Відео дня
Як українцям вийти на пенсію мільйонерами без допомоги держави: названо механізми
У свої 20-30 років рідко хто з громадян України, як й інших пострадянських країн, замислюється про планування своєї старості. На перший план зазвичай виходять подорожі, купівля нового автомобіля або житла. А ось надії щодо свого пенсійного майбутнього українці все ще покладають на державу і не вміють мислити на десятки років вперед.
Тим часом у США та Західній Європі заведено відкладати на майбутню пенсію ледь не з першої зарплати. OBOZREVATEL розбирався, чи можна в Україні самостійно забезпечити собі безбідну старість і наскільки реально вийти на пенсію мільйонером, не розраховуючи на державу.
Накопичувальні пенсії неминучі
Згідно зі статистикою, яку наводить Research & Branding Group, основним доходом українців після зарплати (64%) є пенсія (29%). До того ж третина жителів України (35%) не мають заощаджень "на чорний день". Ще третина мають заощадження, яких вистачить на термін до двох місяців, і лише 3% розраховують на те, що їм вистачить заощаджень більш ніж на 7 місяців.
Ситуація виглядає ще більш тривожною на фоні заяв від представників влади про те, що сьогоднішнім молодим українцям (± 30-35 років), найімовірніше, не варто розраховувати на державну пенсію. І треба визнати, такі заяви є небезпідставними, враховуючи, що солідарна пенсійна система в Україні перебуває на межі повної катастрофи.
Рятувати ситуацію влада хоче впровадженням механізму обов'язкового накопичувального пенсійного забезпечення, розмови про який ведуться протягом останніх 20 років. Але чи буде вкотре така ініціатива реалізована, поки невідомо. Тому єдиний спосіб отримувати більш-менш адекватну пенсію – накопичити собі самостійно.
Інвестиції в себе
Отримувати гідну пенсію з власних накопичень протягом 10-20 років після виходу на заслужений відпочинок можна за допомогою декількох дієвих способів, які не вимагають великих вкладень на старті:
відкрити банківський депозит;
придбати облігації внутрішньої державної позики (ОВДП);
відкрити рахунок у недержавному пенсійному фонді;
оформити пенсійне страхування.
І вклад у банку, і ОВДП експерти називають одними з найнадійніших механізмів накопичення коштів, і навіть рекомендують їх комбінувати. Найважливіша перевага банківського депозиту – всі вклади до 200 тис. грн захищені державою. У разі банкрутства фінустанови накопичення не втратяться, їх поверне Фонд гарантування вкладів фізосіб. Зараз у планах Фонду навіть підвищити суму до 600 тис. грн.
Що стосується ОВДП, тут держава гарантує виплату всіх процентних нарахувань і повернення грошей по облігаціях у повному розмірі незалежно від ситуації в країні. Не дарма інтерес українців до цього виду накопичення своїх кровних стабільно зростає. Причому інвестувати в держоблігації не складніше, ніж відкрити депозит у банку, а сума інвестиції може стартувати від 1 тис. грн.
Однак треба розуміти, що обидва ці способи інвестування – це короткострокові фінансові інструменти. У випадку з банківським депозитом, то його можна відкрити щонайбільше на 2 роки. Потім депозит потрібно продовжувати або, якщо умови банку змінилися, відкривати заново. Аналогічна ситуація і з ОВДП, максимальний термін їх розміщення – до 5 років. І ось тут може виникнути спокуса забрати гроші після закінчення зазначених термінів і використати їх на щось більш актуальне, ніж пенсія, особливо якщо до неї ще далеко. Саме тому для пенсійних накопичень ці способи підійдуть не всім, тільки найбільш дисциплінованим.
Як альтернативу індивідуальним накопиченням розберемо інструменти колективного інвестування – недержавні пенсійні фонди та пенсійне страхування. У кожного способу є свої вигоди і свої ризики.
1) Недержавні пенсійні фонди (НПФ)
У чому суть. НПФ – це фінансова установа із статусом неприбуткової організації. Її мета:
накопичувати пенсійні внески;
примножувати ці кошти завдяки інвестиціям;
повертати їх назад через пенсійні виплати, коли учасник досягне пенсійного віку.
Структура НПФ включає 3 учасників: адміністратора фонду, компанію з управління активами та банк-зберігач. Адміністратор укладає з громадянином договір, розраховує і сплачує податки з пенсійних виплат, веде облік і надає звітність. Коштами розпоряджається компанія з управління активами. Її завдання максимально ефективно інвестувати кошти, а банк-зберігач зобов'язаний їх зберегти.
Перші фонди з'явилися ще 2004 року. Станом на вересень 2020 року вже налічувалося 63 різних НПФ, але їхніми учасниками є дуже маленький відсоток громадян – лише 880,4 тис. українців. Фонди є трьох видів: відкриті, корпоративні та професійні. Учасником відкритого НПФ може стати будь-який українець. Корпоративні фонди створюються для співробітників окремого підприємства (наприклад, такий фонд є в НБУ), професійні – для представників однієї професії.
