Можемо стати космічною державою? Інтерв'ю "головного економіста" Ради Наталухи про перспективи України

Україна може вже в 2021-му запустити свій супутник у космос із допомогою компанії Ілона Маска SpaceX. Наступний крок – будівництво власного космодрому.

Про те, як завоювати статус космічної держави і чи є такий шанс, читайте в першій частині інтерв'ю OBOZREVATEL з головою комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку Дмитром Наталухою.

– Україна в 2021-му може запустити супутник у космос із допомогою компанії SpaceX. Розкажіть, як взагалі з'явилася така ідея?

– Супутник "Січ-2-1", який перейменували до 30-річчя держави на "Січ-2-30", почали готувати ще 2013-го. У 2017 році його мали запустити, але не знайшлося фінансування й нічого не вийшло.

У березні 2020 року наш комітет проводив виїзне засідання в Дніпрі. Ми відвідали КБ "Південне", розмовляли про перспективи розвитку космічної галузі з тоді ще живим керівником бюро Дегтярьовим, і тут зайшла мова, що у них десь у засіках супутник чекає своєї зоряної, в усіх сенсах цього слова, години. Тоді готовність орбітального модуля становила близько 75%. Ну, може, 80%. А сам запуск оцінювали в 8-12 млн доларів. За мірками держави це незначні гроші. Крім того, у нас є багато і великих бізнесменів, які цікавляться новими технологіями, космосом, вони теж висловили готовність допомогти.

– Навіщо нам свій супутник?

– Оборона, розвідка, переміщення об'єктів через кордон і контроль за ним, виявлення на кордоні тих, кого там не повинно бути, отримання знімків із території ворога. У сфері розвідки й оборони тут може бути широкий спектр.

Є й інші способи застосування. Наприклад, актуалізація та наповнення кадастрової карти країни. В аграрному бізнесі вже активно використовують супутникові дані. Сучасні комбайни, трактори обладнані модулем, який підключається до супутника. Техніка за супутниковими даними обробляє ділянку землі. Зараз українські аграрії платять різним компаніям за такі послуги, але не українським. За словами фермерів – ціна за один гектар за такою програмою може становити 1 долар США. В Україні плюс-мінус 43 млн га орної землі. От і рахуйте. Ці гроші могла б заробляти держава Україна, якби надавала такі послуги бізнесу.

– А чим буде займатися "Січ"?

– Зараз оптичний сканер супутника дозволяє робити знімки роздільною здатністю близько 7 метрів. А є сканери з роздільною здатністю близько 10 см. Тобто за наявної оптики чіткість знімка буде нижчою.

– Навіщо тоді його запускати?

– Бо космічна галузь за останні пару десятиліть себе дискредитувала. Коли ми розмовляємо про космос, складається враження, що це щось неможливе, як обіцянка про гіперлуп. Що це якийсь жарт. Усе, що змогла запустити Україна останнім часом, – два приватних супутника студентів КПІ. У нас були успішні проєкти морського старту. Були цікаві й зухвалі ідеї щодо запуску повітряного старту з літака "Мрія". Але все це на рівні концепції та ідеї, щось розікрали, як Алькантару, десь фахівці виїхали за кордон, щось збанкрутувало.

Космос перетворився на валізу без ручки. Усі захоплюються, але не вірять, що вийде, бо занадто довго не виходило. Запуск супутника – можливість показати собі, передусім, що ми можемо. І що на Falcon 9 компанії SpaceX українські супутники можуть запускатися. Це може стати другим народженням для цілої сфери і другим шансом для десятків тисяч людей, які в ній працюють.

– Ви сказали, що спочатку вартість запуску оцінювали в 8-12 млн доларів. Вартість змінилася?

– Так, у 2020 році ми комітетом дали доручення Мінекономіки розробити програму запуску супутникового угруповання, оцінити вартість. Тоді губернатор Дніпропетровської області Олександр Бондаренко на радощах навіть заявив, що готовий виділити з бюджету області 1 млн доларів, аби показати, що його рідний регіон все ще є меккою розвитку космосу. Відтоді пішла робота з дослідження того, чи можливо взагалі запустити супутник і як це практично зробити.

