"Залізна леді" Америки: хто така Ненсі Пелосі, яка кинула виклик Китаю. Фото

29 липня спікер Палати представників США Ненсі Пелосі вилетіла до Азії з низкою робочих візитів. Серед іншого вона може відвідати Тайвань – попри те, що Китай публічно неодноразово погрожував США "непередбачуваними наслідками" у разі відвідування Тайваню офіційними представниками Штатів. Коли літак з Пелосі піднявся в повітря з американської авіабази Ендрюс під охороною ударної групи ВМС США на чолі з авіаносцем "Рональд Рейган" - у соцмережах китайської армії з'явилося однозначне повідомлення "Готуйтеся до бою!", а з Китаю у бік Тайваню почався обстріл.

Однак Ненсі Пелосі продовжує свій політ, за яким у режимі онлайн спостерігають десятки тисяч людей у всіх куточках світу.

Хто ж вона, жінка-політик, яка наважилася кинути виклик Китаю? Що ми знаємо про Ненсі Пелосі?

Народилася Ненсі Патрісія Д'Алесандро (у заміжжі - Пелосі) 26 березня 1940 року в Балтіморі, штат Меріленд. У політику вона прийшла під прапорами Демократичної партії, з далекого 1987 року є депутатом Палати представників Конгресу США і двічі очолювала цей виборчий орган – у 2007-2011 році та з 2019-го до теперішнього часу.

Ненсі Пелосі стала першою жінкою в історії США, обраною спікером нижньої палати Конгресу, а також найвисокопоставленішою жінкою в американській історії, адже обійняла третю за значимістю посаду в США - після президента та віце-президента.

Юність та освіта

Попри те, що Пелосі народилася в США, вона походить з родини американських італійців. Ненсі стала наймолодшою у великій родині Д'Алесандро, яка виховувала 6 дітей.

Політикою Ненсі захоплювалася змалку. І не дивно, адже її батько Томас Д'Алесандро був конгресменом-демократом від Меріленда та мером Балтімора, її брат, повний батькового тезка, також керував Балтімором з 1967 по 1971 рік і був демократом.

Ненсі закінчила інститут Нотр-Дам (католицьку школу для дівчаток, яка, за її визнанням, навіть викликала в неї думки податися в черниці) і Трініті-коледж (нині Вашингтонський університет Трініті) в окрузі Колумбія в 1962 році, отримавши ступінь бакалавра політології. Стажування юна політолог проходила у сенатора Деніела Брюстера разом із майбутнім лідером фракції більшості у Палаті представників Стіні Хойєром.

Вже вийшовши заміж за Пола Френка Пелосі і переїхавши в 1969 році до Сан-Франциско, Ненсі продовжила свою політичну кар'єру, яка згодом і привела її на запаморочливі висоти. Саме в той період Пелосі потоваришувала з одним із лідерів демократів у Каліфорнії конгресменом Філіпом Бертоном, який зіграв роль у народженні Ненсі-політика.

Партійна діяльність та кар'єра

1976 року Пелосі була обрана членом Національного демократичного комітету від Каліфорнії і зберігала цю посаду протягом 20 років. 1977-го вона очолила партію в Північній Каліфорнії, а пізніше - стала лідером усіх каліфорнійських демократів.

У 1983 році, після смерті Бертона, конгресменом від Каліфорнії на наступні 5 років стала його дружина. У цей час у неї виявили рак, тому на переобрання в 1988 році вдова Бертона не пішла, висунувши як свою наступницю Пелосі і забезпечивши їй підтримку прихильників покійного чоловіка.

Пелосі вперше було обрано у 5-му виборчому окрузі. Вона стала конгресвумен у червні 1987 року. Тоді її підтримали 76,4%. Згодом Пелосі переобирали ще 10 разів у трьох округах. В останньому з них вона перемагала з величезною перевагою п'ять разів поспіль, набираючи близько 80% голосів.

За час роботи в Конгресі вона встигла попрацювати і в комітеті асигнувань, і в комітеті розвідки, де була заступником голови.

