"В Україні гірше, ніж у 90-х, у людей на руках до 4 млн одиниць зброї, а влада деградує". Інтерв'ю з Кінахом

  • Сьогодні в Україні гірша ситуація, ніж на початку 90-х

  • Держава втрачає монополію на використання сили

  • Спостерігається тенденція деградації інститутів влади

  • Кабінет міністрів фактично недієздатний

  • Криза в країні розпочалася задовго до карантину

'В Україні гірше, ніж у 90-х, у людей на руках до 4 млн одиниць зброї, а влада деградує'. Інтерв'ю з Кінахом

В Україні склалася ситуація, гірша, ніж на початку 90-х. Влада втрачає монополію на використання сили. В країні спостерігається тенденція деградації інститутів державної влади. Програма діяльності уряду перетворюється на імітацію, за останні роки Кабмін жодного разу не звітував перед Верховною Радою, хоче це й перебачено Конституцією.

Відео дня

Після трьох місяців карантину міністри не мають чіткої програми антикризових дій. Фактично країна не знає, куди йде. Про це та багато іншого в ефірі ObozTV заявив прем’єр-міністр України в 2001-2002 роках Анатолій Кінах.

Розпочати хотів би з тих подій, які трапилися останнім часом. Кримінальні новини юнак, який вирішив замінувати міст Метро, стрілянина в Одесі. Чи є гарантія того, що завтра поліція якоїсь області не скаже: у нас тут теж вирішили постріляти й розібратися. Ми що, в 90-ті повертаємося?

– Це гірша ситуація, ніж на початку 90-х. Вона сформована не тільки за останній період, а практично за всі останні декілька років.

Передусім, дуже загрозливо те, що влада втрачає монополію на використання сили. Я думаю, це одна з найголовніших функцій держави, незалежно від її назви, в межах чинної Конституції, законодавства захищати життя, безпеку і, безумовно, майно й інші інтереси громадян.

І те, що в Україні є такі тенденції, – дуже загрозливо для нас, бо це відбувається на тлі трагічних подій на сході, на тлі війни.

За деякими даними, які не афішуються, але вони об’єктивні й відповідають дійсності, на руках у громадян України на сьогоднішній день є, за різними оцінками, до 4 мільйонів одиниць нарізної незареєстрованої зброї.

На жаль, усе частіше ми бачимо дуже серйозні й трагічні випадки. Ба більше, це пов’язано і з тим, що так звана реформа правоохоронної системи, інститутів Міністерства внутрішніх справ, поліції перетворилася, по суті, на імітацію.

Кожна реформа повинна спиратись насамперед на системні комплексні заходи. Мають бути чіткі програми реформування, підготовка кадрів, ресурсна база, етапи, контроль і головне – позитивні результати, які створюють безпечне життя в Україні.

З приводу монополії на силу з боку держави. Ми розуміємо, в чиїх руках вона. Зокрема, це два профільних міністри – оброни і внутрішніх справ. Реформи і там, і там мають відбуватися. Ми розуміємо, що це не тільки контроль цієї ситуації, але й відповідальність. То що виходить? Якщо ми бачимо на наших вулицях такі інциденти мало не щодня, значить, десь хтось недопрацьовує?

– Тут треба говорити про більш детальні дослідження. До речі, коли мене запитують, яка сьогодні одна з найголовніших загроз для України як держави, я вимушений констатувати, що ця загроза формулюється як дуже небезпечна тенденція деградації інститутів державної влади по всіх напрямках.

Щоб не було голослівно, я рекомендую в порядку довідки подивитися останній рейтинг Світового форуму в Давосі. Там дуже багато показників за 2019 рік для 141 держави, зокрема дуже важливий показник: ефективність системи державного управління. В України було 104-те місце.

Але ж це рейтинг за попередній рік.

– Що далі відбувається? За останні 4-5 років у Верховній Раді України не було звіту жодного уряду. Це чітко прописано Конституцією й законами.

Виходить, що програма діяльності уряду перетворюється на імітацію. Не відпрацьовано механізму якісної кадрової політики, а діють за принципом особистої відданості, "свій-чужий" чи хто більш "ефективно" обслуговує інтереси політико-фінансової групи.

На найвищому державному рівні немає розуміння персональної відповідальності. Особливо коли йдеться про членів Кабінету міністрів, зокрема міністрів правоохоронної системи, яких ви назвали.

Після таких трагічних випадків – Житомир, Одеса, Кагарлик, Бровари – у будь-якій цивілізованій країні міністр щонайменше йде у відставку, не чекаючи звіту. А в нас навіть немає чіткого жорсткого механізму звітування конкретної посадової особи. До того ж відбувається засідання Комітету парламенту, а міністр не з’являється.

Ці речі ще раз підтверджують, наскільки деформована, наскільки дестабілізована система державного управління по всій вертикалі.

Ми бачимо, що парламентарі не дуже задоволені тим, що відбувається в Кабміні. Програму не затверджено. Два місяці вона лежить в столі, переписується. Ба більше – з’явилася інформація про те, що в четвер її теж не затвердять.

