Із чого в СРСР робили "ковбасу за 2,20": розвінчано головний міф про ГОСТи

"Легендарні" радянські стандарти якості – ГОСТи – мали небагато спільного з життям звичайних людей. Наприклад, продукти, які готувалися суворо відповідно до них, були доступні лише партійній номенклатурі.

Про це в публікації в "Живому журналі" розповів блогер Максим Мирович. За його словами, спогади про "великі радянські ГОСТи", завдяки яким продукти в СРСР були якоїсь неймовірної якості – не більше ніж міф.

"Я докопався звідки йдуть ці вигадки про "чудову радянську ковбасу", але жодного стосунку до "радянських ГОСТів" вони не мають, а мають прямий стосунок до життя радянської номенклатури, яка в СРСР була окремим класом і харчувалася теж абсолютно окремо від звичайних громадян", – написав Мирович.

"Для початку потрібно розібратися, чим же насправді був радянський ГОСТ – ця абревіатура на упаковці продукту досі впливає гіпнотично на всіх "фанатів СРСР". Насправді радянські ГОСТи жодного стосунку до якості не мали – це був просто опис різних складових і процентних співвідношень, які можуть використовуватися в продукті. Підкреслюю – можуть", – сказано в блозі.

Мирович пояснив, що ГОСТ регламентував вилку можливостей із використання тих чи інших компонентів у тій же ковбасі.

"Так, крім перших рядків тексту ГОСТу, в яких вказувалося що ковбаса повинна містити 75% м'яса, існували ще й досить значні примітки, в яких вказувалося, на що за ГОСТом можна замінити м'ясо. Наприклад, замінниками м'яса могла бути суміш з виварювання кісток, крохмалю та харчової плазми, чим успішно й користувалися виробники", – звернув увагу автор.

Він навів як приклад відомий ГОСТ 23670-79 від 1979 року в редакції 1980 року (варена ковбаса та сосиски): "Допускається замість яловичини, свинини, баранини спільне використання стабілізатора білкового, маси м'ясної яловичої або свинячої, або баранячої, харчової плазми (сироватки) крові, крохмалю або борошна пшеничного".

"Тобто в ковбасі могло практично не бути м'яса – його могло бути наприклад всього 10 або 20%, тоді як інші "ГОСТівські м'ясні 75%" могли бути доповнені будь-якими "довколам'ясними" тельбухами, крохмалем і борошном. Цілком офіційно і за ГОСТом. Додайте сюди радянське злодійство та всякі тіньові схеми й подумайте самі – скільки в радянській "ГОСТівській" ковбасі було м'яса насправді", – пояснив Мирович.

За його словами, "якісні радянські продукти за ГОСТом" – не більше ніж міф і красива абревіатура.

Хто їв якісну радянську ковбасу

Автор поцікавився – а хто ж їв ту саму "якісну ковбасу", за якою зараз сумують "фанати СРСР", чи може її й не було зовсім?

"Така ковбаса була. Її робили для так званих спецзамовлень радянської номенклатури в закритих для стороннього ока спеццехах на м'ясокомбінатах, і пізніше розподіляли серед своїх – серед номенклатурних чиновників та інших "блатних", – зазначив блогер.

Він навів спогади одного з читачів свого блогу, який у вісімдесяті роки побував у спеццеху на м'ясокомбінаті.

"У спеццеху на м'ясокомбінаті я сам був. Всередині комбінату окрема прохідна, ми там чи то підробляли, чи то військової кафедри послали – вахтер відлучився, зайшли, набрали ковбаси, зжерли. Бачив у середині 1980-х вивіску "Магазин для обмеженого контингенту осіб" – прямо так, не соромлячись. А ще якось нас, студентів, відправили в обком комсомолу, щось тягати-розвантажувати. Я там поцупив зі столу пропуск у спецїдальню. Вона працювала як звичайна їдальня, але на кілька годин доступ простих громадян припинявся, типу спецобслуговування. Спочатку з цим пропуском ходили, потім навчилися так – за 2-5 хвилин до закриття потрібно було просто зайти в приміщення, цього було достатньо. Смажена ведмежатина й лосятина, гриби, солоні й мариновані – були постійно, ще щось незвичайне, вже й не пам'ятаю", – написав Олексій Носов.

Мирович зробив висновок, що в таку "номенклатурну ковбасу" ніхто не додавав крохмаль, харчову плазму та іншу "масу яловичу або свинячу".

"Вона робилася виключно з якісної сировини для харчування 3-5% громадян, які проживають у винятково комфортному "персональному СРСР". Ну а зараз діти номенклатурних сімей розповідають історії про "якісні радянські ГОСТи" і нарікають на те, що їхні спецпайки кудись пропали протягом лихих дев'яностих", – підсумував Мирович.

Як повідомляв OBOZREVATEL:

• 66 років тому 19 лютого 1954 року Крим від РРФСР передали УРСР з формулюванням "вкрай занедбана область". Україна відновила регіон, але після анексії Росією він знову "майже убитий".

• Люди, які ностальгують за СРСР, люблять згадувати, які в ньому були низькі ціни. Щоправда, якщо порівняти їх з зарплатами того часу, стає очевидно, що, крім найпростіших продуктів, грошей мало на що вистачало.

• Жителі СРСР, яким пропаганда розповідала про виробництво тисяч танків і "найбільш передову науку", у звичайному житті були змушені ремонтувати окуляри синьою ізоляційною стрічкою та шукати порад, як із "вух" від старої хутряної шапки зробити для дітей дефіцитні рукавиці.

• Побутова техніка в СРСР коштувала захмарних грошей. Так, телевізор з екраном 3х4 см коштував як дві зарплати, а в 60-і роки дозволити собі холодильник могли тільки 5% сімей "наддержави".

• Розповіді про небувалу технологічність і надійність радянської побутової техніки здебільшого виявляються міфами. Переважно найкращі приклади – вкрадені (або рідше – куплені) на Заході.

• Один з нині популярних "радянських" міфів полягає в тому, що нібито "до перебудови в Союзі жили дуже ситно". Однак кадри з магазинів із фільмів, дивом пропущені цензурою, дощенту розбивають це твердження.

• Цукерки хорошої якості в СРСР були таким же дефіцитом, як і будь-які інші нормальні продукти. Дітям їх давали по 1-2 штуки, а замість солодощів усі гризли солодкі брикети з киселю-концентрату.

• "Ковбаса за 2,20" – один із символів, за яким тужать "фанати совка" і з якого сміються противники ладу. Тоді це був продукт далеко не щоденного споживання, а через дефіцит м'яса практично всю продукцію м'ясокомбінатів з України вивозили в Москву.

• У тому, що знаменита радянська "варена ковбаса за 2,20" на 99% складалася з найкращого м'яса, можуть бути впевнені лише ті, хто або не читав радянських ГОСТів, або розгортав їх тільки на першій сторінці.