2001-го року Пелосі була обрана парламентським організатором демократичної фракції меншості в Палаті представників, ставши першою в історії жінкою, яка обійняла цю посаду.

У 2002-му, після того, як голова фракції меншини Дік Гефардт пішов у відставку, аби балотуватися у президенти, Пелосі посіла його місце.

Але вершиною кар'єри цієї жінки-політика стала посада спікера Палати представників.

Вперше кандидатом на цю посаду від демократів її обрали у листопаді 2006 року – одноголосно, а у січні 2007 року Пелосі здобула перемогу на виборах спікера Палати представників, отримавши 233 голоси членів конгресу проти 202 голосів за республіканського кандидата Джона Бейнера - і стала першою в історії США жінкою на цій посаді, а також першим спікером Палати представників від Каліфорнії та першою представницею американських італійців на такому високому посту.

У своїй першій промові як спікера Ненсі Пелосі підкреслила історичну важливість заняття жінкою цієї посади:

"Це історичний момент — як для Конгресу, так і для жінок нашої країни. На цей момент ми чекали понад двісті років. Ніколи не втрачаючи віри, ми пройшли через багато років боротьби заради досягнення наших прав. Але жінки не просто чекали; вони працювали. Ніколи не втрачаючи віри, ми працювали над виконанням американської обіцянки, що всі чоловіки і жінки створені рівними. Для наших дочок і онучок сьогодні ми пробили скляну стелю. Для наших доньок та онучок межа тепер - лиш небеса, і для них все можливо", - сказала тоді Пелосі. Боротьба за рівність прав для всіх залишалася її життєвим кредо й надалі.

У тій історичній і для Ненсі, і для США промови вона також говорила про необхідність припинення війни в Іраку.

"Вибори 2006 року були закликом до змін — не лише до зміни контролю над Конгресом, а й до нового напрямку для нашої країни. І ніде американцям не була такою очевидною необхідність нового напряму, як в Іраку. Американський народ відкинув необмежений обов'язок воювати без кінця" , – заявила новообраний спікер Палати представників, вступаючи на посаду.

Посаду спікера Пелосі вміло поєднувала з виконанням обов'язків голови демократів у Палаті представників. Однак, за традицією, вона не брала участі в дебатах, комітетах Палати представників і майже ніколи не брала участі в пленарних голосуваннях.

Переобрана на посаду спікера Пелосі 2009-го. На той час американці не дуже позитивно сприймали амбітну жінку політика. Згідно з опитуванням CBS News у березні 2010 року, 37% зареєстрованих виборців негативно ставилися до спікерки, 11% — позитивно. А опитування Rasmussen показало, що 57% виборців не підтримували Пелосі, тоді як 35% мали хорошу думку про неї.

Досягнення на посаді спікера

На рахунку Ненсі Пелосі - відмова президента Джорджа Буша від реформи системи соціального забезпечення, в ході якої передбачалося дозволити найманим працівникам інвестувати частину страхових коштів в акції та облігації, а також блокування імпічменту Буша після його переобрання в 2004 році.

А ось Трампу через багато років жінка, яка з легкої руки Буша отримала офіційне прізвисько "Мадам Спікер", оголосила справжню війну. Їй належить чи не ключова роль в історії з імпічментом Дональду Трампу.

Пелосі ніколи не приховувала свого ставлення до епатажного президента. Як, зрештою, і він до неї. Трамп у соцмережах називав Пелосі "нервовою" і "дурною", стверджуючи, що розглядає її як "політика третього класу". В одному з таких повідомлень президент розмістив відфотошоплену фотографію спікера у хіджабі, заявивши, що вона підтримує ісламських терористів.

Попри це спершу спікерка Палати представників не підтримувала ідею імпічменту Трампу, називаючи образи, що звучали з його вуст на ъъадресу "звичайною істерикою людини, яка не вміє контролювати свої емоції".

Пелосі виступила за імпічмент Трампа після того, як надбанням громадськості стали телефонні його розмови з президентом України Володимиром Зеленським з приводу Джозефа Байдена. На думку Пелосі, спроби глави Білого дому чинити тиск на президента України можуть бути розцінені як звернення до іноземної держави для організації нового втручання у вибори до США.

