Жаби на даху і скульптури святих: топ київських шедеврів архітектора Городецького
У п'ятницю, 4 червня, виповнюється 158 років з дня народження видатного архітектора, одного з батьків київського архітектурного модерну Владислава Городецького (роки життя 1863-1930. – Ред.). Його будівлі знають абсолютно всі українці, і не тільки. "Будинок з химерами", Миколаївський костел, кенаса та інші будівлі – яскраві зразки столичної архітектури початку XX століття, які вражають нашу уяву до цього часу.
OBOZREVATEL пропонує згадати шедеври талановитого зодчого і ще раз закохатися в чудовий Київ, адже Городецький один із тих, хто зробив значний внесок у формування неповторного образу нашої столиці.
Костел Святого Миколая
З 1899 по 1909 рік йшло будівництво нового костелу для католицької громади Києва. Розробка і будівництво будівлі проводилися зусиллями Владислава Городецького. 60-метровий шедевр неоготики є висотною домінантою вулиці Великої Васильківської Щоправда, останнім часом через навколишню забудову культова споруда трохи "затиснулась" сусідніми будинками.
Храм, що нагадує середньовічні собори Європи, на початку XX століття був еталоном нових будівельних технологій. Тут уперше використовували фундамент на бетонних палях і залізобетон. Будівлю й нині прикрашають бетонні скульптури Божої матері та святих.
У 1930-ті роки храм був розграбований, а після Другої світової війни сильно зруйнований. Там облаштували архів, а нині в будівлі розмістився Національний будинок органної та камерної музики. Також тут ведуться богослужіння. Останнім часом стан костелу погіршився – розвалюються цементні скульптури та оздоблення фасадів. У планах Мінкульту повна реставрація будівлі.
Кенаса на Ярвалу
Ошатну будівлю нинішнього Будинку актора на вулиці Ярославів вал споруджено в 1898-1902 роках за проєктом Городецького і його друга інженера Антона Страуса. Химерна будівля в мавританському стилі вражає своєю красою. На жаль, вона сильно постраждала після ремонтів і реконструкцій за радянських часів.
Кенаса втратила дивовижний купол, деякі деталі інтер'єру, а пізніше до неї прибудували недоречну вхідну групу. Останні роки в столиці точаться розмови про відновлення первинного вигляду будівлі. Але для цього потрібно кудись переселити Будинок актора.
До речі, величезний вхідний портал будівлі не відкривали вже більш ніж пів століття. Красиві двері потребують термінової реставрації.
"Будинок з химерами"
Про цей шедевр Городецького вже понад століття ходять легенди. Мовляв, побудував він цей диво-будинок на спір. Інші кажуть, що він прокляв будинок. Хай там як, а будинок на Банковій, 10 – символ не тільки столиці, а й усієї України. І важко повірити – але! – коли будинок побудували, преса критикувала його за "жахливий стиль", який не відповідає вигляду Києва. Благо, зараз такого вже ніхто не скаже. "Будинок з химерами" – один із найяскравіших прикладів архітектурного модерну в Східній Європі.
Городецький був відмінним мисливцем, після одного з сафарі він написав дивовижну книгу "В джунглях Африки", яка становить величезну цінність серед букіністів. Дивовижний світ природи він якраз зобразив на фасаді свого прибуткового будинку.
Газелі, пузаті жаби, слони, дівчина з рибами – все це відгомін тих вражень геніального архітектора. Крім скульптур тварин, на фасаді і в інтер'єрі будинку дуже багато різних химер – нереїд і морських чудовиськ.
У цьому будинку архітектор проживав з 1902 по 1913 рік. Однак він не зміг виплатити борги з будівництва будівлі й продав її 1913 року Данилу Балаховському. За радянських часів будинок націоналізували й віддали під комунальні квартири. Потім тут розміщувалася поліклініка, а тепер – резиденція президента України. На початку "нульових" будівлю ретельно відреставрували.
На жаль, не всі київські споруди Городецького відомі або збереглися до нинішніх часів у належному стані. Так, йому приписують будівництво кількох склепів на Байковому кладовищі. Але оскільки довоєнний архів некрополя знищили, знайти його шедеври нелегко. Та й самі склепи розграбовані та перебувають в аварійному стані.
На згадку про талановитого архітектора в Києві назвали найкрасивішу вулицю, яка за часів його життя іменувалася Миколаївською (за радянських часів – Карла Маркса. – Ред.). А на території Пасажу у 2004 році встановили бронзовий пам'ятник. Зодчий сидить за столиком і п'є каву та задумливо дивиться на місто, яке й через багато років не втратило свого шарму.
Як раніше повідомляв OBOZREVATEL, за останні сто років Київ дуже сильно змінився. З центральних вулиць міста зник трамвай, а багато споруд не пережило потрясінь XX століття.