Відео дня
Трамп може почати наземну операцію в Ірані, він підняв планку вимог. Інтерв'ю із Шарпом
Ізраїльський прем'єр Біньямін Нетаньяху констатував, що війна Ізраїлю і США ще далека від завершення. Ба більше, у будь-який момент можуть статися "нові події". Американці діють одночасно у двох площинах – дипломатичній і військовій. Вони намагаються домогтися поступок від іранської влади шляхом переговорів і одночасно накопичують військову міць у цьому регіоні. Якщо переговори виявляться безрезультатними, можливий початок обмеженої наземної операції.
Водночас у Вашингтона є кілька найбільш логічних сценаріїв дій, а також цілі, досягнення яких може бути пов'язане з великим ризиком, наприклад, захоплення іранських запасів збагаченого урану, розташованих поблизу Ісфахана або головного іранського порту в Бендер-Аббасі.
Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив ізраїльський військовий оглядач Давид Шарп.
– Ізраїльський прем'єр Біньямін Нетаньяху заявив, що війна з Іраном ще не закінчена, і "нові події" можуть статися в будь-який момент. Раніше ви говорили про те, що військова операція була запланована на період до шести тижнів. Чи можна сказати, що щось пішло не за планом?
– Взагалі у війнах рідко все йде точно за планом, такого практично ніколи не буває. Дещо за планом не йде, а саме – те, що є припинення вогню і можливе відновлення бойових дій, якщо Іран не піде на ті чи інші кроки. Або, навпаки, американці не підуть на ті чи інші поступки. Тут дуже і дуже багато залежить від позиції головних учасників – Сполучених Штатів та Ірану, і прямо зараз вирішується питання про продовження припинення вогню.
Трамп підняв планку вище, аніж багато хто думав, – він не просто ввів блокаду іранських портів, – не Ормузької протоки, як багато хто неправильно говорить, а іранських портів на вхід і вихід, – він ще й не скасував цю блокаду, попри те, що Іран зняв блокаду Ормузької протоки. Тобто Трамп вимагає від Ірану не просто відновлення статус-кво, він вимагає більше поступок за великими пунктами договору, якого немає, і зокрема використовує цей інструмент, якого раніше не було.
Іранці до останнього моменту стверджували, що не підуть на переговори, але з'явилася інформація про те, що вони все-таки погодилися, і це дуже важливий момент (інтерв'ю записувалося 21 квітня. – Ред.).
Щодо цього наразі все і крутиться, і саме в цьому контексті варто розглядати заяву Нетаньягу, який мав на увазі, що між Іраном і США існують дуже великі протиріччя, незважаючи на те, що начебто є бажання про щось домовитися.
Якщо припинення вогню не буде подовжене, тоді почнуться бойові дії. І заради того, щоб у разі потреби почати бойові дії, американці перекинули і продовжують перекидати в регіон суттєві сили.
Два авіаносці вже прибули. Один, який був на ремонті, USS Gerald R. Ford, повернувся в Червоне море. Як я розумію, USS George H. W. Bush уже увійшов до Індійського океану, авіація перекинута, сили ППО, морської піхоти, десантні частини.
Таким чином, за цей час накопичувалися сили, сторони робили "роботу над помилками", переводили подих. Тому шанси оцінюються як досить високі.
– Ви допускаєте, що можлива навіть наземна операція?
– Обмежена наземна операція, безумовно, можлива – заради того і збиралися сили морської піхоти і десантні дивізії, плюс сили спеціального призначення. Але тут питання доцільності. У США є вибір: або захопити острів Харк, або деблокувати протоку, або, навпаки, поки що цього не робити, а завдавати ударів по інфраструктурі Ірану і тримати блокаду. Тобто існують різні сценарії, важливо мати інструмент. Раніше, на початку війни, його фактично не було, але сьогодні він є.
Є також ще один варіант, але я ставлюся до нього скептично – це можливість захоплення іранського збагаченого урану, що знаходиться десь в Ісфагані, в рамках такої цілком особливої спеціальної операції –, яка є набагато ризикованішою, ніж порятунок пілота, який опинився за 400 кілометрів у глибині Ірану, в центрі країни (3 квітня над провінцією Ісфахан був збитий американський винищувач F-15E Strike Eagle. Двоє пілотів катапультувалися, одного з них врятував американський спецназ, який непомітно проник углиб країни, піднявся на гору заввишки більше ніж 2 кілометри і доставив пілота до секретного місця зустрічі. – Ред.).