Пелосі оголосила про початок офіційного процесу імпічменту 45-го президента зі словами "у нас немає іншого вибору" - і особисто ухвалювала ключові рішення під час слухань і навіть правила орфографічних помилок у текстах документів.

Декілька разів на тиждень вона радилася з керівниками шести комітетів Конгресу, які проводили власні розслідування щодо президента Трампа.

Саме вона стала героїнею дня напередодні голосування з приводу імпічменту Трампу, посміюючись під час його виступу 4 лютого 2020 року та акуратно розірвавши після нього текст щорічного звернення тоді чинного президента до Конгресу.

Однак повернімося до першого приходу Ненсі на посаду спікера Палати представників. Перед проміжними виборами 2006 року Пелосі оголосила про план здійснення передвиборчої програми демократів за перші 110 годин роботи новообраного Конгресу. За цей час вона обіцяла обмежити вплив лобістів на законодавців, встановити політику фінансування видатків за рахунок наявних коштів для зниження дефіциту бюджету, ухвалити всі рекомендації комісії з розслідування терактів 11 вересня 2001 року та збільшити мінімальну зарплату до 7,25 доларів за годину. Також демократи мали намір за лічені дні затвердити фінансування широкого кола досліджень стовбурових клітин, дозволити уряду прямі переговори з фармкомпаніями для зниження цін на ліки, урізати в 2 рази відсоткові ставки на кредити на освіту та скасувати податкові субсидії для великих нафтових компаній, а також сприяти зміцненню незалежності.

Попри те, що план Пелосі критикували як нереалістичний, він був виконаний практично повністю.

Пелосі також виступала проти збільшення військового контингенту США в Іраку, запропонувавши натомість розпочати поетапну передислокацію військ та визначення основною їхньою місією замість ведення бойових дій навчання, логістики, захисту та протидії терору.

Саме Пелосі допомогла президенту Бараку Обамі реалізувати масштабну реформу охорони здоров'я, розробивши законопроект про реформу за рекордні два місяці та переконавши Палату представників його підтримати. Після цього Обама назвав Пелосі "одним із найкращих спікерів Палати представників за всю її історію".

Політичні погляди

Пелосі була одним із засновників Прогресивистського кокусу в Конгресі, але вийшла з нього у 2003 році після обрання лідером фракції меншості.

Щодо її переконань, то саме Пелосі в 2008 році стала найвищим представником США, який відвідав Хіросіму і поклав квіти до меморіалу жертвам атомних бомбардувань цього японського міста.

Вона голосувала за збереження обмежень на поїздки американських громадян на Кубу доти, доки президент не підтвердить, що Куба звільнила всіх політичних в'язнів і екстрадувала осіб, які обвинувачуються в США у повітряному піратстві, незаконному обігу наркотиків та вбивствах.

Пелосі виступала проти прийнятої сенатом США резолюції про оголошення терористичною організацією Корпусу вартових ісламської революції в Ірані і підтримувала визнання геноциду вірмен в Османській імперії 1915 року, засуджувала дискримінацію ЛГБТ-спільноти в Росії і голосувала проти резолюції, що дозволяла Джорджу Бушу застосувати силу проти Іраку, хоча й була переконана, що Ірак має зброю масовогоу раження, але вважала можливість її застосування низькою.

Пелосі послідовно підтримувала Ізраїль у війні з Палестиною. Перед виборами в Палестинській автономії 2006 року вона голосувала за резолюцію, яка засуджує участь у виборах ХАМАС та інших організацій, визначених законодавством як терористичні.

Під час Ліванської війни 2006 року Пелосі проголосувала за резолюцію 921, погодившись, що захоплення ізраїльських солдатів терористами Хезболли було нічим не спровокованим нападом, і Ізраїль мав право та й обов'язок відповісти. Вона стверджує, що такі організації, як ХАМАС та Хезболла, більше зацікавлені у підтриманні ворожості з Ізраїлем, ніж у покращенні життя людей, яких вони, за їхніми словами, представляють.

