У Києві є "таємний" храм Миколи Чудотворця, в який нікого не впускають. Фото

У Києві в історичній місцевості Звіринець є унікальний храм-пам`ятник, присвячений воїнам. Його так ніколи і не добудували.

Відео дня

OBOZREVATEL розповідає про долю дивовижної споруди, в якій жодного разу не проводили богослужіння (щоб подивитися фото, доскрольте до кінця сторінки).

Унікальна будівля розташована на вулиці Тімірязєвській, 2 у Печерському районі столиці. Просто на території Інституту проблем міцності імені Георгія Писаренка Національної академії наук України. Потрапити туди неможливо, оскільки Інститут вважається режимним об'єктом.

На місці Братського кладовища тепер науковий заклад.

Помітити храм нелегко, позаяк його територія оточена парканом та високими деревами.

У розпал Першої світової війни біля Звіринецького некрополя відкрили Братське кладовище – для військових, які брали участь у боях і загинули не тільки на полі битви, а й у госпіталях.

Для увічнення подвигу воїнів, які захищали тодішню Російську імперію, тут вирішили побудувати монументальний храм. Усе було зроблено дуже швидко, на урочистості з закладки храму з'явилася мати останнього російського імператора Миколи II, Марія Федорівна (ім'я до прийняття православ'я – Марія Софія Фредеріка Дагмар. – Ред.). Вона любила бувати в Києві, тому "зволила покласти перший камінь" в основу культової споруди.

Храм-пам'ятник будувався за первісним ескізом архітектора Петра Фетісова, спільно з архітектором Валерієм Риковим. Стилістика храму була досить незвичайною. Це був мікс псевдоросійського стилю і модного тоді модерну. Якщо провести аналогію, то київська церква мала бути подібною до шатрових храмів (таких, як знаменита церква Вознесіння в селі Коломенському (Москва, РФ). – Ред.).

Уже в 1917 році храм був готовий "начорно", але розпочата революція поклала край усім планам щодо добудови споруди.

У 1920-ті роки й саме Братське кладовище запустіло. У 1935 році влада розглядала питання про облаштування нового некрополя. Тоді ж і заговорили про перетворення недобудованої споруди на крематорій. Це робилося з міркувань економії.

Але всім цим планам не судилося реалізуватися через те, що територію навколо забрали для потреб нового Ботанічного саду, а після II Світової війни будівля церкви відійшла Інституту міцності АН УРСР. І, напевно, в той час це було для будівлі порятунком, оскільки в 1960-ті роки Хрущов почав черговий наступ на релігію, і храми зносили по всьому СРСР.

Унікальна будівля належить Академії Наук.

Георгій Писаренко, на честь якого назвали Інститут проблем міцності НАН України, згадував, що йому сподобалася масивна будівля церкви через потужні стіни та гарну якість будматеріалу. Згодом до споруди зробили багато добудов.

Зазначимо, що територія, де працюють вчені, свого часу була всіяна могилами, які було знищено.

У 1990-ті роки, коли відроджувалися церкви та монастирі по всій Україні, питання про передачу цього храму на баланс релігійної громади Києва не стояло. Якісь розмови велися в "нульових", але і вони нічим не закінчилися.

У споруді можна було б відродити храм на честь воїнів України.

А зараз питання храму-пам'ятника вже захисникам України, загиблим за територіальну цілісність нашої держави, було б дуже актуальним. Хто знає, може будівля на Звіринці оживе, але вже в українському стилі й на спомин про наших воїнів.

Раніше OBOZREVATEL зібрав топ-5 пожеж, які назавжди залишаться в пам'яті киян. Місто підпалювали князі-сепаратисти, монголи та інші варвари, але воно завжди відроджувалося.