Як вибрати НПФ. Сума пенсійних накопичень залежить від двох ключових моментів: наскільки регулярно учасник поповнюєте свій пенсійний рахунок і з якою прибутковістю працює обраний фонд. Тому експерти радять передусім уважно проаналізувати, кому належить фонд (аж до кінцевого бенефіціара) і відразу відмовитися від участі в НПФ, якщо його власники базуються в офшорах.
Далі потрібно оцінити прибутковість фондів – один із головних параметрів під час вибору НПФ. Якщо вона не перевищує інфляцію, накопичення будуть знецінюватися з кожним днем. Українська асоціація адміністраторів пенсійних фондів опублікувала список 10 найбільш прибуткових НПФ за підсумками трьох кварталів 2020 року. Перші місця в списку, за розміром активів серед відкритих НПФ, посіли: "Все" (13% річних), ОТП Пенсія (12,6% річних), НПФ "Україна" (12,3% річних), НПФ "ПриватФонд" (11,9% річних).
До речі, НПФ не може отримувати значний прибуток, тому що держава встановлює жорсткі межі для інвестицій. Найчастіше НПФ інвестують в ОВДП, банківські депозити і лише незначну частину вкладають у банківські метали, корпоративні облігації, акції, нерухомість.
Експерти також рекомендують враховувати і "вік" фонду – краще, щоб НПФ вже пропрацював 5-6 років. У такому випадку можна вивчити дані щодо його діяльності, побачити динаміку щодо клієнтів, підсумки за рівнем прибутковості. Відповідно до законодавства, інформацію про результати своєї діяльності НПФ публікують щомісяця.
Відкрити рахунок у НПФ можна навіть без відвідування офісу – деякі компанії пропонують заповнити всі дані для підписання контракту прямо на сайті. З документів необхідні лише паспорт громадянина України та довідка про присвоєння ІПН.
Скільки можна накопичити? Щоб скласти уявлення про механізм пенсійних накопичень, можна скористатися онлайн-калькуляторами на сайтах самих НПФ, наприклад тут. Припустимо, якщо середньостатистичний українець у віці 30 років зі своєї зарплати в розмірі 12 000 грн щомісяця перераховуватиме на персональний рахунок в НПФ 0,5% від зарплати (600 грн), то до моменту виходу на пенсію за віком (в 60 років) за умови, що прибутковість розміщення коштів збережеться на рівні 10%, дійсно можна накопичити більш ніж 1 мільйон гривень (1 247 576 грн).
Якщо цю суму виплачувати помісячно протягом наступних 15 років, загальний обсяг виплат за весь період становитиме близько 2,7 млн грн, адже на залишок коштів продовжать нараховуватися відсотки. Водночас середній розмір щомісячної пенсії протягом 15 років буде 15 342 грн. Звісно, тут не враховано ще рівень інфляції, проте факт залишається фактом – вийти на пенсію мільйонерами для нинішньої молоді цілком реально, якщо вже зараз почати накопичувати.
Переваги НПФ:
гарантія від банкрутства. Відповідно до закону, НПФ не може збанкрутувати, а тільки ліквідуватися. Але в цьому разі пенсійні накопичення громадян повинні бути переведені в інший НПФ за вибором клієнта;
для участі в НПФ не важливий стаж роботи або розмір зарплати (скільки вклали, стільки й отримали);
немає штрафів за несвоєчасний черговий внесок, розмір якого визначається самим вкладником;
вилучення коштів третіми особами неможливо;
є можливість за власним бажанням перевести свої накопичення з одного фонду в інший;
термін настання пенсійного віку людина визначає для себе самостійно, але від законодавчо визначеного він може відрізнятися не більш ніж на 10 років (тобто отримувати виплати можна вже з 50 років);
НПФ дають можливість вкладнику щодня відстежувати баланс власного рахунку, забезпечуючи абсолютну прозорість своєї роботи.
Недоліки НПФ:
НПФ не гарантує своїм учасникам конкретний дохід. Інвестиційний результат, отриманий керувальними компаніями, може бути і негативним. Тут все залежить від ефективної інвестиційної політики;
НПФ дозволяють збирати виключно на пенсію;
період пенсійних виплат має становити не менш ніж 10 років. Забрати всю суму відразу можна тільки в разі виїзду на постійне місце проживання за кордон або в разі критичного стану здоров'я (онкозахворювання, інвалідність 1 групи, інсульт);
закон зобов'язує робити відрахування в НПФ тільки в гривні. Але НПФ, зі свого боку, можуть інвестувати в депозити в іноземній валюті та валютні ОВДП, захищаючи так накопичення від девальвації;
під час отримання одноразової виплати з НПФ вона обкладається 18% податком на доходи фізосіб. Додатково утримується 1,5% військового збору;
в разі смерті учасника НПФ належні йому пенсійні накопичення можуть перейти виключно до його спадкоємців тільки на загальних підставах і не раніше ніж через 6 місяців.