Виявилося, що за термінами ми можемо вкластися в рік-півтора, а вартість запуску може обійтися всього в 1,5-2,5 млн доларів США.

– За рахунок чого?

– Завдяки різним чинникам, але значною мірою – за рахунок відсікання "прошарків", проміжних компаній. Ну наприклад, за те, що приклеїли якийсь стікер на супутник, нібито надавши таким чином "маркетингові послуги", хотіли 10% від суми проєкту залишити собі.

– І без стікера злетить?

– Звичайно. Ці 1,5-2,5 млн доларів ми навіть не будемо брати з державного бюджету. Знайшли програму "Циклон-4", яку КБ "Південне" реалізовує вже дуже довго. Вони колись отримали для себе бюджет на будівництво цього ракетоносія. Терміни реалізації цього проєкту розтягнулися. Той "Циклон-4", який планували побудувати, вже ні з одного космодрому в небо не випустять – вид палива, який там передбачено, занадто токсичний, не відповідає сучасним нормам викидів. Тобто, якщо цей проект таки закінчити, то цей "Циклон-4" можна відправити хіба що в музей. Замість поповнення музейного фонду, можна ці гроші спрямувати на запуск супутника, що й було запропоновано – зробити щось реально корисне, а не списати кошти на космічну каструлю.

– Зовсім нещодавно була заява віцепрем'єра Олега Уруського, що супутник уже готовий і його запуск саботується. Ви на комітеті говорили, що потрібно з'ясувати ситуацію. З'ясували?

– Дуже резонансна була заява, так. Ми провели екстрене засідання комітету для того, щоб з'ясувати: в чому ж саботаж і хто саботує, раптом ми не знаємо; і звідки Олег Семенович отримав інформацію, що супутник уже повністю готовий, оскільки за нашою інформацією в комітеті – це не так.

Наприклад, наземний сегмент супутника готовий лише на 45%, орбітальний сегмент – на 85%. Ну яке ж це "повністю готовий"? Хотілося б убезпечити віцепрем'єра від можливих незручних ситуацій у зв'язку з такими неточностями в заявах. Доробити можна, безперечно, але є технічні нюанси, рішення яких поки не знайшли. Можливо, інженери та конструктори КБ "Південне" вирішать всі проблеми за кілька тижнів, а можливо й ні. Але, попри це, в публічному просторі вже з'явилася інформація, що супутник є і він повинен полетіти цього року. Віцепрем'єр, який відповідальний за це, каже, що супутник повністю готовий. Але це, на жаль, не так. Ми в комітеті, як ніхто інший, хочемо запуску, оскільки вважаємо це якоюсь мірою своїм дітищем, і докладаємо всіх зусиль, щоб допомогти Космічному агентству в цьому, але є об'єктивна реальність, з якою важко сперечатися.

Адаптер супутника передбачено горизонтальний, а на ракетоносії Falcon 9 це кріплення – вертикальне. Якщо це не виправити, то навантаження на кріплення збільшиться в 14 разів. Це означає, що під час зльоту його просто відірве. Зараз технічного вирішення цієї проблеми немає, хоч конструктори й працюють над цією проблемою цілодобово.

– Тобто поки немає точної інформації, чи вдасться взагалі вирішити цю проблему й запустити супутник?

– Є виконувач обов'язки глави Космічного агентства Михайло Лев (на момент запису інтерв'ю М. Лев ще виконував обов'язки глави Космічного агентства. – Ред.). Комітет разом із керівництвом ДКА веде переговори зі SpaceX, ДКА отримало для цього дозвіл нашого МЗС на підписання договору про нерозголошення даних. З перших чисел березня ми повинні зробити авансовий платіж. Гроші є, але щоб КБ змогло ними розпорядиться, Кабмін має ухвалити спеціальну постанову. Космічне агентство в Кабмін вже проєкт направило.

– І чому Кабмін не ухвалив постанову?