Складні відносини у Пелосі складалися і з Китаєм. Так, 21 березня 2008 року Пелосі розкритикувала КНР за придушення заворушень у Тибеті та закликала всіх "свободолюбних людей світу" засудити Китай. Виступаючи перед тисячами тибетців в Індії, вона назвала ситуацію в Тибеті "викликом совісті світу".

У жовтні того ж року Пелосі підтримала Європарламент за його рішення присудити премію Сахарова за свободу думки китайському дисиденту та правозахиснику Ху Цзя. У своїй заяві вона закликала "негайно і без жодних умов звільнити Ху Цзя з в'язниці та поважати фундаментальні свободи всіх людей у Китаї".

Що стосується внутрішньої політики США, Пелосі виступала проти спроб законодавчо заборонити переривання вагітності, виступала за суттєве посилення контролю за обігом зброї, зокрема, за ретельнішу перевірку інформації про минуле людей, які бажають придбати зброю.

Протягом усієї кар'єри Пелосі відстоює громадянські свободи людини та захищає права представників ЛГБТ-спільноти, а також дітей нелегальних мігрантів у США. Значні зусилля політика спрямовані на розвиток нових технологій для зменшення залежності США від іноземної нафти та захисту від негативних наслідків згоряння викопного палива, заборона розвідки родовищ нафти та газу в Національному Арктичному заповіднику та відновлення видобутку нафти на прибережних територіях, що охороняються.

Пелосі підтримує легалізацію марихуани та її використання з медичною метою і виступає проти повернення призову до армії.

Сім'я

З 1963 року Ненсі Пелосі одружена з бізнесменом Полом Пелосі. З майбутнім чоловіком вона познайомилася ще під час навчання у Трініті-коледжі.

У них п'ятеро дітей: Ненсі Корін, Крістін, Жаклін, Пол та Олександра, а також дев'ятьох онуків. Олександра, журналіст, висвітлювала передвиборчу кампанію республіканця Джорджа Буша у 2000 році та пізніше випустила документальний фільм "Поїздки з Джорджем". Друга дочка, Крістін Пелосі, у 2007 році опублікувала книгу "Навчальний табір тих, хто проводять кампанію: базова підготовка майбутніх лідерів".

Ненсі Пелосі живе в районі Пасіфік-Хайтс у місті Сан-Франциско.

Статки

Пелосі - одна з найбагатших конгресменів, її статки оцінюються в 101 млн доларів США.

У Конгресі вона на 7-му місці за цим показником. Хоча члени Конгресу нічого не винні розкривати точний розмір їхнього капіталу, американський Центр за відповідальну політику розраховує можливий діапазон з урахуванням оприлюдненої інформації. На момент 2012 року середня оцінка капіталу Пелосі становила 87 997 030 доларів, проте можливий діапазон дуже широкий — від 1 до 174 млн. доларів.

"Мадам спікер" та її чоловік володіють великими пакетами акцій компаній Apple, Facebook та Disney, нерухомістю у Сан-Франциско та виноградниками у Каліфорнії.

Позиція щодо України

Ненсі Пелосі з перших днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну засудила "диявольське вторгнення", ініційоване Володимиром Путіним. Вона на всіх можливих майданчиках та всіма можливими способами, включаючи особисту поїздку до Києва у розпал війни, посилає світові чіткий сигнал, що Америка - на боці України. І так буде до перемоги нашої країни.

Пелосі відіграє важливу роль у затвердженні пакетів допомоги для України у максимально стислі терміни. Також вона є великим лобістом визнання Росії державою-спонсором тероризму за всі ті злочини, які ця держава вчинила проти України.

І, враховуючи весь бекграунд цієї дивовижної жінки, можна не сумніватися: в її обличчі Україна набула надійного та впливового союзника. Який не боїться виступити ні проти Росії, ні проти Китаю – якщо цього вимагають переконання.

А переконання у Ненсі Пелосі завжди були гідними.