2. Пенсійне страхування
Пенсійні програми існують у страхових компаній, які займаються страхуванням життя (так зване лайфове страхування). Поліси страхування життя мають дві складові – накопичення і страховий захист. Укладаючи поліс страхування життя, клієнт передусім планує фінансово забезпечити себе після виходу на пенсію. Але, крім накопичення, важливою складовою такого поліса є захист від низки ризиків: смерті, важких хвороб, аварій, травм тощо.
Як працює. Довгострокове лайфове страхування – це комбінація страхового поліса та інвестиційної програми. Клієнт вносить щороку страховий платіж, а компанія його інвестує в різні (дозволені законодавством) інструменти. Компанії зі страхування життя, як і НПФ, інвестують у низькоризикові фінансові інструменти – депозити, ОВДП, дорогоцінні метали. В кінці терміну договору застрахований отримує накопичену суму плюс відсотки. Так, принцип накопичень аналогічний НПФ, проте є істотна відмінність – протягом всього часу дії поліса людина перебуває під страховим захистом. Тобто, якщо зі страхувальником що-небудь трапиться, він сам і його близькі будуть фінансово захищені страховою виплатою.
Платежі за лайфовим страхуванням вносяться не помісячно, а щорічно. За бажанням їх можна вносити і частіше – наприклад, щоквартально або кожні пів року. Крім цього, в окрему суму обійдеться страхування додаткових ризиків, хоча тариф за ними набагато нижчий, ніж за накопичувальною частиною страхування.
Як вибрати страхову компанію (СК). На кінець 2019 року, за даними Нацкомфінпослуг, в Україні функціонувало 25 лайфових компаній, з них рейтинговими за накопичувальним страхуванням життя визначено 9. Важливе правило успішного вибору – щоб СК працювала на ринку не менш ніж 5 років. Крім цього, додатковий плюс мають компанії, які мають закордонні материнські структури. Серед таких – "Уніка Життя", "МетЛайф", "PZU Україна страхування життя", ARX Life.
Не менш важливі фінансові показники СК. Наприклад, показник виплат за страховими випадками не повинен бути нижчим ніж 40%.
Скільки можна накопичити? Схема розрахунку остаточного доходу в лайфовому страхуванні настільки складна, що впоратися з цим самостійно практично неможливо: для цього в страхових компаніях є актуарії. Варто також враховувати, що на відміну від НПФ страхова компанія сама встановлює розмір періодичних внесків залежно від обраної програми страхування, її тривалості та додаткових опцій.
Але якщо взяти до уваги той фактор, що прибутковість від інвестування у СК перебуває в межах від 10 до 14%, то у разі аналогічних параметрів (тривалість накопичення 30 років, щорічний внесок близько 7000 тис. грн, прибутковість 10%) можна розраховувати після закінчення дії поліса. якщо не на цілий мільйон, то близько того.
Переваги СК:
виплата деяких сум у разі настання страхового випадку, водночас такі виплати робляться не за рахунок внесків, а з коштів компанії;
в разі повної втрати клієнтом працездатності багато СК звільняють його від подальших платежів, але продовжують вносити зазначені в договорі суми зі своїх коштів;
договір можна укласти в гривні, доларах або євро. До того ж клієнт вносить платіж завжди в гривні, а потім страховик купує валюту і розміщує її на відповідний депозит. За валютними договорами компанія виплачує також у гривні. Але сума розраховується за курсом НБУ на момент виплати;
якщо клієнт не може платити внески, дозволяється взяти "канікули" і його договір буде на певний час "заморожено". А коли фінансова ситуація вирівняється, він знову повернеться до попередньої схеми виплат;
страхові компанії, згідно із законом, повинні гарантувати застрахованим особам прибутковість у розмірі не менш ніж 4% річних, але крім цього є й інвестиційний прибуток (10-14%);
зі страхових внесків не стягується податок на доходи фізичних осіб (ПДФО);
є можливість убезпечити накопичувані кошти від інфляції завдяки механізму індексації;
після закінчення дії поліса накопичені кошти можна отримати відразу або частинами (залежно від обраного виду поліса);
на випадок смерті застрахованої особи клієнт може вказати як спадкоємця будь-яку людину, не обов'язково родича.
Недоліки СК:
жорсткий відбір кандидатів. Якщо за якимись параметрами людина не підходить, їй можуть відмовити у пенсійному страхуванні (особи з інвалідністю, люди старші за 55 років, із серйозними захворюваннями, іншими словами – з групи ризику);
якщо клієнт зменшує або припиняє внески зі страхування до закінчення терміну дії договору, він втрачає право на виплату або отримує поворотну суму, що в рази менша за ту, яку він перерахував компанії.
Куди, як, скільки і чи відкладати взагалі – звичайно, це особистий вибір кожного. Однак не варто забувати і золоте правило: найкращі інвестиції - інвестиції в себе!