таких як панічні атаки, прискорене серцебиття, болі в грудях, поверхневе дихання, нудота, непозбувне відчуття страху. Часто люди з ПТСР починають зловживати алкоголем, наркотиками, дуже багато курити, вони можуть віддалятись від своїх близьких, руйнувати навіть дуже міцні стосунки. А найстрашніше, що у людей з такою травмою можуть виникати суїцидальні думки.
Підступність даного розладу в тому, що ніколи не знаєш, коли він проявить себе, за яких обставин і в якій формі. Запускати реакцію можуть зовнішні чинники – так звані тригери, але тригером можуть послужити і думки, емоції чи тілесні відчуття, тобто внутрішні прояви. Як правило, тригери у тій чи іншій формі повертають людину у момент, через який вона отримала ПТСР. Це можуть бути звуки, слова, місця, запахи, ситуації, які нагадують про пережите. Задача близьких, зрозуміти, як вони можуть звести до мінімуму ризик тригерних ситуацій та подій для травмованої людини.
Як зменшити ризики впливу тригерів?
Найпростіше уникати тригерних ситуацій, якщо ви точно знаєте, що саме є тим спусковим гачком, який запускає стресову реакцію. Тоді ви просто робите усе можливе, щоби близька вам людина не потрапила у ці обставини. Але дізнатись про це можна не завжди. Тому психологи радять таке:
- без потреби не ведіть людину з ПТСР у місця великого скупчення народу;
- уникайте будь-яких різких звуків – від рингтонів телефона до музичних іграшок;
- старайтесь не створювати гучних звуків самі – не грюкайте дверима, не підвищуйте голос, а якщо робите щось гучне, старайтесь робити це у зачиненому приміщенні, тощо;
- зведіть до мінімуму несподіванки – забути доведеться навіть про приємні сюрпризи;
- не торкайтесь травмованої людини без її дозволу, запитуйте його навіть коли хочете просто обійнятись.
Чого не варто робити, якщо у людини ПТСР?
Головне табу у спілкуванні з людиною, яка має ПТСР – це прохання розповісти про травматичний досвід. Поринаючи у спогади, той, хто має цей розлад, може запросто пережити ретравматизацію. З якою навряд чи хтось із вас зможе швидко впоратись своїми силами. Тож не розпитуйте про це, навіть якщо дуже цікаво.
Що ще не можна робити за жодних обставин:
- знецінювати пережитий досвід – фрази на кшталт "ой, що ти там чув/чула, один вибух і все?", можуть запустити неконтрольовану психічну реакцію, не робіть такого;
- героїзувати;
- вимагати (або просити) щоби людина опанувала себе – разом із цим розладом виникають великі проблеми з контролем емоцій, які просто так не подолати;
- звинувачувати і дорікати через те, як саме людина реагує та проявляє емоції;
- потурати униканню психологічних та фізичних симптомів;
- говорити, що ви знаєте і розумієте, що травмована людина відчуває – не розумієте і не знаєте, досвід кожної людини унікальний;
- говорити людині, що їй пощастило вижити – люди, які пережили травматичні події, часто не почуваються щасливими, своїми словами ви це в кращому разі просто не виправите;
- говорити, що пора припинити поводитися, як на війні;
- говорити, що час лікує;
- різко змінювати спільні плани.
Як правильно підтримувати людину з ПТСР?
Цей перелік обмежень може збивати з пантелику – а як же тоді допомогти близькому, якщо всі поширені методи, які допомагають у звичайному житті, не діють, а навіть шкодять?
Психологи радять робити наступні кроки.
Подбайте про базові потреби людини з ПТСР: приготуйте поїсти, за можливості візьміть на себе інші побутові справи або допоможіть з пошуком того, хто зможе вирішити це питання.
Допоможіть знайти контакти спеціалістів-психологів, організацій та груп підтримки.
Пропонуйте підтримку і тепло. Будьте виваженими, дбайливими, обережними.
Не впадайте в крайнощі – не знецінюйте і не будьте аж надто вимогливими до травмованого близького.
Часом люди з ПТСР за власним бажанням починають говорити про свою травматичну подію. І нерідко роблять це знову і знову, багато разів переповідаючи історію по кругу. Це може дратувати, але будьте терплячими – дайте можливість виговоритися стільки разів, скільки буде потрібно.
Робіть звичайні рутинні справи разом.
Будуйте спільні плани та говоріть про майбутнє. Часто люди з ПТСР страждають від відчуття, що попереду у них нічого немає, лише пустка. Плани на майбутнє можуть допомогти подолати це відчуття.
Уникайте наркотиків, алкоголю та куріння вдома та у вашому оточенні. Ці спокуси треба тримати подалі.
Якщо стан людини дуже важкий не залишайте її на самоті.
Як писав OBOZREVATEL, військовий психолог Андрій Козінчук пояснив, чому не всі українці після війни страждатимуть на ПТСР.