Теоретично така операція зі збагаченим ураном можлива, але вона вкрай важка. Можливо, у США та Ізраїлю є якась інформація про те, що це можливо, але мене така операція здивувала б.
А ось що стосується захоплення острова Харк, або, наприклад, острова в Ормузькій протоці і якоїсь території в протоці, щоб пробити її, наприклад, для військових кораблів, то це більш ніж можна реалізувати. Тут питання ухвалення вже політичного і військового рішення.
– Таким чином, за вашими оцінками, деблокада Ормузької протоки цілком можлива з суто військового погляду. Але чи можливо це з політичного погляду?
– Ну, з політичного погляду все, що завгодно можливо, це в переліку того, що обговорюється. Але не варто плутати – це не допомагає цивільному судноплавству в Ормузькій протоці. Якісь судна Іран пропускає, якісь ні.
Для того, щоб відновити цивільне судноплавство, теоретично можна військовим шляхом узяти Ормузьку протоку під контроль, так, щоб Іран майже не міг заважати судноплавству. На мою думку, цю операцію можна здійснити, і для військових кораблів протоку буде деблоковано. Військові кораблі можуть припуститися певного ризику, для них це нормально.
А ось для цивільних кораблів, тим паче безлічі танкерів, навантажених нафтою і всілякими вибухонебезпечними речовинами, яких протокою має проходити приблизно сотня, навіть мінімальні ризики неприйнятні.
Припустимо, ти придушив іранську вогневу міць, знищив усе, що на березі в глибині, ти присутній у повітрі, ти зайняв острови, але однаково вони що-небудь можуть запускати з глибини. Тепер уявіть собі, що 19 із 20, запущеного з глибини, зіб'ють, але достатньо, щоб щось одне прилетіло по танкеру, – від балістичної, протипарабельної ракети до безпілотника, покращеного "Шахеда", який б'є по рухомих цілях, або зменшених варіантів шахеда, або будь-чого іншого, – це буде дуже гарно горіти і вибухати.
У цьому вся проблема для цивільного судноплавства. Зазвичай там люди не збираються ризикувати, власники теж не хочуть, щоб їм втопили судно, а страховики не будуть страхувати. Тому така операція із зайняття Ормузької протоки, а по суті, всього узбережжя Перської затоки, теж становить загрозу.
Уявіть собі: Україна вигнала російський флот зі значної частини Чорного моря, бо має берегові ракети, безекіпажні катери та безпілотники. Перська затока – це теж дуже маленька водойма. З усього узбережжя можна стріляти на протилежний бік затоки, якщо ці ракети не придушені. Якщо хоч щось залишається, і воно прилетить у танкер – самі розумієте. Тому з цивільним судноплавством і з цією операцією все одно проблема. Але це моє бачення. Ті, хто ухвалюють рішення, можуть діяти по-своєму.
Є інші шляхи, наприклад, шлях блокади і ударів по іранській інфраструктурі, покликаних зробити Іран поступливим. Чи виявиться Іран поступливим на сто відсотків? Не впевнений, але в цьому разі він втратить усі ресурси, якщо американці проявлять послідовність.
Захоплення острова Харк? Припустимо, ти береш іранську нафту прямо в руки, ти не даєш іранцям її експортувати. Щоправда, якщо ти тримаєш блокаду, то ти, по суті, домагаєшся того ж результату без захоплення острова.
Є й більш амбітний варіант – з моря захопити головний іранський порт у Бендер-Аббасі. Це можна зробити, але питання в доцільності. Я не впевнений у тому, що це необхідно, тому що блокада дає чудовий результат. Проте, захоплення порту – це вже іміджевий удар по Ірану, це показник, що вони програють.
Тобто, можливі різні розрахунки і розклади, а що оберуть американці в разі бойових дій, я не знаю. Але я припущу, що якщо бойові дії поновляться, то не повернуться до тієї точки, в якій вони були раніше, а до точки ультиматуму Трампа і якоїсь більш високої планки ударів.