– Цим якраз і повинен займатися Мінстратегпром. Але цього поки що не відбувається. Чому – мені складно відповісти, я не представник виконавчої влади. Та й профільний заступник віцепрем'єра Тарас Коваленко дати притомної відповіді на це питання на комітеті так і не зміг. Як і на питання, хто ж насправді влаштував саботаж запуску супутника. Ба більше, ми вже чуємо, що заявлених 1,5-2,5 млн доларів на запуск уже мало, хочуть 4,5 млн доларів витратити.

– Від кого це чуєте?

– Від співробітників галузі...

– Тобто без стікера не хочуть запускати?

– Абсолютно правильно. У процесі переговорів зі SpaceX домовилися з ними безпосередньо говорити про дату запуску. Для України зробили виняток. Зазвичай вони з кожним представником виробника супутника не спілкуються, це відбувається через компанію-посередника. Цей посередник бронює дату запуску. Йдеться про німецький Exo Launch.

Так ось, вони офіційно повідомили, що 26 грудня 2021-го є можливість разом із Falcon 9 запустити наш супутник. Уже підписано план запуску супутника. Там є підписи Михайла Лева, конструкторів та інженерів КБ "Південне". Там поетапно розписано, що і до якого часу має бути готове. На підставі цього й з'явилася інформація про запуск супутника в грудні. Це реально, але сказати, що це точно на 100% трапиться саме цього року, я б поки не наважився. Як би цього не хотілося і як би старанно ми над цим зараз не працювали.

Крім того, поки ми хоча б не зробили перший аванс, я взагалі не розумію навіщо представники Мінстратегпрому займаються подібною бравадою. Бо якщо немає авансу – то не буде і запуску, незалежно від того, будемо ми чи не будемо на 100% готові.

Мені здається, некоректно публічно висловлюватися про такий комплексний проєкт, як запуск супутника, не володіючи, з якихось причин, всією повнотою інформації. Це ж не тіктокер якийсь, що заради хайпу може говорити все, що завгодно. Це офіційна особа, яке транслює цю інформацію і президенту.

– А ви говорили про запуск супутника президенту Зеленському?

– Так, із президентом були такі розмови. Володимир Олександрович зробив неможливе вже щонайменше двічі...

– Став президентом...

– Це перше. А друге?

– І переміг на парламентських?

– Правильно. Президент мислить категоріями неможливого й амбітного. Тому для нього запуск супутника цікавий проєкт і виклик.

Було б чудово, якби такими ж категоріями мислили й ті, хто відповідає за реалізацію таких проєктів. Хоча ще в грудні минулого року я разом із першим заступником голови комітету Сергієм Тарутою сидів на нараді в кабінеті у віцепрем'єра разом із його заступниками та радниками. Вони тоді всі в унісон співали, що супутник – неможлива ідея, і що ми взагалі божевільні якісь, що про таке серйозно говоримо. Це було ще 6 грудня 2020 року. Мабуть, уже щось у думці цих людей сильно змінилося, але такі зміни на краще.

Але є і амбітніший проєкт, який ми комітетом пропонували ще за уряду Олексія Гончарука. Це проєкт низькоорбітального космодрому на перетині Миколаївської та Херсонської областей поряд із Олешківськими пісками. Є науково-технічне обґрунтування, що це абсолютно можливо. Ракета-носій буде злітати над Чорним морем, а падати в Середземне. Вона буде пролітати над Туреччиною, але на висоті понад 100 км, тож це навіть не обмеження, а дипломатична формальність, яку повинне вирішити МЗС.

– І навіщо нам це?

– У Вишеградської четвірки, наприклад, немає космодрому, а їм дуже хочеться в космос. Чехії, Словаччині, Угорщині, Польщі та іншим не космічним країнам. Наші сусіди зможуть цим скористатися. Для України це шалена можливість змінити свій регіональний статус і роль.

– Звучить дійсно неймовірно

– Але це можливо. Уже зараз можна говорити про те, що два-три місяці вистачить на розробку технічного, юридичного та економічного обґрунтування такого проєкту.

Другу частину інтерв'ю читайте незабаром на OBOZREVATEL...