Росію залишають без нафти, видобуток обвалиться через ембарго: чи позбавлять Путіна газу

Нафтове ембарго ЄС призведе до того, що Росія втратить до 50% свого видобутку. Наступним кроком може стати заборона купівлі російського блакитного палива. І хоча відмовлятися від газу ЄС ще не готовий, цей крок також може бути реалізованим.

Про те, чи загрожує РФ газове ембарго і до чого призведе обмеження на закупівлю нафти, читайте в матеріалі OBOZREVATEL.

Чи може ЄС запровадити газове ембарго?

Поки що в рамках сьомого пакету санкцій ембарго на постачання газу не обговорюється. Проте ще кілька місяців тому жоден європейський високопосадовець не міг навіть озвучити можливість нафтового ембарго. Російська енергетика – священна корова, яка годувала не тільки кремлівського диктатора, а й багато європейських країн.

Але в рамках шостого пакету санкцій нафтове ембарго таки ухвалили, тому однозначно стверджувати, що про газове ембарго говорити не доводиться, не варто. Тут є залежність із двох сторін: трубопроводи з РФ ідуть до ЄС, тому агресор технічно не зміг би знайти інших покупців газу.

З іншого боку, і європейська інфраструктура не готова до заміни російського блакитного палива. Теоретично трубопровідний газ із РФ можна замінити на скраплений, але тільки LNG-термінали (з їх допомогою проводять регазифікацію зрідженого природного газу) у Європі не дають такої можливості. Зараз вони можуть забезпечити 200 млрд. кубів газу на рік, а це навіть не половина від потреби.

"Чи треба відмовлятися від газу з країни агресора та окупанта? Звісно, треба. Але цього року, на жаль, повністю відмовитися від постачання російського газу для споживачів з ЄС неможливо", – каже ексдиректор з інтегрованих комунікацій НАК "Нафтогаз України" Максим Білявський.

Проте й тут можна повернутись до прикладу нафтового ембарго. Воно набуде чинності лише за пів року. Рішення вже ухвалили, а тепер розпочався відлік, під час якого окремі країни можуть підготуватися до його реалізації. Що заважає країнам ЄС, наприклад, ухвалити таке саме рішення з відстрочкою, припустимо, кілька років?

Імовірно, те, що зараз заважає Німеччині постачати Україні важке озброєння – відсутність політичної волі. Німецькі політики, як і представники ще цілої низки країн ЄС, роками налагоджували контакти з РФ, інвестували мільярди євро в газопроводи, розвивали спільні підприємства. Дійшло до того, що, наприклад, єдиний нафтопереробний завод у Болгарії належить російському "Лукойлу". До речі, в тій самій раді директорів "Роснефти" до травня працювала і колишня глава МЗС Австрії Карін Кнайсль.

Окремим країнам вигідно повертатися до дискусії про налагодження зв'язків із РФ після війни. А газове ембарго може назавжди відрубати пуповину. Любов окремих європейських політиків до російської енергетики яскраво ілюструє колишній канцлер Німеччини Герхард Шредер. Він до 21 травня 2022-го очолював раду директорів "Роснефти", отримував зарплату в шестизначному розмірі в доларах (принаймні, так стверджують західні медіа).

Під час роботи Кнайсль та Шредера в урядах залежність їхніх країн від російської енергетики зростала, а після своїх каденцій вони отримали посади з величезними, навіть за мірками європейських корпорацій, зарплатами в Роснафті.

Чи покладе Олаф Шольц кінець епосі тотальної залежності від російського газу, покаже найближчий час. Але виправдання про те, що запровадити газове ембарго з відстрочкою на кілька років неможливо, не витримує жодної критики. Ба більше, Єврокомісія навіть розробила план відмови від газу. Залишилося лише підтвердити такі наміри й дати зрозуміти РФ, що вже за лічені роки їм доведеться дбати не про можливості окупувати та вбити якнайбільше українців, а про те, де взяти гроші на утримання армії.

Співрозмовник в уряді, який має стосунок до обговорення можливого введення санкцій, розповідає OBOZREVATEL: "Українська сторона добре розуміє всю "особливість" взаємин окремих політиків у ЄС та РФ. З одного боку, вони роками говорили про нашу корупцію, а з іншого – закривали очі на власну. Але публічно говорити про це на високому рівні зараз не варто, це може налаштувати проти української влади європейські еліти".

Тут також слід зазначити, що в ЄС далеко не єдина позиція щодо РФ. Наприклад, країни Балтії, Польща та Португалія готові збільшити допомогу для України. А Польща публічно закликає запровадити газове ембарго.

До чого призведе нафтове ембарго

Росія продавала майже половину всієї своєї нафти в ЄС. Це не означає, що тепер вся ця кількість чорного золота простоюватиме. На відміну від газу, нафту можна перенаправити значно оперативніше. Для агресора залишаються відкритими ринки Китаю та Індії. Вони справді можуть і, ймовірно, збільшуватимуть закупівлі.

Економіки цих країн відновлюються після коронавірусу й нині споживання енергоресурсів зростає. Але при цьому про те, щоб уся нафта для Європи потрапила на азійські ринки, ніхто й не говорить. Імовірно, видобуток доведеться знижувати, оскільки таку кількість нафти не зможуть продати.

Падіння видобутку може становити близько 17%, припустили в російському уряді. Експерти озвучують і сумніші сценарії. Наприклад, російський енергетичний експерт Михайло Крутіхін вважає, що РФ може втратити 50% видобутку.

"Західний напрямок є основним ринком. Є китайський ринок, туди надходить 80 млн тонн. Але додати туди щось, щоб компенсувати, не вийде", – каже Крутіхін. Для порівняння, європейський ринок складав близько 110 млн тонн.

Звідки взялася цифра в 50%? Річ у тому, що крім експорту сирої нафти в ЄС через вісім місяців (обмеження нафти запрацюють через шість місяців) введуть ембарго на нафтопродукти. Тобто російські нафтопереробні заводи також повинні скоротити своє виробництво і споживати менше нафти, оскільки бензин, мазут і дизель їм буде продавати важче. Вони також втратять величезний і один із найбільш платоспроможних ринків.

За різними оцінками, тільки на нафті РФ може втратити до 60 млрд. доларів на рік. Найскромнішу оцінку (без урахування нафтопродуктів) озвучило видання Reuters. Вони вважають, що за рік нафтового ембарго РФ позбавлять 22 млрд доларів прибутку.