Замість м'яса – крохмаль і кістки: блогерка рознесла міф про "ГОСТівську" ковбасу в СРСР
У тому, що знаменита радянська "варена ковбаса по 2.20" на 99% складалася з найкращого м'яса, можуть бути впевнені лише ті, хто або не читав радянських ГОСТів, або відкривав їх тільки на першій сторінці.
На ділі ж у неї клали сировину навіть не третього сорту. А ті самі "найкращі в світі стандарти" змінювали буквально кожного сезону – залежно від норм забою, рівня надоїв, урожаю, імпорту. Про це йдеться в публікації "Послухайте дочку радянського товарознавця" російської журналістки Анастасії Миронової.
"Знаєте, в ту саму "Чайну" ковбасу, яку ніхто не їв, по ГОСТу клали 70% яловичини другого сорту, 20% напівжирної свинини і 10% бічного шпику. Проте, ковбаса ця чітко віддавала картоном. Чому? Та тому, що ГОСТи містили великі примітки, в яких скрупульозно описувалося, що і чим на виробництві можна замінити: м'ясну масу на суміш з виварювання кісток, крохмалю та харчової плазми, емульговані рослинні жири в маргарині і масле "бутербродне" – на мінеральне масло (пам'ятаєте, як масло вершкове на сковороді вибухало, залишаючи після себе чорну пляму і порожнечу з запахом гуродну?). ГОСТи постійно редагували, для деяких продуктів – щосезону, залежно від норм забою, рівня надоїв, врожаю, імпорту", – розповіла Миронова.
Вона наводить як приклад знаменитий сосискова-ковбасний ГОСТ 23670-79 від 1979 року в редакції 1980 року.
"У ньому ми читаємо, наприклад: "Допускається замість яловичини, свинини, баранини використання стабілізатора білкового, маси м'ясної яловичої або свинячої, або баранячої, харчової плазми (сироватки) крові, крохмалю або борошна пшеничного", – цитує документ Миронова
"ГОСТ і норми закладки були для внутрішньої пропаганди (мовляв, заспокойтеся, дорогі громадяни, хоч ковбаса у нас справжня) і пускання пилу в очі іноземцям (ось, наші люди тільки натуральне м'ясо їдять, свіжим молоком запивають, хлібом з маслом закушують). Для реального ж користування були примітки до ГОСТів, які прямо в документі і друкувалися", – пояснила Миронова.
Вона пише, що продукція за ГОСТом в Союзі справді випускалася. Правда, в окремих "не для народу" цехах і призначалася для партійної номенклатури і різного роду перевіряльників з СЕС і ОБХСС.
"І якщо зараз якась "мурзилка" промуркотіла вам, ніби вчилася в інституті харчової промисловості та знає, що ковбасу робили тільки з м'яса, женіть "мурзилку" в шию: вона або бреше, або ні чорта не вчилася, а з першого курсу прилаштувалася солодко в м'ясному цеху і замість іспитів заносила викладачам тюки з яловичиною першого сорту і свининою напівжирною. Тієї самої, якій цілком офіційно, по ГОСТу, у вашій ковбасі не було. А була вона лише в партіях, які готувалися для спецрозподільників і номенклатури. На деяких комбінатах навіть цех спеціальний був, де все робили за основними вимогами ГОСТу, без всяких редакцій. Ось тільки товар цей був тільки для чинуш, блатних і... перевіряючих. Всякі СЕС, ОБХСС викочувалися з перевірок з величезними сумками, набитими м'ясом, маслом і гостівськими ковбасами. В одному уральському місті чиновник повіз хабар аж на дореволюційних санях і саньми тими його непогано придавило. Гостівською ковбасою півноги відрубало. Але хоча б гостівською", – розповіла авторка.
Вона звертає увагу, що пише саме про норми, а не дефіцит і злодійство, які ще більше спотворювали картину.
"Про те, що навіть при вдалому збігу обставин (наприклад, ви урвали "викинуту" об 11 ранку ковбасу, і ковбаса ця була зроблена по ГОСТу) замість 99% м'яса ви могли отримати, цілком законно, суміш з кісткового борошна, столярного клею, плазми, крохмалю та варених сечових міхурів. А якщо врахувати рівень злодійства, нехлюйства і антисанітарії, то ковбаса ваша являла ... навіть не знаю, що вона являла. Уявіть вимочений в застояній на спеці крові шматок картону. Уявили? Приблизно це ваша ковбаса тоді з себе і являла", – пояснила авторка.
Як повідомляв OBOZREVATEL:
66 років тому 19 лютого 1954 року Крим від РРФСР передали УРСР з формулюванням "вкрай занедбана область". Україна відновила регіон, але після анексії Росією він знову "майже убитий".
Люди, які ностальгують за СРСР, люблять згадувати, які в ньому були низькі ціни. Правда, якщо порівняти їх з зарплатами того часу, стає ясно, що крім найпростіших продуктів грошей мало на що вистачало.
Жителі СРСР, яким пропаганда розповідала про виробництво тисяч танків і "найбільш передовою науці", в звичайному житті були змушені ремонтувати окуляри синьою ізоляційною стрічкою і шукати поради, як з "вух" від старої хутряної шапки зробити для дітей дефіцитні рукавиці.
Побутова техніка в СРСР коштувала захмарних грошей. Так, телевізор з екраном 3х4 см коштував як дві зарплати, а в 60-і роки дозволити собі холодильник могли тільки 5% сімей "наддержави".
Розповіді про небувалу технологічності і надійності радянської побутової техніки в більшості випадків виявляються міфами. У більшості випадків кращі приклади – вкрадені (або рідше – куплені) на Заході.
Один з нині популярних "радянських" міфів полягає в тому, що нібито "до перебудови в Союзі жили дуже ситно". Однак кадри з магазинів з фільмів, дивом пропущені цензурою, в пил розбивають це твердження.
Цукерки хорошої якості в СРСР були таким же дефіцитом, як і будь-які інші нормальні продукти. Дітям їх давали по 1-2 штуки, а замість солодощів все гризли солодкі брикети з киселю-концентрату.
"Ковбаса по 2.20" – один із символів, за яким тужать "фанати совка" і з якого сміються противники ладу. Тоді це був продукт далеко не щоденного споживання, а через дефіцит м'яса практично всю продукцію м'ясокомбінатів з України вивозили в Москву.