– Це не програма. Я сам її уважно дивився – чотири сторінки, найкращий варіант – листівка на чергові вибори. Жодної цифри.

Уже 12 комітетів зробили негативні висновки й відправили так звану програму на доопрацювання уряду. В такому вигляді її однозначно не можна ухвалювати.

На жаль, це оцінка недієздатності сьогоднішнього вищого виконавчого органу держави – Кабінету міністрів. Це вже підтверджено поточними подіями.

"Кабінет міністрів фактично недієздатний"

На сьогоднішній день весь світ долає поточні проблеми пандемії коронавірусу. Ми ведемо моніторинг від Австралії до Узбекистану – підтримка бізнесу, платоспроможності, доступу до ресурсів, захисту національних ринків тощо. В Україні скоро три місяці карантину, але, на відміну від більшості країн світу, немає затвердженої чіткої, системної, комплексної, високопрофесійної програми антикризових дій.

Зараз у нас йдеться тільки про декілька проєктів, крім того, щодо яких парламент уже, по суті, зробив свій негативний висновок. Наступного тижня буде внесено ще один проєкт. Ми його вже бачили, але там багато питань.

Це ще раз підкреслює, що, коли в державі немає ефективної системи інститутів влади, коли втрачається комунікація з реальною ситуацією, з суспільством, марно очікувати системних професійних комплексних дій. І це та загроза, про яку я сказав вище.

А запит від суспільства якраз йде. І від представників бізнесу теж. Флешмоб "Відкрийте ресторани", який майже тиждень ширився соціальними мережами, втілився в акцію під стінами Кабміну. Ми вже не вперше бачимо протести за період карантину. Як повинні реагувати в уряді?

– Через карантинні заходи понад усе постраждали такі галузі нашої економіки, як готельно-ресторанний бізнес, транспортні, вантажні, пасажирські перевезення. На жаль, промисловість у глибокому занепаді, і ця проблема зростає.

Як приклад – за квітень гірничо-металургійний комплекс втратив обсягів виробництва більше ніж на 30%, а машинобудування – близько 19%. Внаслідок цього доходи бюджету травня нинішнього року виконано лише на 62%.

Це дуже серйозна криза. І люди мають рацію. Бо запасу фінансової міцності ані у наших громадян, ані тим паче в малого й середнього бізнесу практично не було ще до початку карантину.

Що роблять інші держави? Не треба далеко ходити. У Східній Європі задіяно дуже потужні заходи підтримки платоспроможності, чітко відпрацьовано механізми доступу до ресурсів. Коли йдеться про оренду, то не лише державної власності, а й про весь комплекс разом із приватною власністю. Працює чіткий механізм врахування інтересів і зниження до мінімальних рівнів втрат і ризиків, які зараз існують.

Я можу нагадати так звану програму в Україні 5-7-9%, яка була декларативно спрямована на підтримку малого й середнього бізнесу і розпіарена на всіх рівнях. Нею скористалося 470 підприємців по всій країні.

Анатолій Кінах

Навіть у Кабміні визнали, що вона не працює.

– Абсолютно! Власне, сьогодні люди мають рацію, тому що вони потрапили в дуже скрутну ситуацію.

Якщо в уряду досі немає затвердженої програми, чи означає це, що в уряді не знають, що робити, і працюють ситуативно, без чіткої стратегі на пів року, рік чи 4-5 років?

– На жаль, немає ані моделі розвитку держави загалом, ані нинішньої стратегії, програми певних дій.

Якщо простою мовою: ми не знаємо, куди йдемо?

– На жаль, так. Це для нас величезна проблема. І це пов’язано з фахом, із професійністю, кадровою політикою тощо.

На сьогоднішній день монокоаліція в парламенті не має навіть угоди.

Кажуть, вона десь є, під нею навіть підписуються депутати, але показувати поки що не готові.

– Це знов підтверджує, наскільки деформована система державних інститутів влади, коли сама влада часто показує приклад порушення Конституції й чинного законодавства.

Як можна вимагати від наших громадян дотримання закону, коли такий правовий нігілізм наявний на найвищих рівнях влади?

Пів року вже минуло. Багажем ще з минулого року лежить дефіцит держбюджету. Чи може за наступне півріччя цей дефіцит зрости удвічі, і ми матимемо дефіцит майже 200 мільярдів?

– Дефіцит зростає. Потрібно зрозуміти, що наші проблеми зростають не тільки через карантин. Криза в Україні розпочалася далеко до початку карантину.

У другій половині 2019 року ми бачили небезпечний тренд зниження обсягів промислового виробництва. Уже в грудні 2019 року падіння виробництва склало -8,3% по відношенню до аналогічного періоду попереднього року.

У другій половині 2019 року різко впали темпи зростання ВВП. У січні 2020 року в нас був мінус за динамікою ВВП. А карантин і пандемія прискорили ці процеси.