Українські великі підприємства впроваджують екостандарти, але потрапляють під пресинг: в чому проблема

Великі підприємства працюють над зменшенням негативного впливу на навколишнє середовище

В останні роки великі промислові підприємства України, розуміючи свою відповідальність за екологію, в умовах практично повної відсутності системи фінансування з боку держави, почали інвестувати величезні суми для зменшення негативного впливу на навколишнє середовище. Проте всі їхні старання залишаються непоміченими екологічними активістами.

На деякі з таких прикладів звертається увага в матеріалі OBOZREVATEL. Зокрема керівниця Професійної асоціації екологів Людмила Циганок підтвердила діяльність підприємств в напрямку модернізації та впровадження різноманітних екологічних ініціатив.

Але так зване "небайдуже співтовариство" жодним чином не реагує на всі зусилля з екомодернізації підприємств і приведення їх роботи до європейських стандартів. Замість цього вони шукають реальні і придумують фейкові "злочини" промисловців, з чим регулярно стикаються чи не всі підприємства.

У матеріалі наголошується, що це явище стало настільки масовим, що з'явився новий термін – "екологічний тероризм". Адже екологія і захист навколишнього середовища все більше перетворюється не на мету, а на засіб. Засіб досягнення людьми, що називають себе "екоактивістами" власних політичних, фінансових або бізнес-цілей.

Як приклад можна привести один із комбінатів України. Коли він виробляв велику частину забруднень у місті – то опинявся під шквалом критики "екоактивістів". Вони вимагали не інвестицій в його екологічність, а повного закриття одного з ключових підприємств міста, яке дало роботу тисячам жителів і входить до основних наповнювачів міського бюджету.

Коли ж підприємство шляхом модернізації виконало головну вимогу "активістів" – "дихати чистим повітрям" – жодна з численних організацій і ініціатив не обмовилася і словом.

Зазвичай сплески уваги до проблеми в екоактивістів частіше збігалися з виборами або важливими для підприємства датами, а в "міжсезоння" їх активність істотно падала, що може свідчити про переслідування власних цілей.

"Чи не тому, що екологія насправді ніколи й не була основною метою їхньої бурхливої діяльності?" – відзначається в матеріалі.

Варто відзначити, що всі зміни підприємств щодо зменшення впливу на навколишнє середовище не можуть відбуватися швидко. Але вина за занадто повільне зниження шкоди для екології – не стільки на самих підприємствах, скільки на державі. Адже вона, запустивши процес реформування природоохоронного законодавства і стверджуючи численні "плани дій", "забула" створити дієву систему фінансування всіх цих заходів, механізми стимулювання модернізації.

УкраїнаЕкологія