"Піцунда", "дипломат" і не тільки: найдивніші кольори автомобілів СРСР
Радянський автопром був дивним явищем, про що ми вже розповідали раніше. Але не розкритою залишилася інша цікава тема – незвичайні та дивні кольори радянських машин.
Auto Oboz зібрав палітру найдивовижніших відтінків, у які фарбували цивільні автомобілі в СРСР. Багато які з них досить яскраві, хоча були і свої нюанси. Але все по порядку.
На зорі масового серійного автопрому, трохи більше 100 років тому, персональний транспорт здебільшого забарвлювали у чорний та інші утилітарні кольори. У повоєнний час актуальність набули зелені відтінки – "залишки" камуфляжної фарби. Але вже після середини ХХ століття в моду увійшли яскраві різноманітні палітри.
Покупці голосували гаманцем за барвисті автомобілі, які тішать око. На подив у цю моду вплутався і СРСР. Але, як завжди, не обійшлося без умовностей. Якщо в США та Європі покупці могли обрати необхідний колір кузова до душі, то радянські громадяни брали те, що давали. На що ще можна розраховувати після багаторічної черги за автомобілем? СРСР – не місце і не час для індивідуального вибору.
Тому покупці їздили на жовтих автомобілях замість синіх або отримували червоні машини замість зелених. Попадалися і зовсім незвичайні кольори. Звісно, зустрічалися й екзотичні назви відтінків. Про це й поговоримо.
1956 року стартувало виробництво ГАЗ-М21. Цей автомобіль і ознаменував "різнобарвність" місцевого автопрому. Майте на увазі, що автомобіль радянський, і спробуйте відгадати кількість відтінків кузова. П'ять? Може десять? Чи навіть двадцять? Насправді – 160!
Але конструктори зовсім не намагалися догодити уподобанням покупців, які в СРСР не звикли до різноманітності. Просто технології виробництва автомобільних емалей не дозволяли досягти однаковості умовних зеленого чи блакитного відтінків від партії до партії. Кольори відрізнялися настільки, що щоразу доводилося вводити нові артикули. Їхня кількість досягла 160.
Для ВАЗ-2101 можна виділити кілька кольорів з незвичайними назвами: палевий (блідо-жовтий або бежевий), іспано-червоний (ймовірно, просто "червоний" звучав недостатньо цікаво) і оливковий – цей відтінок точно можна вважати екзотичним: радянські громадяни загалом з оливками не були знайомі.
Пізніше у ВАЗ-2103 з'явився колір кузова з інтелігентною назвою "дипломат" – темно-синій, майже чорний відтінок. А у ВАЗ-2106 був "піцунда" – простіше кажучи, темний смарагд.
"Москвич" АЗЛК-2140 презентували у двох незвичайних кольорах "Орфей" та "Снігова королева" – золотистому та сріблястому металіках. Цікаво, що поетичні назви одразу не відбивали сутність та складну технологію виробництва нових відтінків.
Цей же автомобіль згодом отримав ще кілька металіків із незвичайними назвами: "Алігатор", "Садко", "Форель". Останній – сіро-блакитний, але не рожевий або червонуватий, як дехто міг подумати.
АЗЛК-2141 у свою палітру отримали цілий розсип нудних бежевих відтінків. Втім, із цікавого в них були лише імена: "Таврія", "Гобі", "Арахіс".
Завершити добірку хочеться кольором зі святковою назвою "Бризки шампанського" для ВАЗ-2108 та 2109. Навіть напрошується своєрідний девіз СРСР: від шампанського – лише бризки, від автомобіля – ВАЗ... Така вже була "різноманітність".
Як раніше розповідав OBOZREVATEL, за радянських часів будь-який автомобіль вважався за розкіш та був престижним атрибутом хорошого життя. Сьогодні майже всі ті машини перетворилися на мотлох, який нікому не потрібен.