Пʼять фільмів про проблему біженства по всьому світу
21 березня в українському прокаті покажуть найкращий польський фільм 2023 року – скандальний "Зелений кордон", який вчинив багато галасу напередодні польських виборів. Проти нового фільму легенди польського кіно режисерки Аґнєшки Голланд висловився сам президент Анджей Дуда. Політична атака на кінематографістку та її твір супроводжувалася масованою кампанією в мережі – фільм засипали негативними оцінками на рейтингових платформах ще до початку кінопрокату.
Аґнєшка Голланд розуміла, що торкається найболючішої та закритої теми для Польщі, яка стосується кризи з біженцями. Про цю проблему знімали кіно в різних країнах. Напередодні прокату зібрали 5 фільмів про проблему біженства.
"Зелений кордон" / Green border, реж. Аґнєшка Голланд (2023)
Події розгортаються навколо так званого "зеленого кордону" між Білоруссю і Польщею. Біженці з Близького Сходу й Африки намагаються дістатися до Європейського Союзу, який пропаганда режиму Лукашенка змальовує як ворота в рай. Вони обіцяють мігрант(-к)ам легкий прохід до ЄС. У цій прихованій війні переплітаються життя новоспеченої активістки-польки Юлії, молодого білоруського прикордонника Яна та сім'ї сирійських біженців.
Це вигадана історія, яка заснована на реальних фактах міграційного тиску Білорусі на Європейський Союз. Але автор(-к)и сценарію провели дослідження кризи, проводили інтерв'ю з біженцями, прикордонниками та активістами, щоб наповнити історію реальними фактами людей з різних сторін конфлікту.
"Персеполіс" / Persepolis, реж. Маржан Сатрапі, Венсан Паронно (2007)
Анімаційна адаптація графічних мемуарів Маржан Сатрапі, французької мисткині іранського походження. На прикладі власної родини авторка змальовує історію бурхливих політичних та соціальних змін, які спіткали Іран у другій половині 20 століття, серед яких диктатура Шаха, Ісламська революція та війна з Іраком, яку розпочав Садам Хуссейн.
Головною героїнею стала смілива та зухвала дівчинка Маржан, яка фанатіє від Брюса Лі, слухає платівки Bee Gees та Iron Maiden і відчайдушно намагається зрозуміти світ навколо. Але він звужується і стає все небезпечнішим. Її рідних та близьких переслідують, тисячі людей опиняються за ґратами. Західний стиль життя відтепер оголошено ворожим, режим фанатичних моралістів одягає жінок у хіджаби, і в Ірані стає зовсім тісно для тих, у кого свобода – найвища цінність. А Маржан саме така дівчинка, яка готова написати на кофті "Punk is not ded".
"Втеча" / Flee, реж. Йонас Поер Расмуссен (2020)
Ще один анімаційний фільм став тріумфом на премії "Оскар", отримавши три номінації. Вперше в історії премії анімаційний фільм було номіновано як Найкращий документальний повнометражний фільм та як Найкращий міжнародний фільм.
"Втеча" розповідає надзвичайно правдиву історію чоловіка, Аміна, який на порозі одруження вперше розкриває своє приховане минуле. Він згадує як у дитинстві був змушений бігти з матірʼю та братом з рідної країни, Афганістану, у невідомість, ризикуючи життям. На основі аудіозаписів було створено анімаційний фільм, який змальовує спогади та сьогодення.
"Цей дощ ніколи не скінчиться", реж. Аліна Горлова (2021)
У центрі цього українського документального фільму 20-річний Андрій Сулейман, який тікає з батьками з Сирії. Проте війна наздоганяє головного героя і в Україні, де він стає волонтером Червоного Хреста. Після смерті батька Андрій вирішує поховати його тіло на батьківщині.
Аліна Горлова створила потужну та візуально захопливу подорож крізь нескінченний людський цикл війни та миру. За це стрічка стала Найкращим повнометражним фільмом на фестивалі документального кіно Festival dei Popoli (2020) та отримала нагороду IDFA як "Найкращий повнометражний фільм" у секції "Перша поява" (First Apperance).
"Лімб" /Limbo, реж. Бен Шаррок (2020)
Не драмами єдиними. Режисер Бен Шаррок запакував історію, яка торкається проблематики біженства, в кумедну та гостру міжкультурну сатиру. Фільм тонко поєднує труднощі та надію досвіду біженців.
Головний герой Омар – перспективний молодий музикант. Розлучений зі своєю сирійською родиною, він застряг на віддаленому шотландському острові в очікуванні відповіді на його запит на притулок. Стрічка рефлексує досвід біженця на далекому шотландському острові, де пейзажі у стилі Веса Андерсона служать метафорою нового та небезпечного.