Росії не вистачає жерсті: рибні консерви подорожчали на 30% через санкції

У Росії виник брак жерсті для виробництва консервних банок. У результаті самі бляшанки подорожчали на 60-80%, а найдешевші консерви – на 28%. Більшу частину ціни консервованих продуктів становить саме тара. Крім її подорожчання, на збільшення собівартості рибної продукції великий вплив мало зростання цін на продукти, необхідні для виробництва – олії, спецій, овочів, цукру.

Відео дня

Про це повідомили в Росриболовстві та "Рибному союзі", пишуть "Известия". Жерсті почало не вистачати через санкції, введені країнами ЄС та Японією, а також через порушення логістичних ланцюжків. А зростання цін посилилося через обвал рубля.

"[Наразі] матеріал здебільшого ввозять з Китаю, хоча раніше у РФ було кілька імпортерів металу та тари. Вітчизняної білої жерсті не вистачає", – йдеться у матеріалі.

Як зазначив президент Всеросійської асоціації рибопромисловців Герман Звєрєв, великі консервні заводи в Росії мають власні потужності з виробництва жерстяних бляшанок. Але вони все одно залежать від постачання металу з-за кордону.

"З урахуванням санкцій імпорт зараз можливий тільки з КНР. На території країни діє кілька підприємств з виробництва білої жерсті для харчової продукції. Але вони можуть не впоратися зі збільшенням обсягу замовлень. Різкий стрибок рубля по відношенню до долара в лютому-березні міг призвести до зростання цін на білу жерсть і, як наслідок, на самі консервні банки", – пояснив Звєрєв.

Біла жерсть використовується не тільки для виробництва бляшанок, але й для кришок для упаковки продуктів, аерозольної упаковки, балонів, металевої сувенірної упаковки. За даними видання, закуповувати додаткові обсяги жерсті РФ планує у Білорусі.

Раніше OBOZREVATEL повідомляв, що в Росії також закінчуються банки для пива. Така тара займає 30% ринку (інші 70% – у скляних пляшках). Найбільший виробник банок через ситуацію, що склалася, заявив про свій відхід з ринку.

Крім того, російські пивовари через санкції зіткнулися з нестачею хмелю. На російську сировину припадає лише 2% виробництва, решта продукції імпортувалася з Німеччини, Чехії та США.